"Росію останні 20 років готували до розпаду. Розвалиться за принципом доміно на національні держави"

Путін не врахував: Україна битиметься. Ви приречені на перемогу, – каже Голова Кабінету міністрів Чеченської Республіки Ічкерія Ахмед Закаєв

За першої чеченської війни президентський палац у Грозному охороняли лише 30 осіб, хоча російська пропагандистська машина малювала тисячі озброєних людей. У чому полягає принципова відмінність у тактиці ведення війни росіянами та чеченцями?

– Ідеться безпосередньо про людей усередині будівлі. Загалом їх зазвичай було більше. Коли я побачив кадр із лютневого Києва, що готувався до оборони, то мав дежавю. У нас була така ж атмосфера, коли захищали Грозний. Тільки в Ічкерії люди задля участі в обороні приїжджали здебільшого із сіл, бо за Радянського Союзу представників корінних національностей принципово не прописували у столиці. Після повернення з депортації в місті були суцільні росіяни й одиниці чеченців та інгушів. Вони пробивалися хіба серед представників партійної номенклатури. Столиця була для нас закрита.

У військовій справі наші методи категорично відрізняються від російських. Бо ми, як і українці, захищаємо власну батьківщину. Мотивовані й розуміємо, за що гинемо. А московити з часів Золотої Орди вели загарбницькі війни – для них це чужа територія. Усі ці розмови про єдиний народ та дружбу не працюють. Це дикуни. Хоча навіть із варварами, які з'явились у Римській імперії, порівняння не зовсім коректне. Русисти – унікальне явище. Як говорив Джохар Дудаєв, у рашистів немає нічого святого – вони бездуховні, безпринципні. Повна деградація та людиноненависницька політика. Для них ми – маса, яку вони мають перетравити та виплюнути. Чим завжди була страшна російська армія? Це збіговисько людей, що не рахуються ні зі своїми, ні з чужими втратами. Вони сильні лише за рахунок використання людей як гарматного м'яса.

В Ічкерії в 1990-х відомі кулачні бої між мирним населенням та окупантами, в найбільших люди голими руками вбивали сотні солдатів, навіть жінки різали їх ножами. Сьогодні в Україні багато людей хоче отримати можливість купувати вогнепальну зброю для самозахисту.

– У вас правова держава, тому виборці та депутати мають вирішити це питання. В Ічкерії населення має право носити зброю. У нас це було споконвіку. Навіть під час Великої Російсько-Кавказької війни (1817–1864 років. – Країна), коли було продекларовано перемир'я з чеченцями, першим пунктом домовленостей було право на зброю, а наступним – гарантія мораторію на 25 років щодо служби в російській армії. Робіть висновки, виходячи з того, що ментально українці та чеченці схожі. І завжди боролися з одним противником – росіянами. Нас однаково не любив наш "старший брат". І нам доводилося відстоювати право на існування. Обидва народи постійно намагалися ліквідувати фізично: Голодомор, депортація, війни – все це виходило з Московії.

 

Росіян у Ічкерії цікавить насамперед нафта?

– Ні, виключно бажання занапастити націю. Наша нафта – це крапля для їхньої економіки. Так само площа Ічкерії, 17 тисяч квадратних кілометрів. А РФ щороку віддає набагато більші території в довгострокову оренду. Тобто питання не в землі та не в нафті. Справа в тому, що народ Ічкерії єдиний із кавказьких не піддався асиміляції.

Інші не уявляли собі, що можна жити самостійно. Тільки нещодавно кавказці змогли виїхати в Європу. Вони побачили світ, інше життя і зрозуміли, що можна жити без Росії. Ще декабрист Павло Пестель, коли написав "демократичну" конституцію для Росії, зауважував: треба знищити непокірних представників народів Північного Кавказу, а мирних розселити по всій імперії. Цей план він створив за царських часів 1823 року, а реалізували його вже за Сталіна. Я наполягаю на тому, що це була не сталінська, а російська депортація. Тому що її підвалини закладені набагато раніше. Так само й сьогодні ми маємо не путінську, а російсько-­українську війну.

Існує дискусія про персоніфікацію росіян, які поїхали з країни. Вони не соромляться національної приналежності, бо не вважають себе частиною путінського режиму. Як до таких ставитися?

– У загальному розумінні ліберали – хороші, а імперіалісти – погані. Але яка була позиція російських лібералів, коли до фундаменту зруйнували столицю Ічкерії, коли загинуло 40 тисяч дітей? Спочатку Єльцин на конгресі в Америці клявся, що Росія більше не повернеться до терористичного минулого й що вони зламали хребет цьому монстрові. А за два роки він почав бомбити Грозний килимовими бомбардуваннями, влаштовував фільтраційні пункти на території Ічкерії, щоб проводити етнічні чистки. Це все робила вже нова "демократична" Росія.

