Якби не став актором, був би різьбярем по дереву. Досі вдома користуюся стільцями, які сам змайстрував.
Колись мене змусили стати головним режисером театру на Малій Бронній. Я три роки побув і втік за першої ж можливості. Я хочу грати, а не думати про лампочки і мирити співробітників.
Найкраща роль та, яку ще не зіграв. Бо як зіграв, вона вже відома, доступна, із неї зникає шарм таємничості.
Я - інтелігент, твою мать.
Боюся смерті близьких і болячок.
Часто плачу. Може дитина запитати: "Мамо, а де наш тато?" І я вже плачу. У Софії Андріївни, дружини Льва Толстого, є записи: "Льовушка на старості став сентиментальний, сльозливий і часто пукає". Ну, до останнього я ще не дійшов.
Я готую вишукані страви, а їсти люблю макарони й пельмені.
Люблю, коли дівчатка підходять. Вони не знають, що сказати, і просять мене помацати. Кажуть : "Який же ви м'якенький". Я у відповідь прошу дозволити помацати їх.
Я нічого не міняв би в житті, воно мені й таке подобається. Ну, хіба викинув би стару джинсову куртку й купив нову
Прихильників акторів називали сири і сирихи. Бо після вистави вони йшли грітися в магазині "Сир" на вулиці Тверській і чекати, доки вийдуть актори. У Козловського були козли і козлихи, у ??Лемішевського?? - леміші і лемішихи, а в мене - дурні й дурепи. Бувало, навіть в інші міста на гастролі за мною їздили. Але ми майже не розмовляємо.
Не люблю тостів. В Азербайджані знайомий вирішив переплюнути тамаду й побажав господареві дожити до 100 років. Той аж почервонів зі злості. Каже, у мене дід 140 років прожив, а батько - 120. Відтоді я тостів не виголошую.
Вороги є. Це - колишні друзі. Один такий попросив у мене грошей. Я віддав усе, що мав. А наступного дня він вилетів до Ізраїлю.
Був ще один друг, який хотів мою роль. Я відпросився на зйомки, а коли повернувся, режисер каже: "Ти роль просрав, він її гратиме". Я прийшов на репетицію й бачу, що грає він погано. Зрештою режисер поставив його в другий склад, а мене - в перший. Коли зустрів того друга через рік, він крізь зуби процідив, що лягає спати з одним проханням - щоб Дуров і режисер Ефрос здохли.
Щоб гарно зіграти, треба відповідно одягнутися. Грав Жевакіна в "Одруженні" Гоголя. Стовідсотково моя роль, але не давалася. Ночами плакав, подушку зубами рвав. Раптом прокинувся від думки - костюм не той. Художник Левенталь одягнув мене в парадний мундир із круглими еполетами, білі брюки й лаковані чоботи. Я попросив приготувати чорні старі рвані брюки і засраний мундир. І ще дурацькі махрові вуса. Зал на вухах стояв. За цю роль мене назвали трагічним клоуном.
Не люблю сучасної термінології, коли кіно називають продуктом, коли вигадують якийсь формат, у який ти ніколи не влазиш.
Мрію померти на сцені, як Добронравов, Хмельов, Миронов.
Нічого не міняв би в житті, воно мені й таке подобається. Ну, хіба викинув би стару джинсову куртку і купив нову.
Я перший у Москві одягнув джинси. Подарував їх друг, який був заступником посла на Кубі. А ще були закльопки з американського кольта 45-го калібру. Мама просила мене не ходити в них, соромилася.
У жінках подобається ніжність і терплячість. Якщо жінка кохає, вона навіть сварить ніжно.
Ненавиджу курців. Хоча сам палив років із вісім.
Не люблю татуювання у жінок. Колись морякам не було чим зайнятися, то кололи. Потім зеки в камерах. Зараз жінкам нічим зайнятися - машинки пральні й посудомийки все за них роблять.
Найкраще татуювання бачив в одного зека: "Нет в жисти щася". Наколоте величезними точками на всю спину. Це іржавим гвіздком йому в камері зробили.
Моя помічниця часто запрошує до себе посуд мити. Ну, не любить вона цього, а я - із задоволенням. Жінок зіпсували емансиповані Клара Цеткін і Роза Люксембург, революціонерки срані.
Мене всі називають дідом - навіть мої діти.
Не люблю сильних жінок. Щоб вона заплакала, треба пальці в двері засунути. І то скоріше заматюкається
Не люблю сильних жінок. А в житті мені трапляються тільки сильні. Щоб вона заплакала, треба пальці в двері засунути. І то скоріше заматюкається.
Ненавиджу інфантильних чоловіків. Педераст - це інфантильний чоловік, мамин синочок. Він отримує задоволення, але йому не треба ні за жінкою впадати, ні дитину доглядати.
Дратують люди, які хрестяться на кожен храм. Є одна актриса, яка перед виходом на сцену хреститься і зал хрестить. А робить таке, що ні в яких храмах не відмолити ті гріхи.
Коли хворіли діти, звертався до Бога, ображався на нього. А це неправильно. Думаю, він багато плаче, коли дивиться, як ми живемо.
Найцікавіший персонаж - Воланд, а найнудніший - Майстер. Онучка написала це у шкільному творі. Вчителька поставила їй "трійку".
Лише один актор гарно зіграв хорошого персонажа: Слава Тихонов - Штірліца.
У школі мене дражнили "Лев морской подавился доской". На більше не наважувалися, бо знали, що зуби винесу. Я п'ять шкіл поміняв, за бійки виганяли. У бійках намагаюся вивернутися від ударів, і коли суперник утомиться, методично добиваю.
Від випивки не можна відмовлятися. Усі хороші історії в російській літературі починаються однаково: "Был я, признаться, выпивши".
П'ю віскі, бо після нього голова не болить зранку. Купую в магазинчику, де три пляшки продають за ціною двох.
Мав операцію на серці, у Сербії робили. Усе показували на екрані. Бачив, як вводили голку через пах, просовували до серця і там прочищали артерії. На честь виписки з професором, який керував операцією, розпили пляшку айвової ракії. У нього хвороба Паркінсона, я - після операції, сидимо вдвох у кабінеті п'яні, співаємо.
Після розвалу Союзу їздив із другом в Америку. Вилізли на один із "близнюків", що 2001 року рухнули. Стоїмо, дивимося вниз, а там машинки, як мурашки, повзають. Друг каже: "Льово, і оце ми мали догнати і перегнати?"
2 
1
Коментарі