"Зеленський намагається створити свій клан, який керуватиме країною"

З олігархами треба домовитися, що переходимо до соціального порядку та відкритого доступу,
де всі мають рівні можливості. Вони повинні
побачити в руйнуванні системи свій інтерес, –
каже економіст Володимир ДУБРОВСЬКИЙ

Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроєкт, який передбачає новий механізм сплати податків. Що це дасть?
– Будь-які податки б'ють по громадянах. Законопроєкт підвищує стягнення й нічого не знижує. Економічна ситуація в державі – катастрофічна. Наближаємося до часів Януковича. Тоді більш як 50 відсотків внутрішнього валового продукту перерозподіляли через державний бюджет і соціальні фонди. Торік мали 46 процентів. Для порівняння, 2016-го – 39. Законопроєкт збільшує цей перерозподіл ще на 1,5 відсот­ка. Це розкіш, яку можуть дозволити собі ті, кому не треба зростати.
Є пункти, що сприймаються як компенсація за зниження інших податків. Наприклад, встановлення більшої рентної плати за видобуток залізної руди. Правильні речі стосуються екології. Промисловість та енергетика – основні забруднювачі повітря. Їх варто обкладати податками, щоб знизити викиди. Думатимуть про очисне обладнання.
У законі багато речей, які підвищують вартість житла, сільськогосподарської продукції, спотворюють бізнес-клімат. Надають додаткові й невиправдані права податківцям. Це найгірше. Податкова не перезавантажена. Досі вважає підприємців ворогами. Налаштована здирати гроші в будь-який спосіб, а ще більше – хабарі.

Якщо ухвалять у первісному вигляді – постраждають усі.
Хочуть посилити податкове навантаження на агровиробників. Найбільше на птахівництво. Вартість м'яса і яєць може зрости. Чому під закон потрапила ця галузь?
– Вона отримує державні субсидії. Їх треба скасувати. Має сплачувати податки на загальних засадах. Галузь – монополізована. Питання вартості – до Антимонопольного комітету. Має подивитися, як поділена сфера. На експорт ця продукція йде за нижчими цінами, ніж на внутрішній ринок.
Вартість виробники навряд піднімуть, бо в них менше купуватимуть. Платитимуть вищі податки із надприбутків.
Що зміниться в економіці після посилення оподаткування?
– Збільшиться податковий тиск. Мало би йтися про оподаткування надприбуткових галузей. І за рахунок цього вирівнювалися би правила гри. Але тоді замість податку на прибуток варто було би встановити податок на виведений капітал. Це передбачає падіння бюджетних доходів. Принаймні в перший рік. Але загалом вплив на економіку був би позитивний. Бо такий податок неможливо стягувати насильницькими методами. Він не передбачає можливості інспектора на власний розсуд визначати розмір прибутку. Від нього важче ухилитися. Це знизило б непродуктивні витрати на корупцію, організацію схем з ухилення від сплат.

Очевидно, до другого читання будуть правки. Бо є розбіжності – чи підсилювати податковий тиск на виробників руди. Але це питання лобістське і пов'язане з бізнес-групами. Стосовно решти питань є консенсус. Але голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев їх часто ігнорує. Для нього ідея-фікс – зібрати більше грошей до бюджету.
Чи зменшить закон корупційні ризики?
– Є норма, що арешт на активи можна накладати до узгодження податкових зобов'язань. Дає можливість знищити будь-який бізнес. Інспектор приходить, донараховує податки – справа зупиняється. Під тиском таких погроз мало не всі захочуть відкупитися.
Податкова створена, щоб тримати бізнес у покорі. Підпорядковувалася безпосередньо президенту. Мала бонуси у відсотках від донарахувань і штрафів. Була заточена на каральні функції. На її чолі поставили Миколу Азарова (колишній прем'єр-міністр часів президентства Віктора Януковича, керував Державною податковою адміністрацією у 1996–2002 роках. – Країна), який зовсім не знався на податках і вважав, що відшкодування ПДВ – це пільга. Заклав податкову корпоративну культуру. Якщо керівники не вписувалися в неї, їх усували.

 

Люди з податкової мають можливість кришувати індустрію з ухиляння від податків. За Януковича це все централізувалося. Відтоді податківців не змінили. Каха Бендукідзе (грузинський підприємець, координатор економічних реформ у Грузії часів президентства Міхеіла Саакашвілі. – Країна) сказав, що всіх причетних до такого треба посадити. Податкову слід перезавантажити. Мають піти всі, хто мав справу із живими грошима.
Що ще треба зробити?
– Відібрати в податківців дискреційні можливості (коли посадовець будь-яке питання може вирішувати на власний розсуд. – Країна). За формулою американського економіста Роберта Клітгаарда, корупція – це монополія, плюс дискреція, мінус підзвітність. Якщо залишається ухвалення рішень чинов­никами на власний розсуд, нові люди думатимуть: "Вони заробляли, і я буду". Тому податок на прибуток підприємств, який нараховується за домовленістю між інспекторами й бізнесменами, треба замінити податком на виведений капітал.
Не можна розширювати фіскалізацію дрібного бізнесу або запроваджувати непрямі методи контролю доходу фізичних осіб. Спершу треба зробити європейські принципи та некорумповану бюрократію. Потім обережно встановлювати західні норми. Наші євроінтегратори думають, що достатньо переписати європейське законодавство – й житимемо, як у ЄС. Ні. Треба закінчити перезавантаження поліції, прокуратури, митної служби. Всюди є кваліфіковані кадри. Але Бендукідзе казав: "Із некваліфікованої людини зробити кваліфіковану можна, а з недоб­росовісної доброчесну – ні". Від кількох тисяч корумпованих страждають кількадесят мільйонів. У нас багато молодих юристів, економістів, податкових консультантів, які швидко вчаться.

