Усвідомлення небезпеки дає змогу краще зрозуміти, що першорядне, а що – другорядне. І змушує діяти безпомильно й без розкачування. Це знав іще древній китайський стратег Сунь-цзи. Наголошував, що для перемоги треба володіти максимально повними знаннями про ворога. Їх можна отримати лише від людей і лише за допомогою розвідки.

Готуючи проєкт постанови "Про Головне розвідувальне управління МГБ СРСР", Сталін 1952-го зауважив: "Розвідка не повинна направляти атаку в лоб. Має діяти обходом. Інакше будуть провали. Постійно змінювати тактику, методи, пристосовуватися до світової обстановки. Найголовніше, щоб у розвідці навчилися визнавати свої помилки. Не можна бути наївним у політиці, а тим більше – в розвідці. Вона – свята, ідеальна для нас справа. В розвідці мають бути кілька сотень людей-друзів, готових виконати будь-яке наше завдання. Це більше, ніж агенти".

 

Найкращий друг чекістів був правий. Однак цієї поради-­інструкції чомусь не взяв до уваги начальник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов. Він, очевидно, не знайомий зі свідченнями Олександра Сахаровського, який майже 20 років очолював зовнішню розвідку Союзу: "В сучасному світі, коли ядерна зброя зробила застосування військової сили застарілим методом, тероризм повинен стати нашою основною зброєю".

І став. У вересні 2016-го в Рівному вбили колишнього майора ГУР Івана Мамчука. Це була помста за те, що 2008 року допомагав грузинам збивати російські літаки. У квітні 2017-го в Маріуполі підірвали полковника СБУ Олександра Хараберюша. 1 червня того ж року агент ФСБ скоїв замах на подружжя Осмаєвих (Аміна Окуєва загинула 30 жовтня 2017 року неподалік селища Глеваха в Київській області від поранень. Автомобіль, в якому вона перебувала з чоловіком Адамом Осмаєвим, обстріляли на залізничному переїзді. Поранений Осмаєв вижив. – Країна). Демонстративно вбили, підірвавши в автомобілях, полковника ГУР Максима Шаповала й полковника контр­розвідки СБУ Юрія Возного. Були й інші трагічні історії. Без "крота" не обійшлося.

У Росії правлять чекісти, гебня. Їхні методи – теракти, вбивства, репресії й війна. Нинішній міжнародний тероризм сконструйований на Луб'янці, у штаб-квартирі КГБ, після шестиденної війни на Близькому Сході 1967 року. Про це свого часу аргументовано розповів генерал-лейтенант Йон Пачепа, керівник румунської розвідки – найвисокопоставленіший перебіжчик-спецслужбіст із країн соціалістичного блоку.

"На жаргоні КГБ зміна минулого називалася поданням чого-небудь в образі чогось іншого. По суті, фабрикуванням, фальсифікацією, підтасовуванням фактів. І була суворо засекреченою інформацією. Мета Росії – маніпулювання майбутнім, а не тільки отримання знань про минуле. Ідея полягає в тому, щоб фабрикувати нове минуле для об'єктів супротивника і змінити їх сприйняття у світі", – казав Пачепа.

Кремлівська пропаганда, взявши на озброєння фразу Мао Цзедуна про те, що повторена 100 разів брехня стає правдою, запрацювала в посиленому режимі. Антиукраїнському. Антизахідному.

В інтерв'ю "Московским новостям" 1990 року генерал КГБ Олег Калугін резюмував: "Коли людей постійно змушують дивитися в один бік, коли вони позбавлені інформації, вони перестають думати". Людей можна відучити мислити, й закидавши їх величезним обсягом інформації, в якій відсутні державні дороговкази й орієнтири.

Цього українська влада не розуміє. Бо вже 30 років тому навіть із відкритої преси можна було передбачити сценарій розвитку стосунків із Росією. Ось що писав московський "Собеседник" 1992-го: "Росія справедливо вважає Крим своїм – потом і кров'ю багатьох поколінь російських людей полита дорога до нього і він сам. А поки що українська влада робить помилку за помилкою, щоразу ставлячи ногу на югославську стежку: оголосили і Крим, і Севастополь своїми. Тож, якщо Росія не відступиться від Криму, між нею та Україною в недалекому майбутньому почнеться збройний конфлікт".

