Мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення має бути скасований із 1 жовтня 2020 року, говорить прем'єр-міністр Олексій Гончарук. На розгляді в парламенті понад десяток законопроектів щодо ринку землі. Але переважна більшість українців – проти продажу. Запитуємо в експертів і фермерів, чому аграрна нація проти приватної власності на землю і як подолати суспільний спротив
Жодних ризиків. В Україні треба запровадити ринок землі. Суспільство побачить, що нічого страшного в цьому немає. Поки ж людей лякають маніпулятивними опитуваннями і результатами. Зняття мораторію на продаж сільськогосподарських земель дасть плюс 2 відсотки ВВП і мільярди доларів щороку. Насамперед переваги відчують власники паїв, селяни. Але рентабельність українських агрокомпаній може впасти. Нічого страшного, бо вона здобувається за рахунок суспільного блага.
Є питання до форми, в якій запровадять ринок землі. ШВИДКОГО ЕКОНОМІЧНОГО ЕФЕКТУ НЕ БУДЕ, якщо не допустять іноземців.
Сергій ФУРСА, 37 років, інвестиційний банкір
Селяни не отримають нічого. Пересічні українці землю не купуватимуть. Бо в них немає грошей, навіть щоб узяти її в оренду. Лише за участь у торгах треба заплатити не менш як 20 тисяч гривень. Проста людина не зможе конкурувати з потужними фірмами. Село винищують. На Львівщині на 281 тисячу селянських господарств маємо 700 фермерів.
Якщо й знімати мораторій, то за принципом Польщі. Там пріоритет має фізична особа. Але мусить жити на території країни не менш як п'ять років, може придбати не більш як 300 гектарів. Оце – в інтересах селянина.
Нам постійно крутять легенду, що ми так бідно живемо, бо Україна – одна з п'яти країн, що не мають ринку землі. Зняття мораторію не стане панацеєю. Найбільша небезпека, що ГРОШОВІ МІШКИ ЗАРОБЛЯТЬ на спекулятивних схемах з українською землею. Ця небезпека є не меншою за агресію Росії. Позбутися зараз землі – ознака того, що ми можемо втратити державність.
Зеновій БЕРМЕС, 70 років, бізнес-омбудсмен у Львівській області
На людей впливає досвід колективізації 1920 років. Тоді селян позбавили землі. Та вплив цього чинника зменшується. Суспільство на 50 відсотків оновилося. Однак ставлення до ринку землі погіршується через популістів. Політики паразитували на цьому питанні. Влаштовували істерики в парламенті. Подолати проблему можна через спілкування з суспільством. Зíявляється соціальна реклама. Чи ефективний такий метод, побачимо протягом півроку.
Олександр ЗІНЧЕНКО, 42 роки, історик
Ніхто не знає, скільки є державної землі. За 20 років не змогли інвентаризувати, то як за рік встигнути? Система КРЕДИТУВАННЯ ДЛЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ НЕ ПРАЦЮЄ. За моїми підрахунками, якщо взяти на землю 50 тисяч гривень кредиту, щомісячний платіж буде 6363 гривні. Це дуже багато.
Іван СЛОБОДЯНИК, 38 років, голова об'єднання "Агро-Продовольча Рада"
Із року в рік людям утовкмачували: "Земля – наша батьківщина, а батьківщину продавати не можна". І цей стереотип міцно тримається в головах. Ми проекспериментували – поставили запитання інакше: "Чи повинен власник землі мати право її продати?" 50 відсотків відповіли: "Так".
Люди не довіряють владі. Мовляв, вона хоче продати землю, країну. Додається ще один стереотип – "нічого хорошого ця влада не зробить". Важливо, який буде закон. Якщо абсолютний – усе можна всім, тоді, хоч як пояснюй, виникне спротив.
Запровадження ринку позитивно вплине на країну. Фермер зможе взяти кредит під заставу землі, купити техніку. Є багато старих людей, які в селі здають паї за копійки. А тепер зможуть, продавши їх, купити квартиру в місті і жити біля дітей. Кількість сільського населення зменшиться. Багато хто там живе, бо немає куди дітися. Натомість господарства збільшаться. Будуть ефективніші. Але щось мусимо робити з рейдерством. КОГОСЬ ЗА ЦЕ ПОСАДИЛИ? А ТРЕБА. І публічно.
Ірина Бекешкіна, 67 років, соціолог
90 ВІДСОТКІВ НАСЕЛЕННЯ НЕ ЗМОЖУТЬ КУПИТИ ЗЕМЛЮ. Більшості не по кишені навіть сплачувати комунальні послуги.