Пропоновані норми суперечать Національній економічній стратегії 2030, яку Кабмін затвердив у березні?
– Багато українських чиновників і політиків мислять короткостроковими категоріями, які підвищать рейтинг. Збільшення загального податкового тиску – пряма суперечність стратегії, де закладено зменшення.
Ви казали, що маємо концентруватися на реалізації нашого інтелектуального й людського потенціалу. Є прогрес?
– Багато людей думають, що розвиток країни – це промисловість. Але зараз головними є інновації. Бідна держава не наздожене багатої за рахунок форсованої індустріалізації. Почалася конкуренція між дешевою робочою силою й роботами. Останні виграють. Індустрія 4.0 (четверта промислова революція означає злиття автоматизованого виробництва, обміну даних і технологій у єдину саморегульовану систему. Мінімізується втручання людини. – Країна) – не те виробництво, про яке може мріяти Україна. Таку промисловість створюють у розвинених країнах, де капітал – захищений і ризики мінімальні.

У нас не може бути такої дешевої робочої сили, як в азійських державах. На долар у день не прожити. У країнах, де вирощували рис, люди привчалися до дисципліни протягом тисячоліть. Бо культура вимагає суворого дотримання технологій. З них виходять сумлінні працівники на підприємствах зі збирання телефонів чи пошиття одягу. В Україні умови привчали до творчого ставлення. Не маємо переваг в індустріалізації.
Є передумови для розвитку інноваційної сфери. Найвідоміша галузь – ІТ. Маємо хороші дослідження та розробки. Добре розвинений продакшн. Виробляємо багато творчого продукту – кінематографічного й телевізійного, який використовують найбільші компанії світу. Є дизайнери. Існує точкова промисловість, що спирається на ноу-хау. Наприклад, фірма, яка створює мало не найкращі у світі швидкісні катери. Їх знімають у голлівудських блокбастерах. Таких локальних компаній багато.
Наша промисловість зовсім неконкурентоспроможна?
– Без державної допомоги прожити не може. Треба визначитися – або ми їх годуємо, або вони нас. Держава не може забезпечити ліками онко- та хронічно хворих. Але субсидіює підприємства. Це аморально.

Драйвером може стати продукція на експорт. Світовий ринок практично необмежений. Україна займає 0,3 відсотка від нього. Треба продавати інновації. Винахідники мають розраховувати на роялті. Зараз виїжджають за кордон із розробками. Отримують винагороду десь у Швейцарії чи США. Це має бути в нас. Буде революційне зростання.

 

У червні президент вніс до Верховної Ради проєкт закону про так звану деолігархізацію. За яких умов він матиме успіх?
– Боротися треба не з олігархами, а з явищем. Не з корупціонерами, а з передумовами для хабарництва. Коли Віктора Медведчука позбавили політичного впливу, він продав обленерго, бо не міг отримувати надприбутки.
Перевести олігархічний клас у нормальний бізнес можливо, тільки змінивши умови. Деолігархізація Порошенка закінчилася на Коломойському. Пінчук, Фірташ і Ахметов живуть, як і раніше. Деолігархізація Зеленського може закінчитися на Порошенкові й Медведчуку.
Президент страждає, що власники телеканалів впливають на його рейтинг. Залежний від цього. Намагається створити власний клан, який керуватиме країною. Використовує Раду національної безпеки як інструмент дискредитаційного контролю – того караємо, а цього милуємо. Це і є причина появи олігархів.
Законопроєкт неефективний?
– Так. Наприклад, людину внесли до списку олігархів і заборонили особисто контактувати з державними чиновниками. Але він може зателефонувати чи надіслати уповноваженого на переговори.
Треба руйнувати систему, хоч як це парадоксально, разом з олігархами. З ними укласти пакт – переходимо до соціального порядку й відкритого доступу; всі мають рівні можливості, немає привілейованих. Для цього робимо судову реформу, перезавантажуємо податкову. Не буде корупційних можливостей – і країна збагатиться. Капіталізація бізнесу зросте в рази. Олігархи мають побачити свій інтерес. Вони потраплять на кращі позиції у списку Forbes. Їх почнуть сприймати за рівних у західних колах. Це може бути пряником.
Слід відколоти тих, хто не бачить себе в новій системі. Зробити так, щоб більшість таких тихо сиділа й чекала на амністію. І карати всіх, хто виступає проти змін.
У другому кварталі швидше зростають усі сектори економіки. Як оцінюєте стан справ?
– Це відродження порівняно з минулим роком. Тоді спад був пов'язаний із не­адекватними й деструктивними заходами локдауну. Центрбанки розвинених країн почали шалено друкувати гроші. Нині є надлишок і сировинні товари подорожчали. Весь український експорт піднявся в ціні – й Україна виграла. Але коли гроші перестануть друкувати – матимемо негаразди. Сировинна частина експорту недовго буде драйвером.
Які рішення влади сприяють розвитку економіки, а які шкодять?
– За Януковича, наприкінці 2012 року, за всіма моделями Світового банку й Міжнародного валютного фонду передбачалося подальше зростання. Я казав, що його не буде, бо зруйнували інституції. Прогноз виявився правильним. Із 2012-го почалася стагнація, а 2013 року – повноцінна криза. Спроби взяти позику призвели до Майдану. Теперішнє руйнування інституцій щонайменше не дасть нам зростати швидко. Можлива криза.

×