Світ почув Залужного й Забродського й реагує

Спроба Путіна застосувати ядерну зброю стане його останнім кроком у прірву

Відчуваючи неминучий програш на полі бою, кремлівський диктатор вдався до "останнього аргументу" – шантажу застосуванням ядерної зброї. Світ принишк в очікуванні: чи путінський режим справді піде на ядерний конфлікт? Наче подібне звучить з-за пореб­рика вперше. Чи забулися погрози ядерною війною від кремлівського клоуна Дмитра Медведєва – заступника голови Ради безпеки Російської Федерації? Чи В'яче­слава Володіна – голови Держ­думи? Залякування ядерним апокаліпсисом із вуст штатних кремлівських пропагандистів стали рутиною. Тож це не новина. Але це шантаж. А він дієвий тільки тоді, коли шантажист може реально виконати свої погрози.

 

Чи може Кремль завдати ядерного удару по Україні? Так. І ми про це знаємо. Генерали Валерій Залужний і Михайло Забродський, які очолюють Сили оборони України, у своїй програмній статті ще до чергових погроз Володимира Путіна, зазначають, що Росія впевнена у своїй безкарності саме через те, що володіє ядерною зброєю. "Не можна ігнорувати загрозу, яка виникне для всієї Європи. Не можна також заперечувати ймовірність прямого втягування провідних країн в "обмежений" ядерний конфлікт, за яким вже прямо проглядається перспектива Третьої світової війни, – констатують вони, – Але важко уявити, що навіть ядерні удари дадуть РФ змогу зламати волю України до спротиву".

Така наша відповідь.

Яку ядерну зброю може застосувати РФ проти України. Хоча "може" – це поняття ймовірностей, а не те, що має відбутися обов'язково.

Коли говорять про ядерну зброю, то зазвичай мають на увазі так звану ядерну тріаду – міжконтинентальні балістичні ракети шахтних і рухомих ракетних комплексів, балістичні ракети атомних підводних човнів, ядерні ракети стратегічних бомбардувальників. Саме ці війська уособлювали страх апокаліпсису холодної війни. Для унеможлив­лення їх застосування розробляли двосторонні й багатосторонні міжнародні угоди, вигадували заходи запобігання випадковому пуску – легендарні ядерні валізки тощо. Накопичені в кількох країнах, зокрема в Росії, арсенали стратегічної ядерної зброї – страшна сила, здатна знищити нашу планету або перетворити її на мертву кулю в космосі.

Парадоксально, але стратегічна ядерна зброя становить для нас найменшу загрозу. Запобіжник лежить в її конструктивному призначенні й, відповідно, закладених тактико-технічних ­характеристиках. Міжконтинентальні балістичні ракети, що здатні нести по десятку ядерних боєголовок, кожна з яких може знищити ціле місто, – величезні конструкції для польоту на десятки тисяч кілометрів. Їхні розгінні блоки зіставні зі ступенями космічних ракет-носіїв. Ми надто близько до Москви. Навіть якщо росіяни захотіли б вистрілити по нас балістичною ракетою з підводного човна, якою-небудь "Булавою" десь із-під берегів Камчатки, що теоретично можливо, то переналаштування програм стрільби займе багато часу. І це пекельне одоробло летітиме до України через усю Росію. На таке наважиться тільки навіжений – якість своїх ракет вони знають. Недарма кидають по нас крилаті ракети Х-101 і Х-555 зі стратегічних бомбардувальників з акваторії Каспію – якщо залізо не летить, то падає в море.

Значно небезпечніша для нас "ядерна зброя поля бою" – тактична. Створена для ураження великих або добре укріплених військових цілей, великих кораблів, скупчень сил противника на фронті та в найближчих тилах. Порівняно зі стратегічними ядерними головками тактичні боєзаряди не перевищують кількох кілотонн – зазвичай 0,5–5 кілотонн, рідше – до 20 кілотонн. Для порівняння: потужність атомної авіабомби "Малюк", яку в серпні 1945-го скинули на Хіросіму, – 15 кілотонн.

Носіями тактичних ядерних зарядів противника, як-от крилаті ракети "Калібр", є передусім кораблі й підводні човни Чорноморського флоту. У термоядерному оснащенні ракета 3М14 може нести ядерний заряд 5–20 кілотонн. Літаки стратегічної та дальньої авіації – Ту-95МС і Ту-22М3, які обстрілюють Україну з акваторій Чорного і Каспійського морів, також здатні нести ракети з ядерною бойовою частиною. Російські фронтові бомбардувальники Су-34 і Су-24 теж спроможні нести тактичні ядерні бомби вільного падіння еквівалентом до 30 кілотонн. Гармати великого калібру, як-от 203-мм САУ 2С7 "Піон" чи 152-мм САУ 2С5 "Гіацинт", мають можливість закидати на відстань до 30 кілометрів ядерні снаряди по 2–2,5 кілотонни.

Небезпека тактичної ядерної зброї полягає й у тому, що боєприпаси зі "спец­боєчастиною" – так називають ядерний заряд – зовні майже не відрізняються від неядерних, а для їх використання не потрібно особливого додаткового обладнання. Рівень прийняття рішення на їх безпосереднє застосування значно нижчий, ніж зі стратегічною зброєю, а довжина "ланцюжка прийняття рішень" значно коротша, а отже містить менше "людських запобіжників".

Протягом багатьох років американські й українські військові експерти висловлювали стурбованість тим, що Росія може використати тактичну ядерну зброю для примусу до капітуляції, щоб закінчити війну на своїх умовах. Харківський контрнаступ ЗСУ продемонстрував, що в Путіна залишилося небагато варіантів. Тому він і кидається з псевдореферендумами та анексією, "частковою" мобілізацією, погрозами ядерного удару в разі продовження української атаки на захоплені території, які мають бути проголошені приєднаними до Росії. Це шантаж. Лякаючи готовністю застосувати тактичну ядерну зброю по території України, Путін розраховує, що американці та європейці, затамувавши подих, спостерігатимуть за цим жахом, але нічого не зроблять. Загроза застосування тактичної ядерної зброї загнаним у кут щуром стає цілком реальною.

 

Але він прорахувався. У відповідь на завуальовані погрози бункерного карлика Пентагон заявив, що шантаж застосуванням ядерної зброї не вплине на військову підтримку України. А держсекретар Ентоні Блінкен, виступаючи на засіданні Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй, наголосив, що "безрозсудні ядерні погрози Росії мають бути негайно припинені".

Директор ЦРУ Вільям Бернс також сказав, що важко зрозуміти, чи блефує Путін про ядерну зброю, але американська розвідспільнота "не бачить практичних доказів" того, що він думає про використання ядерної зброї. "Що нам потрібно зробити, то це поставитися до цього серйозно, стежити за ознаками реальних приготувань", – наголосив він. І з цим важко не погодитись.

Ядерну зброю та розщеп­лювані матеріали не так просто приховати. Згадайте історію з отруєнням ФСБ критика Кремля Олександра Литвиненка – тоді західні спецслужби беззаперечно довели застосування вбивцями полонію за радіоактивним слідом, який ті залишили по всій Європі. Так і з ядерними боєголовками. Їхній смертоносний вміст завжди залишає радіоактивний шлейф. Радіоактивні сліди дистанційно відстежують засоби геофізичної розвідки – "розвідки фізичних полів". І якщо наші партнери кажуть, що поки що, наприклад, в окупованому Криму не виявлено ядерної зброї, то там її нині немає. А тільки-но з'явиться – про це стане відомо.

"Украй необхідно повернутися до джерела російської впевненості, а саме – до безкарності. Будь-які кроки до застосування тактичної ядерної зброї мають бути припинені з використанням усього арсеналу засобів, що є в розпорядженні країн світу. Адже, починаючи з цього моменту, РФ стане вже не лише загрозою для мирного співіснування України, інших її сусідів і низки європейських країн, а й державою-терорис­том світового масштабу", – наголосили у своїй статті генерали Залужний і Забродський. І світовий політикум їх почув. І реагує. Спроба Путіна застосувати ядерну зброю стане його останнім кроком у прірву.

30 жовтня Путін оголосив про "приєднання" українських Донбасу, Херсонської і Запорізької областей до РФ та вкот­ре пригрозив ядерною війною. Відповідь цивілізованого світу була блискавична – лідери Європейського Союзу, Великої Британії і США рішуче засудили незаконну анексію Росією Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України. Світові лідери заявили, що Росія ставить під загрозу глобальну безпеку, підриваючи заснований на правилах міжнародний порядок і грубо порушуючи фундаментальні права України на незалежність, суверенітет і територіальну цілісність, основні засади, закріплені у Статуті ООН та міжнародному праві.

Черговий божевільний крок Путіна став і останнім тригером у визначенні геополітичного положення нашої держави, її безпекового курсу для керівництва України. Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна не вестиме жодних переговорів із Росією, доки її президентом є Путін, і подає заявку на пришвидшений вступ до Північноатлантичного альянсу.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×