Згадаємо, що коли Єльцин оголошував своїм наступником Путіна, то чітко казав: ця людина остаточно вирішить чеченське питання. Або візьмемо Чубайса, який, стоячи на руїнах Грозного, проклинав усіх, хто проти цієї війни, бо російська армія нібито відроджується завдяки цьому. А Чорномирдін просив не критикувати Путіна, бо той доводить до кінця справу Сталіна. Що мається на увазі? Чого той не завершив? Остаточно не знищив усіх чеченців та інгушів. Ходорковський після виходу з тюрми хвалився, що хоч зараз готовий узяти автомат і піти на Кавказ. Про це треба нагадувати всім "хорошим россиянам". Українська та чеченська теми, як лакмус, їх проявляє.

Чеченська тема була закрита для Заходу. Нас віддали на відкуп, проковтнули. З українцями інша історія – вас підтримує світ, тому сидіти у ЄС та топити за Путіна видається якось не дуже. Ліберали цього й не роблять відкрито. Насправді ж вони привели Путіна до влади. Хороших росіян немає. Я знав одиниць, які приносили себе в жертву. Анна Політковська, Олександр Литвиненко. Після переїзду до Лондона він був у комісії з розслідування російських злочинів у Чечні. Знав позивні, за якими приховувалися ті вбивці. Литвиненко тоді мені сказав: "Я це роблю заради свого 6-річного сина. Я знаю, що через багато років росіянам буде соромно за свої вчинки, і я хочу щоб мій малий знав: я боровся, щоб правду дізналися".

Відповідальність росіян неминуча?

– Так, є колективна відповідальність нації на землі, а є персональна кожної людини перед Богом.

У Джохара Дудаєва була спроба зустрітися з Єльциним, щоб умовити його не влаштовувати кровопролиття. На той момент ще була віра в порядність чи присутність честі в росіян?

– Джохар Дудаєв як офіцер зробив останню спробу домовитись і розставити всі крапки. Тоді він відверто сказав Грачову, що немає особливого бажання спілкуватися з Єльциним, але доведеться це зробити. Однак зустріч не відбулася. Ми розуміли, що війна була замовлена для залякування інших народів. Мовляв, тільки пискнете про поневолення, одразу перетворимо вас на другу Чечню.

Доки Путін остаточно не придушив повстання в Чечні, він не ліз у Грузію. Перевірив міжнародну реакцію на інтервенцію – пожурили трохи, але все ж business as usual. А далі націлився на Україну. Єдине, чого він не врахував, – Україна битиметься. І це велика країна. І прорахувався з реакцією світу.

Світ від нас не втомився?

– Ні, іншал (ритуальний молитовний вигук, що означає "якщо Бог забажає", "якщо на те є Божа воля". – Країна). Ви приречені на перемогу. Путін остаточно переступив межу. Росії не існуватиме.

Коли Росія розвалиться на національні держави?

– Це відбудеться за два роки. Коли я був молодий, то вважав, що життєвий шлях закінчу в боротьбі. А після 24 лютого я певен, що ми відсвяткуємо перемогу – і деокупацію Чечні, України та трансформацію Росії в нову державу, яка не буде правонаступницею Радянського Союзу чи царської Росії. У моєму розумінні Путін усі 20 років готував РФ до розчленування. На початку 2000-х світ жахали: якщо піти на поступки чеченцям, то РФ розвалиться за принципом доміно. Захід не бажав розбиратися з 80 суверенними суб'єктами, окремі з яких мали б ядерну зброю. Тому вони заплющили очі на звірства в Чечні. Як пам'ятаєте, Штати були проти розпаду Радянського Союзу – його максимально утримували, зробивши Співдружність Незалежних Держав. Тому насправді союз тільки нещодавно почав сипатися.

1999 року я бачив виступ одного американця, який прогнозував розділення Росії на дев'ять регіонів. І що ви думаєте? Путін спочатку створив сім федеральних округів, потім додав іще один, включивши туди Кавказькі республіки. Останнім доплюсував Кримський півострів. Тобто вже проведена демаркація. На її ґрунті і створять національні держави чи конфедерації. А Крим повернеться Україні. Рішення про розпад прийнято на світовому рівні. Саме тому Америка, Велика Британія, Польща, країни Балтії не дозволять Росії перемогти, бо вони задекларували бажання довести РФ до такого стану, що вона не зможе проводити агресію.

