Варто відмовитись від кредитів Міжнародного валютного фонду, – каже економіст Тарас Загородній
Отримали черговий транш від Міжнародного валютного фонду. Це добре?
– МВФ не зацікавлений у розвитку України. Він створений для двох цілей – допомагати західним банкам і підтримувати глобальний попит. Якщо десь криза, західним інституціям треба вивести звідти кошти. Фонд дає країні валюту в борг, компанії скуповують її і залишають ринок. Також МВФ сприяє тому, щоб у країні було якомога більше імпортних товарів. Ще гроші Фонду йдуть у золотовалютні резерви Національного банку.
Під прикриттям МВФ відбувається експансія транснаціональних корпорацій. На Заході люблять Валерію Гонтареву, бо вона запровадила вбивчу монетарну політику для України.
Що маєте на увазі?
– Економіка не зростає так, як могла б. Під приводом очищення банківської системи прибрали установи з українським капіталом. Тепер на цей ринок можуть легко зайти західні банки. Те ж стосується приватизації, можливого продажу землі. Жодна країна світу не почала процвітати завдяки МВФ. Така співпраця закінчується великим державним боргом, зростанням розриву між багатими й бідними, деіндустріалізацією, експортом робочої сили. Так сталося в Аргентині, Бразилії. Туреччина припинила співпрацю з Фондом. Південна Корея мала справи з ним тільки під час кризи 1998 року.
Від кредитів МВФ варто відмовитись?
– На нинішньому етапі транші вже не потрібні. Вони допомогли згладити втрату експортних ринків 2014 року. Тепер Фонду треба сказати "до побачення".
Коли він стає непотрібен?
– З появою перших ознак стабілізації економіки. Вони з'явилися торік.
Самі потягнемо?
– Так. Фонд дає гроші на драконівських умовах. Єдине, що радує, – ми не виконали жодної з позаминулого траншу. Але кошти дали, бо рішення – політичне. З боку МВФ сидять такі ж чиновники, що й в Україні.
За яких умов Міжнародний валютний фонд заблокує черговий кредит?
– Даватиме завжди. МВФ досі кредитує Зімбабве – найбіднішу країну світу з шаленою інфляцією.
Курс долара лихоманило через затримку траншу?
– Ні. Під вимоги МВФ Нацбанк запровадив плаваючий курс. Але це працює тільки у сильних економіках. Зараз ситуація з курсом краща, бо у світі зросли ціни на метал, аграрну продукцію. Українці сильно скоротили споживання імпорту, переходять на вітчизняні товари. Потреба у валюті падає, ми стаємо нецікаві Фонду. Здорова економіка йому непотрібна.
МВФ створює вигідні умови для транснаціональних компаній. Країна від цього нічого не має. А от чиновники з обох боків зиск отримують. Щоб працювала економіка, потрібні дві інституції: незалежний суд і антимонопольний комітет. Тоді країну завалять інвестиціями. У першу чергу прийдуть не європейські, а китайські, арабські, російські. Плюс – українські.
Нам штучно нав'язали думку, що ми – нація крадіїв. У Китаї щороку страчують по тисячі корупціонерів, і все одно крадуть. Але це не завадило їм побудувати одну з найсильніших економік світу, другу після США.
У нас є антикорупційні органи.
– Це фікція. Чиновники з Євросоюзу думають бюрократично: треба запровадити демократичні принципи. Наші чиновники відповідають: "Хочете конкурс? Буде". А на ділі нічого не змінюється. Який сенс у стількох антикорупційних органах?
Не всі якісно виконують свої обов'язки? Треба контролювати? – А вони відповідають: "Ви на нас тиснете". Артем Ситник із Національного антикорупційного бюро – незалежний, Наталія Корчак із Національного агентства запобігання корупції – незалежна. У законі про НАЗК немає згадки про притягнення до відповідальності через невиконання обов'язків. Чиновники створюють шум, щоб було відчуття боротьби з корупцією. Усе налаштовано не на результат, а на процес. За ті зарплати, що отримують детективи НАБУ, вони мали би вручити підозру Роману Насірову у робочий час, коли не заборонені слідчі дії.
