Зменшення корупції на 10 відсотків дає приріст валового внутрішнього продукту на 7 процентів. У нас корупція – до 50 відсотків. Поборемо її – у півтора разу підвищимо ВВП країни, – каже народний депутат Сергій Тарута
Чому боретеся проти голови Національного банку Валерії Гонтаревої?
– Ведемо боротьбу не проти неї особисто, а проти діючої там системи. Вона – корупційна і неефективна. НБУ – залежний. Це не дає можливості голові працювати так, щоб була довіра до банківської системи. А без цього неможливо побудувати успішну країну.
Коли Гонтарева піде з посади?
– Ситуація з нею буде вирішена. Уже є результати. Запрацювала Рада Нацбанку. До цього протягом восьми місяців вона бездіяла. Багато рішень Гонтаревої нелегітимні, бо не проходили через Раду НБУ.
Другий результат – голова Нацбанку ігнорувала журналістів, а тепер стала публічною. На всіх телеканалах розказує, яка вона хороша. Але там є цензура. Опонентів керівника НБУ не показують. Це дивує. Адже відбулися два Майдани. Однак власники каналів продовжують обманювати український народ.
Чому 98 відсотків громадян не довіряють банківській системі? Чому лише половина українців користується послугами банків? Чому до 80 мільярдів доларів у тіні? Чому чиновники тримають такі суми готівкою? Зокрема й тому, що ніхто не знає – завтра цей банк стане банкрутом чи ні. Наприклад, іде реклама "Платинум банку". Це – те саме, що й МММ. Вони пилососять із ринку гроші. Зібрали 6 мільярдів депозитів. За стрес-аналізами – найгірший банк. Однак продовжує працювати.
Чому керівництво країни на це не реагує?
– Керівництво країни – це закритий клуб, де заробляють гроші. У тому числі – і з допомогою Нацбанку.
Не все зроблене Гонтаревою – погане. Вона почала боротьбу з токсичними банками. Але механізм очищення обрала найгірший – закрити їх. Від цього постраждали вкладники. Пішла хвиля: національна банківська система не гарантує збереження.
Американці, німці, англійці у кризу виводили такі банки з ринку, але їхні активи передавали сильним фінустановам. Давали рефінансування. І розрахувалися з кожним вкладником. Бо паніка – це найстрашніше, що може бути. У нас відбулася паніка. Десь кожен третій із 82 закритих банків справді був токсичний. І Захід аплодує Гонтаревій, бо до неї в Україні цього не робили. Але приблизно стільки ж банків мали поганий менеджмент. Частину з них можна було врятувати. На жаль, цього не зробили.
Частину банків закрили тому, що вони не влилися в сьогоднішню владу. Є й ті, кого позбулися через комерційні причини. Виходить – краще закрити банк, ніж повертати кредити й відсотки.
Президент мав бути в курсі цього всього. Чому пішов на поводу в Гонтаревої?
– Не було політичної волі. Не було бажання. Скоріше за все – це одна зв'язка. Не думаю, що Саакашвілі треба було чекати півтора року, щоб зрозуміти – корупцію прикриває президент. Можна піти в будь-який ресторан і почути розмови про це. Усі знають: які схеми хто лобіює – на митниці, у податковій, на державних підприємствах.
Тому природно, що Порошенко до останнього намагатиметься зберегти Гонтареву на посаді. Але це історія вже не про неї, а про Петра Олексійовича. Він далі житиме не для країни, а для себе. І будує собі не п'єдестал, а яму. Народне терпіння вичерпується. Жировий прошарок знищено. Зробили це ті, кого привів у владу нинішній президент. А тепер люди подивилися ще й на е-декларації – народних депутатів, міністрів, чиновників. І обурились.
Що мав би робити президент?
– Повинен швидко реагувати. Якщо не робить цього, діятиме народ. Щодо Гонтаревої об'єдналися майже всі. Порошенко змушений буде звільнити її.
Можливо, в оточенні президента нікого призначити новим головою Національного банку?
– У нього ніколи не було команди. Порошенко довіряє тільки собі. Думає, що зможе придушувати інакомислення. Не розуміє: країна інша, багато людей загинули, захоплені території, з фінансами справи йдуть угору лише в оточення президента, із банків найкращі результати – у його банку. Отримує серйозні доходи в Росії. Це означає, що є договорняки. А жорстка позиція – відсутня.
Що може змінити голова Національного банку?
– Важливо, щоб іншою стала його політика. Він має бути зорієнтований на економічне зростання, створення робочих місць. На отримання валюти не від західних кредиторів, а від вітчизняної економіки. НБУ повинен стати незалежним від усіх гілок влади.
Очолити Нацбанк має не політик?
– Це мусить бути хтось із професійного середовища. Процедура призначення має бути максимально прозора.
А якщо Порошенко залишить на посаді Гонтареву?
– 98 відсотків українців не довіряють їй. Питання: скільки президент вичікуватиме?
Якою має бути нова економічна модель країни?
– Потрібно займатись індустріалізацією і впровадженням інновацій. Країни, які відкривають свої ринки і не розвиваються "в ногу" із сусідами, стають сировинними придатками.
Зменшення корупції на 10 відсотків дає приріст валового внутрішнього продукту на 7 процентів. У нас корупції – до 50 відсотків. Поборемо її – у півтора разу підвищимо ВВП країни.
Маємо забезпечити якнайсприятливіший інвестиційний клімат. Скоротити до мінімуму кількість державних чиновників.