Люди не дуже розумні у виборі влади. Але істотні речі вони усвідомлюють. Розуміють: як і приватизація в 1990-х, ця реформа пройде повз них. Не хочуть відчувати себе обдуреними. А владі треба наповнювати бюджет і знаходити способи тримати соціальні зобов'язання. Вона не може відмовитися від спокуси пустити такий потужний ресурс, як земля.
Рішення продавати землю може викликати спротив. І до анонсованої дії закону влада не доживе.
Найбільший ризик – втрата державності. Скандальний момент – можливість придбання землі іноземцями. Увагу суспільства відволічуть, і пів-України скупить та ж Росія, що має на це ресурси й бажання.
Володимир ТИХИЙ, 49 років, режисер
Доки не зменшать відсотки по кредитах для підприємців, нема сенсу говорити про ринок землі. Середні й дрібні фермери не зможуть купити собі й клаптя.
Віктор МИХАЙЛЕЦЬ, 61 рік, виноградар із селища Захарівка Одеської області
Виграють тільки агрохолдинги. Ці великі кити заграбастають усі чорноземи, а ми будемо ніким на своїй землі.
Люди, які здають в оренду паї, мають зберігати право власності на них. Я теж орендую поля. Сію овес, пшеницю й сою. І ВСЕ БУЛО Б ДОБРЕ, ЯКБИ ДЕРЖАВА НАС НЕ ЧІПАЛА. Бо як береться за зміни, дрібні фермери тільки мучаться. Як цього року. Спеціально знизили курс долара, щоб ми продали зерно за копійки. І ніхто не дивиться, що посівну навесні ми провели за штучно завищеними цінами. А тепер кого не добили, відберуть землі. І люди ж поведуться, бо пропонуватимуть реальні гроші.
Ігор СЕНЬКО, 43 роки, фермер із міста Горохів Волинської області
ПІД ЧАС ВІЙНИ ЗЕМЛЕЮ НЕ ТОРГУЮТЬ. Навіщо цей поспіх? Як відкривати ринок, який не готовий до цього? На земельній мапі країни є безліч "білих плям" – не відображені мільйони гектарів ріллі, що обробляється "у тіні", без сплати податків.
На підготовку ринку землі потрібно п'ять років. Недостатньо скасувати мораторій. Потрібно почати з розпродажу державних наділів, переконатися, наскільки ефективно й надійно працює інститут земельних аукціонів, як діють законодавчі запобіжники. І тільки потім переходити до торгівлі землею пайовиків.
Треба передати громадам право визначати оціночну вартість і, відповідно, виходити на аукціони. НЕ МОЖЕ ЧИНОВНИК ЗІ СТОЛИЦІ ВИРІШУВАТИ, СКІЛЬКИ КОШТУЄ ЗЕМЛЯ В СЕЛІ. Потрібні пілотні проекти в кількох областях для формування ринкових цін.
Денис МАРЧУК, 32 роки, заступник голови громадської спілки "Всеукраїнська аграрна рада"
Земля для українця значно більше, ніж просто суша. Це щось глибше. Українець не сприйме, що вона належатиме чужаку. Тому на дозвіл на купівлю іноземцям реагують негативно.
Разом із тим українець – величезний прихильник приватної власності. Однак той, хто обробляє землю, сприймає ідею про земельний ринок. Хто здає пай – менш прихильний до неї. Бо отримує за землю гроші. А той, хто не має паю, найбільше протестує. Значить, ПРАЦЮЮТЬ МІФИ, А НЕ ЕКОНОМІЧНИЙ ЗИСК.
Перший страх серед українців – що землю скуплять іноземці. Другий – що власників паїв обдурять. Третій – українське законодавство недосконале. Потрібна роз'яснювальна робота і певні обмеження.
Олексій Антипович, 42 роки, керівник соціологічної групи "Рейтинг"
Кожна людина повинна мати змогу продати свою землю. Треба встановити фіксовану вартість гектара. Але питання – кому? Це має бути держава, що створить земельний банк. Він міг би скуповувати наділи. Якщо хтось не може обробляти землю – повертають у банк. Або продавати її місцевим корінним жителям. Максимум 200–500 гектарів на людину. Обмеження має бути. В жодному разі не продавати землю іноземцям.
Володимир МАНДЗЮК, 51 рік, фермер із селища Тиврів на Вінниччині
1 
1
Коментарі