Не люблю гасла "Не словом, а ділом". Слово – теж діло. Із слова починається життя. Крик дитини – початок слова.
Мій характер, як у Тичини, – сталь і ніжність.
На підлість не відповідаю підлістю. Тоді нічим не відрізнятимусь від тієї людини.
Почуваюся на тисячу років. Мій друг – князь Святослав. Розумів людей і спав на кулаку разом із воїнами. Не боявся дивитися смерті в очі.
Живи і смійся – мій девіз. Дружина щось не так зробить – не виказую це одразу, чекаю слушного моменту. Не хочу псувати гармонію в сім'ї.
Ніколи не був у Компартії. Той режим став ворожий ще в дитинстві. Мама зі мною-школярем носила передачі ув'язненому батькові в Гайсин. Його посадили на 15 діб за словесну перепалку із секретарем райкому партії.
Востаннє плакав у Криму. Тоді на березі моря помер старший брат. Лопнув тромб.
Про нашу сім'ю в селі казали: бідні, але чесні.
Через сни готуємося до сприйняття трагічного. Якось наснився молодший брат. Він стояв у класі весь чорний. За кілька днів отримав звістку про його смерть.
Перший вірш написав про російську царицю Катерину. Зачепило, як вона обійшлася з козаками, зруйнувавши Запорозьку Січ.
Про Голодомор дізнався від бабці. Казала, комуністи зробили голод на селі. Дід по батькові Григір вижив, бо не пішов у колгосп. Встиг до конфіскації волів і коней продати реманент. У Голод ловив рибу і сушив її. Нанизував на дратву і розвішував на верби біля річки. Там було непомітно. Варив юшку із сушеної риби, так з дружиною і вижив.
Серед читачів моїх віршів багато даїшників. Коли зупиняли, підписував їм одну з книжок. Одразу відпускали. Один сказав: "Ви – порушник". Відповів: "Я – письменник, Дюма". Він: "А, чув-чув такого". І відпустив.
Легко прощаюся з грішми. Для щастя їх багато непотрібно Достатньо самореалізації, сім'ї, творчості.
Відчуття безвиході не мав ніколи. Якщо нічого не можна виправити, впадати в депресію немає сенсу. Якщо можна, треба брати й виправляти.
Друзі – крадії часу. Ніколи не мав звички сидіти в компаніях у кафе чи відпочивати за чаркою. Максимум – піти пограти у футбол.
Міг стати професійним футболістом. Мене відібрали у школу майстрів до дніпропетровської команди "Дніпро". Але вступив в університет. Футбол став дозвіллям. Це було складне рішення, але не шкодую.
Якщо дружина завтра скаже, що кохає іншого, я відпущу її. Віддам усе, що маю. Бо хочу, щоб була щасливою.
Першого кохання не буває – лише єдине. Скороминучих закоханостей – багато. Моя перша була у школі. Покинув ту дівчину, бо була ревнивою й обдурила мене.
Подорожі – марнування часу. Його можна використати ефективніше. Щось створити, а не тільки пізнати.
У Роттердамі пив каву з актором Джекі Чаном. Був там на кінофестивалі. Впізнав і підсів до нього. Трохи побалакали. Україна в нього асоціюється з Чорнобилем.
Найбільше брешуть ті, хто каже, що добро переможе зло. Не знають, що добро існує лише тому, що є зло. А зло є через те, що є добро.
Той, хто говорить, що нікого не дурив, не завжди бреше. Може не розрізняти брехні і правди. Це ще гірше.
Сім'я – це коли є діти. Чоловік і дружина – подружжя.
Написав збірку поезій, де кожен вірш починається зі слова "іноді". У житті немає нічого постійнішого за непостійність.
Успішний той, хто діє і помиляється. Якщо людина дріб'язкова, то й помилки в неї дріб'язкові: не ті продукти купив, вікно вдома не зачинив.
Якщо пообіцяв, то мушу зробити. Колись мене студентом із райцентру до села підвіз машиною хлопець. Я йому заплатив. Але він у заметілі застряв. Надворі ніч. Попросив знайти трактора, щоб витяг. Один тракторист спав п'яний, другий – послав матом. Попросив дядька-конюха. Погодився за пляшку. Витягнув, але я про пляшку забув. За кілька місяців повернувся в село, а він як обматюкає. Так незручно стало. Пішов та й купив 3 літри горілки.
Загадкова жінка – потенційна стара діва. Наші чоловіки не витрачатимуть час на розгадування ребусів. Поряд повно пані без таємниці.
Зараз гроші найпотрібніші в АТО. Віддав туди дві професорські зарплати.
З віком меншає емоцій. Більшає розуміння. Раніше я робив, а потім – думав. А тепер одразу думаю й роблю. Або – не роблю.
2 
1
Коментарі