"Великий західний бізнес має розуміти, чому він вкладається в нашу перемогу"

Україні варто домовлятися з компаніями, діяльність яких допоможе на фронті та в тилу

Лише за 15 днів загарбницької війни Росії проти України понад 200 міжнародних компаній і транснаціональних корпорацій пішли з російського ринку. Втрати економіки Російської Федерації від санкцій та припинення виробничої й торговельної діяльності іноземних компаній, а також зупинення фінансових операцій банків сягнули майже 30 мільярдів доларів, що є найбільшим показником фактично одномоментного скорочення економіки з 1998 року. Вихід із РФ такої кількості компаній, що триває й нині, вже став причиною зникнення кількох сотень тисяч робочих місць. А загалом може призвести до закриття супутніх і сервісних російських бізнесів, що доведе скорочення ринку праці Росії до декількох мільйонів робочих місць.

 

Радіти можна, але варто пам'ятати, що втрат зазнає не лише економіка РФ, а й самі компанії, які йдуть з її ринку. Їхні рішення зазвичай продиктовані двома-трьома базовими раціональними мотивами:

- оцінкою репутаційних втрат і можливих негараздів, пов'язаних із бойкотом їхньої продукції/сервісів на Заході через активну антивоєнну позицію населення,

- проявом лояльності до урядів країн, де вони засновані та/або мають переважний обсяг виробництва чи/та споживачів,

- очікуваннями бонусів і преференцій від України чи Альянсу переможців. Бо якби великий західний бізнес не вірив у таку перемогу, то санкції та обмеження з його боку були б зовсім інші й не настільки всеосяжні.

Що нам дає знання основних чинників дій західних компаній і транснаціональних корпорацій? Насамперед це підґрунтя для початку та проведення переговорів із ними про підтримку зараз і співпрацю після перемоги. Нагадаю, саме великий бізнес почав тиснути на Росію санкціями з моменту неоголошеної війни. І зробив це набагато швидше, ніж уряди держав, які оговталися набагато пізніше.

Відповідно, бізнес повірив в Україну, а його аналітичні потужності виявилися адекватніше поінформовані про реальний стан справ що в російській армії та економіці, що в українській. Це дає певні підстави стверджувати, що розвідка бізнес-структур не лише краще поінформована, ніж державні розвідки країн Заходу, які відводили одну-дві доби на захоплення військами РФ столиці України – міста Києва, а й висновки бізнес-аналітиків адекватніші та на нашу користь.

І все це можна й потрібно використати задля перемоги України вже зараз. Для цього слід розпочати прямі переговори з власниками (де вони є), топменеджментом і на­глядовими радами компаній і корпорацій, що пішли з РФ чи готуються припинити/обмежити там свою діяльність. Також є сенс почати якнай­швидше розмовляти з тими компаніями, які не працювали безпосередньо з російським ринком, але теоретично могли б мати там власні інтереси після нашої перемоги.

Про що, з ким і як говорити? По-перше, варто говорити з компаніями, діяльність яких допоможе Україні на фронті та в тилу тут і зараз. Тобто які виробляють і постачають будівельну техніку, матеріали, суміші та мають до­свід у виготовленні частин захисних споруд та їхньому монтажу. А також з автокомпаніями, що можуть надати нашій армії пікапи й тягачі для воєнних потреб. Оплату їхніх товарів/послуг держава гарантуватиме. Ніхто не заважає створити окремий міжнародний фонд, який акумулюватиме благодійні кошти на оплату діяльності таких компаній в Україні. Це сприятиме посиленню нашої оборони зараз. Нам потрібна й ремонтна техніка, що лагодитиме пошкоджені обстрілами дороги. Будівельна – допомагатиме розгрібати завали після ракетно-бомбових ударів. І цементні суміші, що швидко застигають, – для зведення укріплень.

По-друге, варто домовлятися з логістичними компаніями про перевезення гуманітарних та інших вантажів. Бо нестача водіїв уже незабаром буде помітна в Україні. До речі, стосовно співпраці з логістичними компаніями. Генеральний директор Укроборонпрому Юрій Гусєв у фейсбуку 11 березня написав: "Щойно одна з іноземних компаній офіційно звернулася до Концерну про надання для потреб нашої авіації шістьох літаків Ан-158, які, звичайно, не бойові, але можуть і будуть після технічного обслуговування та ремонту виконувати спеціальні рейси з доставки всього необхідного нам в умовах воєнного стану". Тобто компанії самі пропонують допомогу. І цей напрямок співпраці слід розвинути.

