середа, 21 грудня 2011 18:39

"У березні Путіну згадають усе"

  Ілля БУДРАЙТСКІС, 30 років. Народився і живе у Москві. Активіст Російського соціалістичного руху. 2002-го закінчив Російський державний гуманітарний університет. Викладає історію в одній із московських шкіл. Політичним активізмом займається з 1997 року. Член редколегіъ "Художнього журналу" та російської версії журналу "Політична критика", колумніст сайта Openspace.ru. Неодружений
Ілля БУДРАЙТСКІС, 30 років. Народився і живе у Москві. Активіст Російського соціалістичного руху. 2002-го закінчив Російський державний гуманітарний університет. Викладає історію в одній із московських шкіл. Політичним активізмом займається з 1997 року. Член редколегіъ "Художнього журналу" та російської версії журналу "Політична критика", колумніст сайта Openspace.ru. Неодружений

Яка основна причина теперішніх протестів? Адже голоси на виборах крали й раніше. Що змінилося?

- Останні кілька років зростало невдоволення. "Глухе" невдоволення. Падінням рівня життя, провальною соціальною політикою. І, звісно, шквалом урядової брехні. Держава надто звикла говорити неправду. З кожним місяцем у росіян все меншало позитивних емоцій від слів "Путін", "Єдина Росія", "Медведєв". Але ця відсутність позитивних емоцій не супроводжувалась активістськими висновками. Мовляв, Путін - крадій, але що зробиш. Оптимізм падав буквально на очах.

Так, голоси крали й раніше, але не так нахабно. Цього разу задіяли всі можливі механізми: "каруселі", вкидання бюлетенів, відкріпні талони, примусові вибори в тюрмах і в армії. Раніше перед ЦВК стояло завдання з більшості реальної зробити більшість тріумфальну. Тепер - зробити більшість із меншості. Ледь не кожному губернатору, меру, директору школи наказували витягувати рейтинг, а в разі невиконання кожен ризикував позбутися посади. І найбільше фальсифікацій відбувалося вже на шляху бюлетенів із дільниць до територіальних комісій. Накинули не 5 відсотків - реальний результат "Єдиної Росії" завищений у півтора-два рази (офіційно оголошено про 49,32%. - "Країна").

Можливо, була якась фатальна помилка влади?

- Вересневий виступ Путіна - ось переломний момент. Коли він оголошує про те, що знову йде в президенти. Якщо ще кілька місяців тому було заведено вважати Медведєва незалежною фігурою, то у вересні всі ці ілюзії зникли. Причому Медведєва у суспільстві вважали позитивнішим персонажем. Такий собі "просвітлений монарх", користується Twitter'ом. Але як тільки Путін оголосив про повернення, Медведєв загнав себе у куток. Порушив ті самі неписані правила "суверенної демократії", що сам і вигадав.

Раніше перед ЦВК стояло завдання з більшості реальної зробити більшість тріумфальну. Тепер - зробити більшість із меншості

Був такий розрахунок: "Єдина Росія" тріумфує на парламентських виборах і вже у березні із ще більш приголомшливим результатом Путіна обирають президентом. Утім, зв'язка двох виборів цього разу зіграла проти влади.

Путін не може дозволити собі виявити слабкість і відмовитися від президентства?

- Ні. Тепер він мусить на повних парах іти до кінця. Спершу в них були плани на перемогу в першому турі з результатом 60 відсотків. Після останніх подій це нереально. Перемогти він може тільки нагнувши народ через коліно.

Як відбувалася мобілізація на перший масовий мітинг?

- Опозиція планувала звичний нудний пікет. Але та кількість народу, що 5 грудня прийшли на Чистопрудний бульвар, стала несподіванкою для самих організаторів. Вийшли шість-сім тисяч. Ніхто навіть не думав, що фальсифікації стануть травмою для широких верств.

Яка роль соціальних мереж у мобілізації?

- Соцмережі важко переоцінити. За роки путінського правління величезна кількість молодих людей перестали жити у форматі телебачення. Вони втекли від брехні в інтернет. У російському сегменті мережі майже немає провладних сайтів. Там повна гегемонія опозиції.

Чому незалежні ЗМІ в останній момент відмовилися від ролі спостерігачів і включились у процес?

- Саме влада й штовхнула пресу в політику. По-перше, незалежні редакції постійно відчувають тиск цензури.

По-друге, журналісти цих видань не раз отримували кийками під час мітингів опозиції. Як тут не підтримати протест? До речі, активну позицію зайняли не тільки політичні видання. Приміром, у нас є гламурний гіпстерський журнал The Village. І ось там виходить стаття головного редактора, де він не просто закликає ходити на мітинги, а детально прописує програму перетворень, що мають відбутися після повалення Путіна. Словом, пресу довели.

Що відбувалося наступного дня після виборів?

- Кількатисячна акція - це щось небувале для Москви. Більше того, люди надзвичайно уважно слухають кожен виступ із трибуни. Тобто, слова і зміст для них важливі. Найпопулярніше гасло: "Росія без Путіна". Це стандартна опозиційна кричалка. Але цього разу вона наповнювалася тисячами голосів.

Проти 60-80 тисяч кийки безсилі. В Кремлі це розуміють

Згадайте момент, що найбільше запам'ятався.

- Після завершення мітингу на Чистих прудах найрадикальніша частина учасників пішли прориватися до Центрвиборчкому. Загалом, зо три сотні людей. Їх блокують "омонівці", але люди не здаються. Вони розбиваються на невеликі групи і пробують через інші вулиці таки пройти до ЦВК. Упродовж 3 годин центром Москви рухаються групи, які шукають "продовження вечірки". Вони впізнають одне одного і діляться чутками: "Ей, наші на Луб'янці прориваються, пішли допомагати". Інші у відповідь: "Та яка Луб'янка? Кажуть, сутички вже бачили на Манежній". Потім заходиш погрітися в кафе й бачиш ті ж натхненні обличчя, що й на мітингу. У москвичів з'явилася іскра в очах. Ось це найсильніше враження.

За цей час у Москві були якісь стихійні акції насильства чи саботажу?

- Для величезної кількості людей, які зараз тільки вливаються в рух, дуже важливий його ненасильницький характер. Вони не готові до прямих сутичок із поліцією. Будь-який силовий сценарій зараз зіграє проти зростання цього руху і буде на руку влади. Річ у тім, що Кремль робить основну ставку на стабільність. Мовляв, є люди, які "розгойдують човен", хочуть кровопролиття. Тому зараз треба вибити силовий козир із рук влади.

Які враження від суботнього мітингу 10 грудня на Болотній площі?

- Вулична політика повернулася! На Болотну вийшли люди, які востаннє ходили на мітинги 1991-го. Тоді вони відчували, що відбувається щось важливе. Зараз вони знову відчули важливість своєї участі.

Поліція поводилася вкрай делікатно, жодного затриманого. Це вже результат?

- Політика вулиці одразу вийшла на такий рівень, коли поліцейські методи стають недієві. Проти 60-80 тисяч кийки безсилі. У Кремлі це розуміють. Іще одна деталь: частина людей збиралися на площі Революції і звідти йшли на місце мітингу - масовим маршем, проїжджою частиною, з червоними і чорними прапорами напроти адміністрації президента, скандуючи гасла. Іще тиждень тому таку ходу важко було навіть уявити.

Влада злякалася?

- У суботу Медведєв заявив, що підтримує право на мирні збори, але не згоден із вимогами мітингу. Отже, змінює тактику. Стара вже не спрацьовує, тому треба щось свіжіше. Упевнений, вони швидко зорієнтуються у ситуації, адже в Кремлі сидять недурні й креативні хлопці. Вже найближчими днями побачимо, до яких висновків вони дійшли.

Уперше за довгі роки мітинг опозиції показав "Перший канал". Причому був максимально витриманий репортаж.

- Ми самі здивовані. За день до акції опозиція зібрала велику прес-конференцію, і там теж був "Перший канал". Ставили грамотні запитання, без каверз. Поки що важко говорити про якесь потепління і свободу слова, але ці зміни - також плоди вуличної політики.

Московські події часто порівнюють із помаранчевою революцією. Що спільного, в чому відмінність?