Не повинно бути жодного підприємства з мажоритарним пакетом акцій державного сектора. На цьому спекулюють політики: "Зараз не час продавати". Але доки не продаємо, чиновники сидять на заводах і грабують їх. Це показало декларування. Приватизація повинна передбачати не максимальну ціну підприємства, а його майбутнє функціонування і збереження робочих місць.
Потрібна децентралізація. На місця треба віддати якомога більше прав і обов'язків.
Як у цю економічну модель вписується 3200 гривень мінімальної зарплати?
– Керівництво держави втрачає довіру. Сидять на стільці з підпиляними ніжками. Щоб не впасти, мусять якось задобрити народ. Довгострокові речі робити вже пізно. Вирішили подвоїти мінімалку. Порахували, скільки в приватному секторі робочих місць. Натиснуть на бізнес, щоб збільшував мінімальну заробітну плату і виводив гроші з конвертів. Це мало би перекрити бюджетний сектор. Але щось тут не склеїлося. Тому вирішили залучити 38 мільярдів гривень із Нацбанку. Ці кошти були передбачені на інші витрати. Однак на тих статтях вирішили заощадити. І показати народу цукерку.
Хто здатен виправити цю ситуацію?
– У Порошенка була величезна можливість трансформації країни. Порівняти її можна тільки з раннім періодом президентства Ющенка. Але це вже історія. Кожен політик отримує короткий проміжок часу, щоб показати: його слова не розходяться зі справами. Порошенко на інавгурації декларував 10 правильних тез. Однак жодної не виконав. Люди це бачать.
У Гройсмана – принаймні теоретично – ще є. Але проблема в тому, що його сприймають як члена команди Порошенка. Навіть коли він намагається щось робити самостійно, отримує "обратку" від провладної фракції. Довіра суспільства далі падає і до прем'єра.
Потрібна команда реаніматологів, яка б зупинила падіння економіки і подала сигнали довіри.
Що для цього треба?
– Головне тут – нова виборча система, що дозволила би з'явитися ідеологічним партіям. Потрібні нові Конституція та суспільний договір. Від цього залежить – чи матимемо й далі олігархічний устрій. Не важливо, хто власник. Головне, щоб не було монополій. Потрібно створювати незалежні інститути – Антимонопольний комітет, регулятор тарифів, комісію з цінних паперів, судову систему, Національний банк. Тоді можна буде швидко перезавантажити країну і сформувати нову політичну еліту. Зараз ту Верховній Раді близько 50 депутатів, які прийшли змінювати країну, а не обслуговувати чиїсь інтереси. Це – хороша основа для руху вперед. Ще є політичні сили поза парламентом, які здатні бути успішними. У них є амбіції, але немає коштів.
Скільки часу потрібно "команді реаніматологів"?
– Базові системні зміни можна закласти за рік-півтора. А за два-три роки при новому законі про вибори можуть з'явитись ідеологічні партії. Вони витіснять теперішні кишенькові.
Громадянське суспільство готове до таких змін?
– На жаль, ні.
Перший Майдан був швидкоплинний. І було відчуття, що вже живемо в іншій країні. Значною мірою – оманливе.
Другий Майдан мав об'єднати громадський сектор – моральних авторитетів, експертів, активістів. Якби це відбулося, то влада чинила б інакше. А так вона одразу пристосувалася, розділила посади й почала заробляти. Найбільші крадії виїхали з країни і вивезли готівку. Влада заплющила очі й зробила вигляд, що нічого не розуміє. При цьому, певно, взяла "відкати".
Зустрічався з одним із лідерів Польщі. Він дивується, чому в Україну запрошують працювати іноземців на провідні посади. Поляків це шокує.
Ніхто не любитиме цю країну більше, ніж українці. Можна запрошувати іноземних спеціалістів як радників або експертів. Але не управлінців.
Практика показала, що на ключових позиціях іноземці – неефективні.
– Це вже пройшли в бізнесі. Багато компаній вважали, що західний менеджмент значно ефективніший. Запрошували крутих управлінців. Ті приїжджали на контракт. Але довгострокова стратегія – не для них. Вони їдуть сюди заробити. І не соромляться зізнаватися в цьому.
Які ключові завдання стоять перед президентом на 2017 рік?
– У Порошенка вже є одна жовта картка. Якщо не відреагує на вимогу звільнити Гонтареву – отримає другу. Не хотілося б, аби його видаляли з поля таким чином. Тому повинна бути швидка рефлексія на те, що відбувається в суспільстві. Потрібно спуститися з четвертого поверху Адміністрації, пройтися без охорони і почути коментарі на свою адресу. Він опиниться в об'єктивній реальності. Бо на четвертому поверсі бачить лише підготовлену для нього частину інформаційного потоку. Думає, що маніпуляціями і командою силовиків щось змінить. Ні. Силовики можуть захистити наші кордони, зменшити криміногенну обстановку. Але не змінити ситуацію в економіці, соціальній сфері й політиці.
Які виклики будуть перед Верховною Радою?
– Треба ухвалити закон проти кнопкодавства. Отримав дві картки – втрачаєш мандат. Це дисциплінувало би депутатів. Дебати необхідно проводити в комітетах спільно з експертами, а не в сесійній залі. Парламент повинен бути законотворчим майданчиком, а не політичним. Потрібно вчитися у німців. Вони виносять на голосування узгоджені законопроекти. При цьому опозиції дають 62 відсотки часу дебатів. Критика щодо влади допомагає конструктивним змінам. Але у нас і опозиційні сили в основному обслуговують інтереси влади. Дуже багато договорняків.
3 
1
Коментарі