Росія починає новий етап світової гібридної війни

ПЕРЕМОГТИ ЇЙ НЕ ВДАСТЬСЯ

25 березня на сайті президента опублікували Стратегію воєнної безпеки України. Документ припускає, що агресивні дії Російської Федерації можуть спровокувати міжнародний збройний конфлікт на Балканах, у Балтійському й Чорноморському регіонах, на Кавказі й у Східній Європі.

Глави міністерств закордонних справ країн НАТО на нараді Північноатлантичної ради у Брюсселі 23 березня також назвали Росію країною, що "кидає виклик міжнародному порядку, заснованому на правилах, у тому числі за допомогою гібридних і кібернетичних загроз". Зазначили необхідність розширення співпраці з Україною та Грузією. Росія нині становить для колективної безпеки світу загрозу і воєнного, і невоєнного характеру, заявив держсекретар США Ентоні Блінкен 24 березня. Він перерахував агресію Москви в Україні, великомасштабні військові навчання, модернізацію озброєнь, зокрема ядерних, дії в Чорному та Балтійському морях, на Крайній Півночі, у східній частині Середземного моря.

 

То про що мова? Світ готується до війни? Розпочата Росією світова війна вже триває. Різкість усіх перерахованих заяв пов'язана з виходом конфлікту на новий рівень. Росія змінила риторику з поблажливо-дурнуватої – мовляв, "яка війна в Україні? Наших військ там нема. То все воля народів Криму і Донбасу" – на агресивні та недвозначні погрози країнам – учасницям "Кримської платформи" (дипломатична ініціатива України, щоб об'єднати міжнародні зусилля з деокупації півострова. Перший саміт запланований на 23 серпня. Спікер російського МЗС Марія Захарова заявила, що РФ розглядатиме участь країн і організацій у заході як зазіхання на її територіальну цілісність. – Країна).

Глава міністерства закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив про необхідність зменшення санкційного тиску за допомогою використання альтернативних долару світових валют і міжнародних платіжних систем. Він явно натякає на готовність Росії вдатися до самоізоляції. Мовляв, життя змушує РФ і Китай вибудовувати власну лінію в економічному й соціальному розвитку таким чином, щоб не залежати від "примх" Заходу. Цікаво, що тут голова російського зовнішньополітичного відомства поставив свою агресивну "бензоколонку" в один ряд із Китаєм. Це натяк у лукашенківському стилі: "Не дасте грошей – ми домовимося з вашими геополітичними супротивниками". Враховуючи, що Китай має свої територіальні претензії до Росії – це і Тува, і Далекий Схід, окупований Російською імперією 1850 року, – готовність цього світового гіганта прикривати російські неаде­кватні витівки вкрай сумнівна.

Розпочавши неоголошену війну з усім світом, Росія не розраховувала на спротив України. За планом, наша країна мала б "добровільно" приєднатися до триєдиного "русского мира", як Білорусь. Майдан і втеча Януковича змусили Москву перейти до активних дій раніше запланованого строку. Причому до дій на території України, а не країн Балтії, де з 2007 ро­ку вибудовувала мережу російських проксі-сил.

Окупація Криму та війна на Донбасі, хоч як дивно звучить, були відхиленням від плану повернення Росії у статус світової супердержави. Наступною поразкою стало те, що навіть за допомогою мільярдних вливань у пропаганду та "друзів" РФ не вдалося переконати світ у своїй непричетності до подій в Україні. Тепер розпочинається наступний етап російсько-світової гібридної війни. Кремль погрожує ескалацією і новою залізною завісою, а світ спри­ймає його маніпуляції буквально, посилюючи тиск і розширюючи військове співробітництво з НАТО на Україну та Грузію, що 2008 року здавалося неможливим.

Прогнозувати подальші дії Росії – справа невдячна. Рівень неадекватності режиму свого часу влучно охарактеризували Борис Нємцов і Анґела Меркель, сказавши про втрату Путіним зв'язку з реальністю. Безкарного посилення воєнної агресії проти України не буде. Як не буде статусу посередника в конфлікті на Донбасі. Світ не визнає анексії Криму. А Захід не подарує кібер- та інформаційних атак на свої об'єкти. Путіну навряд чи вдасться втягнути Китай у партнери із захоп­лення світу. Можна опустити залізну завісу, прихопивши до цього ще шмат чужої території. Але це тільки посилить наслідки майбутньої поразки.

 

Росія ще може налити крові, спричинити шкоду мільйонам людей, але виграти в розпочатому нею ж протистоянні їй не вдасться. І тут украй важливою є позиція України. Затіяти протистояння з усіма, не маючи на те ресурсів, – це помилка путінського масштабу. У російсько-світовій війні Україні не просто потрібно обрати сторону. Треба досягти подоби Заходу, щоб не бути подібною зі Сходом. Для виживання України необхідно, щоб розуміння світового характеру агресії Москви конвертували в конкретні кроки – посилення армії, зменшення російських економічних, інформаційних і корупційних впливів на нашу країну, перебудову української буденності на цивілізований лад. Варто на ціннісній основі створювати військові та бізнес-альянси із Заходом. А для цього потрібні реформи, на які натякають із Вашингтона й Брюсселя та вимагають люди на вулицях. Адже питання не в тому, що може зробити Росія. Головне – чого вона не зможе зробити за всього свого бажання. Україні потрібна консолідація всіх державницьких сил. На жаль, чинна влада намагається триматися "радикальної середини".

×