вівторок, 29 березня 2022 14:40

"Українська армія здивувала багатьох"

Повномасштабний ворожий наступ зупинений. Тепер треба почати їх давити, – каже ізраїльський снайпер-доброволець Володимир

Що мотивувало тебе приїхати на українсько-російську війну?

– Прокинувся за пів години до війни. У новинах виступає Путін, каже: "Спєц­апєрация". Бачу техніку, вибухи. День-два думав і вирішив їхати. Узяв квитки, долучилися друзі – хтось парамедик, хтось грав у страйкбол, хтось узагалі не служив. Сказали: "Ми не можемо сидіти, бо в країні – війна!" Це був абсолютно добровільний вибір.

Маєш бойовий досвід?

– Так, я три роки служив у ЦАХАЛ, армії Ізраїлю. У піхотному батальйоні сил спеціальних операцій. Не полетів в Україну першого дня, бо ще тривала моя резервістська служба, довелося почекати. Їхав з армійською аптечкою і бронежилетом. Каску і зброю отримав тут. Летіли через Польщу. Волонтери у Кракові передали багато медичної допомоги. Зокрема дефіцитні дефібрилятори.

Автор: shaon.livejournal.com
  Військові ізраїльської армії оборони ЦАХАЛ. Створена 26 червня 1948 року – через два тижні після заснування держави
Військові ізраїльської армії оборони ЦАХАЛ. Створена 26 червня 1948 року – через два тижні після заснування держави

В Україні встиг взяти участь у бойових діях?

– Так. Президент Зеленський на той час уже закликав добровольців, і вже була створена юридична база. На Яворівському полігоні я декілька днів тренував бійців. Згодом вирушили в центр країни – на виконання бойових завдань. Провели декілька операцій. Нині маємо невелику перерву, чекаємо на потрібних людей.

Твій ізраїльський бойовий досвід помічний в Україні? Адже умови відрізняються.

– В Ізраїлі готують до різних варіантів бойових дій – і до пустельних умов, і до гірських, і до точкових спецоперацій, і до повномасштабних акцій. Останніх, щоправда, не було з 2008 року, з Другої ліванської війни. Загальнобойова підготовка дає навички взаємодії з іншими структурами. У нашому підрозділі в Україні були люди з різних армій світу – США, Британії, Нідерландів, Данії, Австрії, Литви. Але базові військові речі – загальні.

Як взаємодієте? Через перекладачів?

– Переважно формували групи, які можуть спілкуватися однією мовою. Серед іноземців є люди, які знають українську або російську. Також у Збройних силах і територіальній обороні є люди, які спілкуються англійською на достатньому рівні.

У війні перший тиждень – найкритичніший

Якою була участь у перших бойових діях?

– Розвідка і зачистка території. Усі наші повернулися із завдання живими. Для мене це найкращий показник. Частину завдань ми виконали, частину – ні. Але інколи краще відійти, ніж втратити людей. Там, на київському напрямку, нині чи не найважче.

За 10 років війни в Афганістані війська СРСР втратили 13 тисяч бійців. А за 25 днів в Україні – 15 тисяч.

– Половина втрат російської армії припадає на ділянку між передовою і тилами. Як на мене, це одне з найбільших досягнень ЗСУ – оці глибинні рейди. Ними підрізають "сухожилля" росіян. Руйнують логістичне сполучення, поповнення боєкомплекту, провізії.

Як загалом оцінюєш українських військових?

– Разючі перетворення після 2014 року. Тоді я теж працював із добровольцями. Ці люди не були солдатами. У них був величезний порив, але навичок не мали. За останні роки додалося досвіду і новітньої зброї. Що важливо – вона проста у використанні. У нас на полігоні був інструктор, який за 2 хвилини міг пояснити, як використовувати комплекс "Стінґер".

"Непереможність" російської армії виявилася перебільшенням?