Треба сконцентруватися на суддях. Дайте районному судді 2 тисячі доларів зарплати, верховному – 20. При цьому має бути невідворотність покарання.
Якого голову НБУ чекає банківська система?
– Не банкіра, а макроекономіста. МВФ диктує: наріжним каменем економічного зростання має бути низька інфляція. НБУ слідує цій вказівці. Тим часом перший рядок завдань Федеральної резервної системи США (виконує функцію Центробанку у США. – Країна) звучить так: "Монетарна політика має бути спрямована на максимальну зайнятість населення".
Голова Нацбанку Валерія Гонтарева майже знищила кредитування економіки. Замкнула систему на облігації внутрішньої державної позики. Звідси – валютні спекуляції. А на чому банкам ще заробляти, якщо немає кредитування? Без кредитів скорочується виробництво. НБУ хвалиться низьким рівнем інфляції. На кладовищі її взагалі нема.
Президент Порошенко здатен розірвати це замкнене коло?
– Так. Петрові Олексійовичу варто сказати: "Все, стоп". Якщо разом із Верховною Радою створять незалежний суд – можна буде поставити йому "четвірку з мінусом" і забути про недоліки.
Нам нав'язують думку, що іноземці – прекрасні менеджери, не крадуть. НАК "Нафтогаз" фактично виведений з української юрисдикції. Троє з п'яти членів спостережної ради – іноземці. Чому? Вони що – розширюють ринки збуту, залучають дешеві кредити? Є вимога: члени громадських рад, які контролюють державні підприємства, мають заповнити декларацію. Серед них виник переляк. А чому чиновники й управлінці мають її заповнювати, а ви – ні? Але члени наглядової ради заявляють: не підпадаємо під вашу юрисдикцію. Але ж ви працюєте на нашому державному підприємстві. Раду створили для захисту державних інтересів. Отже, заповнюйте декларацію.
Як оцінюєте процес декларування?
– Негативно. Він не стимулює чиновників сплачували податки, розпалює лівацькі й більшовицькі настрої. Вони використали е-декларації для легалізації коштів. Чиновник задекларував 2 мільйони доларів. Каже: "Заробив їх 10 років тому". Значить, термін давності судового розгляду сплив. НАЗК треба 100 років, щоб перевірити мільйон декларацій. Одна людина працює над нею три дні. Тобто за рік подужає, від сили, штук 200.
Але в Європі подібні агентства справляються.
– Ніде у світі немає так багато декларантів. На цьому наполягли європейці. Бюрократи освоїли величезні кошти на технічній підтримці України. Гроші платять консультантам, які кажуть банальні речі.
В українців зараз близько 50 мільярдів доларів під матрацами. А в олігархів – удвічі більше. Як будуть стабільні права власності, внутрішні інвестиції стануть головними. Зовнішні ж складуть приблизно третину потрібної для економічного зростання суми.
Хто зацікавлений у встановленні режиму прав власності?
– Олігархи і влада мають домовитись: досить грабувати країну. Бо вже нічого красти. Радянський спадок з'їли, треба працювати по-іншому. Наприклад, Коломойському списують борги по банку, але зобов'язують вкласти таку ж суму в економіку. Створити 10 тисяч робочих місць. Але для цього потрібен чесний суд. Щоб Коломойський судився з Пінчуком не в Лондоні, а в Україні.
Економічна модель якої країни підходить нам?
– Останнім часом багато говорять про ефективність азійських моделей. Але, на відміну від тамтешніх тигрів, в Україні – демографічна криза і значне соціальне навантаження. У Китаї чи Японії пенсії дають тільки держслужбовцям. Решта покладаються на приватні пенсійні фонди. Радянський Союз розбестив населення соціальними витратами.
До того ж у азійців інший менталітет. У Сингапурі поважають старших і державу. А ви зустрічали українців, які поважають державу?
8 
35413
Коментарі