Ви були одним з учасників підписання Хасав'юртівських угод, що лише ненадовго відклали другий етап чеченської війни. Чому довелося погодитися на ті умови?

– Не раджу підписувати перемир'я українцям у жодному разі. Я не кровожерливий, мені шкода кожного, хто страждає через бойові дії. Якщо ви перемир'ям сьогодні збережете одне життя, то завтра доведеться заплатити за це в десятки разів більшою кількістю жертв. У нас була інша ситуація – мала територія, не мали зовнішньої підтримки. Тому ми змушені були підписати рамкову угоду за посередництва ОБСЄ. Згідно з нею, росіяни визнавали, що наші відносини будуватимуться на нормах міжнародного права. Ви ж знаєте, як Україна відмовлялася від ядерної зброї на міжнародних засадах? Ті самі Мінські угоди – ви стали їхніми заручниками. Ніякого перемир'я до капітуляції президента РФ. Не звертайте уваги, що європейці плакатимуть, бо не мають теплого унітаза чи душу. Нехай ревуть. Ми маємо вижити. Якщо Україна нині програє, "русский мир" прийде на європейські кухні. І їхній туалет буде за сто метрів від будинку. Треба потерпіти та здолати монстра.

Навіщо сьогодні агресор проводить показові страти полонених, демонструє катування?

– Це залякування. Демонстрація всьому світові, що вони нічого не бояться. Вибухи, показовий терор населення – все це для того, щоб довести людей до стану, коли вони самі почнуть благати про мир і відмовляться від територій.

Чи існує в Ічкерії партизанське підпілля?

– Так. Ми маємо тіньових голів адміністрацій у 60 населених пунктах. Ми зберегли правову основу держави – є керівники районів, мери, які перебувають на території Чечні та чекають. Ми не можемо сьогодні відкрити другий фронт, бо знаємо про наслідки. В Україні віддаємо інтернаціональний борг, а не збираємо групи, щоб потім перекинути їх в Ічкерію (наприкінці липня у ЗСУ створили Батальйон особливого призначення збройних сил Чеченської Республіки Ічкерія, який діятиме у складі Іноземного легіону. – Країна). Ми прийшли допомогти, деокупація Чечні – інша історія. Але настане час, коли відбудеться капітуляція росіян, тоді матимемо шанс одразу провести вибори. І нам не потрібно буде збирати всі державні структури з нуля. Зберегли правонаступність. Так само 30 років тому зробили у країнах Балтії – із Заходу прибули президенти в екзилі, провели вибори. І ці республіки одразу визнали. Ічкерію так само вже визнають 57 держав.

Існує версія, що колись Рамзан Кадиров заради бажання влади зрадив батька, якого, як відомо, підірвали на трибуні стадіону. Які шанси, що Кадиров зрадить Путіна?

– Жодних. Ця людина повністю залежить від спецслужб, він у них під ковпаком, його контролюють цілодобово. Це лише видимість, коли він підкреслює особисту лояльність до президента. Коли Москва визнала Абхазію та Північну Осетію, ми намагалися вести діалог із Кадировим. Я пояснював, що в нього є шанс з національного зрадника перетворитися на героя, увійти в історію, реалізувати багатовікову мрію народу. Саме тоді був шанс вимагати від Путіна визнати незалежність Ічкерії. Але Кадиров категорично відмовився навіть розмовляти про це, бо він – під постійним наглядом ФСБ. Він може хіба що зрадою врятувати свою шкуру, якщо почнеться неконтрольований хаотичний розпад РФ. Таке вже траплялося в нашій історії. Був такий генерал-майор царської армії Орцу Чермоєв, він мав сина Топу, який володів усіма нафтовими вежами і проголосив Горську Республіку. Але на Топі не було чеченської крові. А Кадиров має відповісти за свої злочини. Він розуміє, що не має жодного політичного майбутнього поза чинною системою.

Чи існують конкретні випадки, коли росіяни були покарані за свої криваві дії в ЧРІ після міжнародних судових процесів?

– Лише 2018 року наш позов нарешті прийняли в Гаазький трибунал. Його ще не розглядали. Важко збирати докази та створювати комісії в умовах окупації. На сьогодні лише двоє росіян – десантник Корейко та генерал Буданов офіційно засуджені. Маю надію, що в Україні буде по-іншому.

Чи варто нам створювати аналог Моссаду, щоб пришвидшити сатисфакцію?

– Думаю, вирішите це без моїх порад. Я за створення чеченського Моссаду, сили для його створення знайдуться.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×