– Так. Можемо подякувати їхній корупції. Оборонний бюджет, думаю, на третину пішов на яхти і вілли. Бачимо згадки про хвалені новітні танки. А насправді їздить техніка із залізними сидіннями, без сучасних приладів наведення. Танки, законсервовані з часів Афганістану.

На цьому тлі як оцінюєш шанси України на перемогу?

– За місяць повномасштабний наступ Росії зупинений. Тепер треба повернути важіль в інший бік і почати їх давити. Як держава і нація ми вже збереглися. В будь-якій війні перший тиждень – найкритичніший термін. Якщо встигають перебити логістику, життєво важливі комплекси, країна здається. Але російська армія ефект бліцкригу змарнувала.

Ти народився в Україні. Твоя вписаність у ці реалії допомагає тобі у війні?

– Знання української і російської мов дає змогу бути сполучною ланкою між іноземними й українськими військовими. Це велика перевага. Клімат, їжа – все звичне. Щоправда, я веган, тож з армійського раціону їм тільки каші. Ще привіз із собою харчові добавки, батончики.

Яке ставлення цивільних до іноземних добровольців?

– Дуже тепле. Так хлопці однієї з наших груп півтори доби не їли гарячого. Волонтери привезли свіжу піцу просто на передову, майже під час бою. Коли ми йшли трасою, люди зупинялись і пропонували допомогу.

Багато добровольців захоче стати громадянами України

Як із добровольцями-іноземцями владнали правові, юридичні аспекти?

– Ми підписували контракти як добровольці в лавах Збройних сил України. Росія може захотіти виставити нас як найманців. Це не так. Скажімо, я встиг отримати військовий білет. Але грошей не отримав. Найманець, якому не платять, – це не найманець. Думаю, багато хто з добровольців захоче стати громадянином України.

Росія якось протидіє добровольчому іноземному руху?

– Люди, які хочуть їхати, приїдуть, не зважаючи ні на що. Я бачив британців, які зараз служать в армії. І приїхали без відома влади. Були військовослужбовці з Данії. Не відомо, що на мене чекатиме в Ізраїлі, коли повернусь. Я про це зараз не думаю.

Позиції уряду Ізраїлю й ізраїльського суспільства щодо війни в Україні відрізняються.

– Так. Я був на демонстрації в Тель-Авіві. Там зібралося тисяч 10–15. Багато євреїв емігрували саме з України. Тому вони підтримують свою колишню батьківщину. Ізраїльське керівництво – це трохи інше. Це геополітика. Втім, політики теж потроху прокидаються.

Росія теж намагається ініціювати приплив іноземців. Зокрема, в ЗМІ йшлося про 15 тисяч сирійських бойовиків.

– Сумніваюся, що вони хоча б 10 тисяч зна­йдуть. Та й їхня бойова цінність сумнівна. Це не регулярна армія, яка співпрацюватиме з військовими структурами. В них інший стиль війни, вони звикли до легкомобільних груп. Це видно на прикладі Талібану в Афганістані. Мінімальна базова підготовка є, але не більше. Вони не можуть бути вирішальними факторами, щоб переламати хід цієї війни. Якщо регулярна армія не має мотивації й не досягла успіхів, то що можуть зробити ці люди?

Володимир К. 28 років, ізраїльський доброволець

Народився на Закарпатті. Закінчив юридичний факультет одного із західноукраїнських університетів.

2016-го виїхав до Ізраїлю. Служити в ЦАХАЛ пішов добровольцем, позаяк уже був непризовного віку. Снайпер сил спецоперацій.

В Ізраїлі змінив багато професій, останнім часом працював охоронцем. Мав навчатися на програміста, але поїхав на українсько-російську війну.

Неодружений. В Україні має дівчину.

Хобі – піші подорожі Ізраїлем, туристичні поїздки по світу. Захоплюється бігом підтюпцем.

Живе в місті Герцлія

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".

Зараз ви читаєте новину «"Українська армія здивувала багатьох"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути