Потребую перспективи. З дитинства мріяла про роботу у дитбудинку, але через два роки зрозуміла – хочу більшого. Двічі писала заяву, йшла до директора і зупинялася – так було важко. Після звільнення діти снилися рік.
Мої батьки приїхали до Харкова із села, вчотирьох жили в однокімнатній квартирі. Робила уроки у ванній: кладеш на кришку унітаза підручник, сідаєш на стільчик, включаєш воду – і ти у своєму кабінеті. Побути наодинці – одна з моїх потреб. У відрядженнях люблю жити сама.
Два тижні продавала взуття на ринку. У родичів був контейнер. Доки чоловік вибирав туфлі, я продала кілька пар. Мене запросили попрацювати.
Завдання на цей рік – бути жіночною.
Переїзд на роботу в Київ вимушений – треба було заробити на лікування свекра.
Злість дуже допомагає, це – паливо для досягнення результату, стимул щось міняти. Можу на злості поміняти умови контракту, підвищити ціну.
Вважаю себе відкритою і душевною, а подруги звинувачують у бездушності. Для наших людей критерій відкритості – скарги на чоловіка й на життя взагалі. Мені це нецікаво.
Вагітною щотижня їздила з Києва додому провідати рідних і провести тренінг. Це був пік моєї активності, роботи і заробляння грошей.
Кожен конфлікт у родині – привід пошукати інформацію зовні. Слухаю лекції, читаю книжки. Останнє досягнення – менше злюся, коли чоловік п'є пиво. Зовсім розслабитися не можу.
Коли стаєш матір'ю, переоцінюєш стосунки з близькими. Те, що можу пробачити як дружина, не можу пробачити як мати. Син дивиться на батька й буде так само ставитися до мене.
Не все можна пробачити. У кожній сім'ї мають бути межі. Переходиш їх – і вже не повернешся назад. Конкретизувати боюся.
Люблю діяти за правилами. Але ненавиджу стереотипи. Про правила домовляються, а стереотипи нав'язують.
Хоч би Що вибрала – це правильний варіант. Буде або успіх, або досвід. Неприємності мене багато чого навчили.
Легко ображаюся, прощаю – насилу. Зовні спокійна, а всередині борюся з почуттями. Там у мене вулкан.
Конфліктів намагаюся уникати. Після них завжди відчуваю, що програла.
Якщо почуваюся нормально, а дитина починає хворіти, значить, щось залишилося глибоко в підсвідомості. Образа виїдає зсередини. Борюся з нею через молитву або подумки прошу вибачення у кривдника.
Не звикла довіряти, боюся втратити контроль. Як тренеру мені треба бути по-чоловічому жорсткою, керувати аудиторією. А вдома – переключатися на жіночу роль. Виходить не завжди.
Довіряю своїй дитині, дозволяю йому падати. Він – пацан, нехай набиває ґулі. Люблю його і як сина, і як людину.
Відчуваю вдячність за те, що можу мати дитину.
Моє життя – постійні зміни. Що два роки переходила на іншу роботу. Люблю переїжджати в інше житло. За шість років поміняла чотири квартири. Зараз схиляюся до нового переїзду. Хочеться спробувати якомога більше: інше помешкання, може, іншу країну.
Дуже хочу до Чехії, попрацювати рік-два. Чоловік починає:
"Лєна – а мова? Лєна – а робота?" Якось владнається. Приїдемо –
розберемося.
Намагаюся роздивитися в людях сильний бік.
Якщо не можу чогось прийняти в людині, вона зникає з мого життя. Легше розірвати стосунки, ніж говорити неприємні речі.
Не люблю, коли жаліють. Горе переживаю в стані ступору. Здається, коли про це не говориш, то ситуацію контролюєш. А коли про неприємне розповідаєш, воно розростається.
Контролюю себе навіть у радості.
У мене емоційні покупки – прийшла, побачила, купила. Потім думаю: навіщо?
Іноді звинувачую себе, що я – погана господиня. Що вдома не досить затишно і прибрано, мало приготовлено. Мені шкода часу. Не можу самовіддано витирати пил.
Коли прибираю в будинку – прибираю в голові, приводжу до ладу думки.
Досі не маю сережок. Щороку дарують на них гроші, але витрачаю на щось інше. Хрестик – це всі мої прикраси.
З чоловіком 13 років разом. Нещодавно подумалося: якщо він мене вибрав у дружини, значить, йому потрібна жінка, яка його штовхатиме.
Найперша криза в моєму житті – коли у батька стався інсульт. Треба було терміново дістати гроші на лікування. Знайшла, але залишився страх, що не зможу допомогти близькій людині.
Хвороба батька навчила брати відповідальність. Шукати можливості й варіанти.
Хотіла принца на білому Mercedes'і, ставила на перше місце відпочинок, гроші, розваги. А тоді зрозуміла – це приходить. Складніше знайти людину, яка буде тебе підтримувати і місяць доглядатиме твого батька, як свого. Як зробив мій чоловік.
3 
1
Коментарі