- Відмінностей більше. У Росії динаміка вуличного руху на багато кроків випереджає політичну опозицію. Люди хочуть не просто чесних виборів. Хочуть, щоб Путін пішов. У той же час лідери не завжди наважуються озвучувати це колективне прагнення.

Далі: в опозиції немає єдиного кандидата, немає сформованої коаліції, немає елементарних програмових вимог. У нас типова криза революційного керівництва. При цьому вулиця не вірить жодному з основних облич опозиції. Навіть більше: для людей, які виходять на вулиці, тема альтернативних лідерів просто неактуальна. На першому місці стоїть протест проти всієї політичної системи сучасної Росії. Навіщо приводити нові кадри в той же гнилий механізм?

Окрім нових виборів, є якісь інші вимоги? Економічні, наприклад.

- Принаймні у лідерів опозиції економічних вимог зараз немає. Єдина вимога - нові вибори. Про перерахунок голосів уже ніхто не каже. Всім очевидно, що це - не вихід. Від банального перерахунку виграють лише включені в правлячу систему партії - комуністична, ліберальні демократи Жириновського, "Справедлива Росія". Після перерахунку тільки злегка зміниться баланс сил у новообраній Думі.

Комуністи стали одним із стовпів путінського режиму. Їх функція - "зливати" невдоволення і занижувати градус протесту

Є також важлива вимога реформувати виборчу систему: допустити до виборів усі опозиційні партії і знизити прохідний бар'єр із 7 відсотків до 3.

Організатори мітингу 10 грудня довго вагалися, чи надавати трибуну ультраправим. Як це вирішилось?

- Їм таки дали сказати слово. Але виглядають вони вкрай неадекватно. Наступного дня після акції на Болотній була річниця кавказьких погромів на Манежній площі. Ультраправі закликали 11 грудня знову вийти на Манежну, щоб боротися з "Єдиною Росією" та кавказцями. В підсумку вони зібрали жалюгідний мітинг на 300 осіб. Повний провал. За рік ультраправі геть втратили підтримку населення.

Які настрої в таборі лівих?

- Насамперед, вибори засвідчили крах псевдо-лівих із КПРФ. Усім стає очевидно, що комуністи стали одним із стовпів путінського режиму. Їх функція - "зливати" невдоволення і занижувати градус протесту. На мітингу 10 грудня представників КПРФ засвистали з вигуками "відмовтеся від ваших мандатів". Зараз найсильнішим представником нашого крила є "Лівий фронт". Напередодні я провідував у лікарні їхнього лідера Сергія Удальцова. Він опинився там прямо після затримання 5 грудня. В його палаті сиділи п'ятеро співробітників ФСБ, які ледь не в туалет за ним ходили. Лівих влада боїться більше за лібералів, бо з останніми завжди є шанс домовитися.

Що відбувається в провінції?

- Порівняно з Москвою, мітинги по країні були менш чисельніші, але радикальніші. Там значно більше представлені соціалісти й анархісти. Коли зі столичної трибуни лунали обережні фрази "нам не потрібна революція", у решті міст говорили протилежне.

Що далі? Які перспективи руху?

- Чи набирає рух обертів, побачимо 24 грудня. У багатьох є побоювання, що люди вже не змобілізуються в такій кількості. Аби революція йшла далі, треба, щоб вона стала повсякденною. Ідеальний варіант, коли люди почнуть самоорганізовуватись на робочих місцях, в університетах, створювати низові комітети. Тобто з площ ми мусимо йти у все ширший простір, захоплювати інші сфери. Тільки тоді відбудуться зміни. Навіть якщо зараз рух піде на спад, вже у березні будуть президентські вибори, а значить і гарантований новий виток протестів, можливо, ще радикальніших. Путіну згадають усе.

Зараз ви читаєте новину «"У березні Путіну згадають усе"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

3

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 35413
Голосування Які умови миру і зупинення війни для вас прийнятні
  • Відмова від Донбасу, але вивід військ РФ з усіх інших територій
  • Замороження питання Криму на 10-15 років
  • Відмова від Криму і Донбасу за умови надання гарантій безпеки від Заходу щодо всіх інших територій
  • Зупинка війни по нинішній лінії фронту
  • Лише повне відведення військ РФ до кордонів 1991-го
  • Ваш варіант
Переглянути