 

КГБ був державою в державі, а тепер перетворився на наддержаву. Путінський режим успадкував від радянського надійні нелегальні зв'язки на оперативному рівні. Володіє й мережею каналів агентури в Україні.

Напрямні принципи "тотальної розвідки" в Третьому Рейху сформулював Рудольф Гесс, заступник Гітлера: "Кожен може бути шпигуном, кожен повинен бути шпигуном, немає таємниці, про яку не можна було б довідатися". Цією інструкцією послуговується режим Путіна.

У будь-якій державі є так звана п'ята колона, приховані колаборанти. Тож українським спецслужбам треба активніше займатися глибинними розробками агентури, що передбачають професійне стеження за потенційними організаторами та ймовірними керівниками проросійського підпілля, складну й небезпечну роботу під прикриттям.

У США напередодні Другої світової війни було майже 50 тисяч німецьких агентів. "Хатня прислуга, продавці в бакалійних крамницях, перукарі, сестри милосердя, шофери, оперні співачки, рахівники – всі вони надсилали щотижневі доповіді в регіональні офіси", – йдеться у книжці Курта Рісса "Тотальне шпигунство".

Чверть десятиліття тому Олександр Скіпальський, фундатор ГУР Міноборони України, заявив, що активність російських спецслужб у країні добре помітна. А пізніше пояснив: "Кількість впливових персоналій в Україні, які є потенційними зрадниками, а потім стають відкритими ворогами, зашкалює. Якби сьогодні настав день Х, усі були б шоковані так само, як були вражені ситуацією в Криму. Ми начебто заборонили Комуністичну партію, але я впевнений, що російський комуністичний центр має в Україні конспіративні структури й персоналії. Лідери та керівники замаскованих антиукраїнських організацій почуваються привільно. І з боку держави та правоохоронної системи жодних обмежень для них немає. А їхні корупційні зв'язки дають їм можливість спілкуватися з ворогом і звіряти свої дії".

І що? До нинішнього куратора українських розвідувальних структур Руслана Демченка (2019-го президент Володимир Зеленський призначив його першим заступником секретаря Ради національної безпеки й оборони. 2010 року наполягав на підписанні Харківських угод. – Країна) і голови Офісу президента Андрія Єрмака немає запитань у цьому контексті?

"Всі вороги, які мають хоча б найменші прикмети антиукраїнської діяльності, – це об'єкти конспіративного контролю з боку нашої правоохоронної системи і насамперед СБУ", – наголошував Олександр Скіпальський.

А це висновок Ігоря Смешка, колишнього начальника ГУР Міноборони й голови Служби безпеки: "Якщо верхівка України почне реально очищуватися від агентів впливу Росії, спливуть старі зв'язки. Нікому в нашій політичній еліті цього не треба. На жаль, усі наші олігархи мають критичний масив компрометувальної інформації в руках спецслужб РФ".

"Робота спецслужб надто важка й брудна, тому робити її можуть тільки джентльмени", – казав ще в XVI столітті Френсіс Волсінгем, один із засновників англійської секретної служби.

Ця думка актуальна й досі. Тож постає запитання: чи є в Україні справжні джентльмени? Вони є. Незавершена операція управління розвідки "Авеню", так званий вагнергейт, це підтвердила. Та "слуги народу" навряд чи спроможні допомогти вітчизняним джентльменам очистити Україну від російської воєнної, інформаційної, культурної та економічної скверни.

В ідеалі влада мала б запропонувати суспільству чітку та привабливу мету. А громадяни повинні зрозуміти й усвідомити, що досягнути її не можна негайно, а лише завдяки копіткій, наполегливій і тривалій праці. Якщо є бажання зберегти Українську державу.

Підписатися на журнал "Країна" можна ТУТ

×