Так само варто сідати за стіл переговорів із компаніями – виробниками сільгосптехніки, мінеральних добрив, посівного матеріалу. Скорочення посівних площ через окупацію частини територій і через активні бойові дії на сході та півдні потребуватиме суттєвих вкладень у виробництво продуктів харчування на заході країни. Тож нам необхідний посівний матеріал гібридів високої схожості та врожайності.

По-третє, ми маємо говорити зі світовими виробниками зброї та військового обладнання про тестування їхніх експериментальних розробок у бойових умовах та про створення спільних підприємств в Україні, які будуть забезпечені оборонним замовленням. У такий спосіб можна спробувати обійти небажання урядів продавати нам зброю чи задовольнити спроби тих самих урядів і відносин із РФ не псувати, і з нами торгувати. Починати такі переговори треба з компаній, що є резидентами наших сусідів. Наприклад, Česká Zbrojovka, Excalibur Army spol. s. r.o. із Чехії, Aselsan A. Ş., Roketsan Roket Sam. Ve Tic. A.S., RST Technology, ZSR Patlayıcı San. A.Ş. із Туреччини. Ми ж співпрацюємо з BAYKAR Defense and Technologies, то чому не поширити цю практику на інші компанії? А якщо домовитися про підтримку з боку Американської стрілецької асоціації стосовно лобізму наших інтересів, то можна й на виробників США вийти. Не хоче з нами вести справу стосовно озброєнь уряд Німеччини? То що заважає спробувати домовитися напряму з Heckler & Koch, Mauser, SIG Sauer та SIG Holding AG?

По-четверте, потрібно домовлятися з компаніями, що можуть забезпечити роботою українців, які їдуть в евакуацію за кордон, в обмін на післявоєнні преференції для них у роботі на нашій території та державні замовлення. Насамперед про це варто говорити в Польщі, Чехії, Угорщині, Хорватії, Словенії. Хоча вести переговори з німецькими, французькими, британськими, канадськими компаніями теж треба. Там українці можуть розраховувати не на статус біженця, а користуватися перевагами осіб, які перебувають під тимчасовим захистом держави. Цей статус надає можливість вільно пересуватися країною та працевлаштовуватися.

І нарешті, по-п'яте, розуміючи, що перемога України над Росією можлива лише після перенесення бойових дій на територію РФ і подальшої її капітуляції, слід домовлятися про надання концесій та доступу до російських надр та інших видів ресурсів тим компаніям і корпораціям, які зараз підтримують нас коштами, зброєю, інструкторами, аналітиками чи іншими матеріальними або людськими ресурсами. Корпорації мають можливість самі, поза урядовими обіцянками чи спротивом, надавати Україні фактично будь-яку ресурсну допомогу власним коштом і власними літаками, кораб­лями, контейнерами, авто. Проте великий бізнес має розуміти, нащо він вкладається в нашу перемогу. І саме тому ми повинні сідати й домовлятися, чого вартуватиме нам така допомога зараз. Така собі операція купівлі-продажу з відтермінуванням платежу.

Слід також згадати про гібридність сучасної війни і вплив культурної пропаганди, яка, як і бізнес, також має націо­нальність. Зокрема, коли всесвітньо відомі SABATON замість Defens the Moscow заспівають спочатку Defens the Bucha та Defens the Mariupol, а потім Moscow falls by UkrArmy – це допоможе нам у боротьбі з РФ не менш дієво, ніж мітинги на підтримку України, що проходять по всьому світові.

Особливо якщо великий західний бізнес проспонсорує всесвітній тур із такими піснями про українську боротьбу та перемогу. До речі, легендарний рок-гурт Metallica вже виділив кошти на допомогу українським біженцям: "Наш фонд All Within My Hands Foundation пожертвував 100 тисяч доларів організації World Central Kitchen, щоб підтримати їхні зусилля із забезпечення харчуванням українських біженців". Гроші – це добре, але присвяти Metallica пісню нашій боротьбі, ефект, зокрема й економічний (від зростання мотивації допомагати Україні), був би на порядки вищим. Тож Мінкульту треба теж замислитися над тим, що soft power досить ефективно та швидко у постіндустріальному світі конвертується в money power, а це так потрібно нам зараз.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".

×