"Реформи – це низка проб і помилок. Ідеального рецепта не існує"

Українцям подобається держава в усьому. До цього рухається і Європа. Чи зможемо, дотримуючись лівих рецептів, здійснити ривок? Імовірніше, ні, – каже економіст В'ячеслав ЧЕРКАШИН

Повністю щеплені проти ковіду українці отримають від держави тисячу гривень, анонсував президент Володимир Зеленський. Як оцінюєте цю ініціативу?

– Стимули незначні. Цих грошей вистачить лише першим кільком мільйонам вакцинованих. 10 мільярдів, виділених на "президентську тисячу", фактично вичерпані. Тобто стимулу до вакцинації громадян уже немає, бо не заплатять.

Як пандемія коронавірусу вплинула на українську економіку?

– Країна входила у кризу ще до епідемії. Економіку прибив 2014-й. Потім була 42-відсоткова інфляція 2016 року. Ми переорієнтувалися з російського ринку на європейський і китайський. Падати не було куди. Мінус 4 відсотки економіки 2020-го були досить гарні. Зараз ми наче й непоганий вигляд маємо на тлі решти економік. Але коли ти недалеко від дна – куди провалюватися? Промислове виробництво знижувалося півтора року. Влада каже, що ми добре вийшли з кризи. А ми не повернулися навіть до показників 2008-го.

Лише Білорусь зростає повільніше за нас. Навіть Молдова наздогнала. Якщо продовжимо теперішній політичний курс, то скоро українці поїдуть на заробітки не в Польщу, а в Молдову. Нам необхідне стійке зростання – 8–12 відсотків внут­рішнього валового продукту на рік.

 

Як цього досягти?

– Економісти правої спрямованості вважають, що є "золотий ключик" – лібертаріанський підхід: мінімальний вплив держави, скорочення податків, урізання бюджетних витрат. Але, спостерігаю, що цього дискурсу українці не підтримують. До цього треба еволюціонувати. Водночас у лівого спектра ідей вирішення проблем країни, на жаль, немає. Українцям більше подобаються центризм і держава в усьому. До цього зараз рухається і Європа. Інше питання, чи зможемо, дотримуючись лівих рецептів розвинених економік, здійснити ривок. Імовірніше, ні.

Люди бояться брати на себе відповідальність?

– Так. Ми ще не витиснули з себе Радянського Союзу. Вважаємо, що держава за нас усе придумає та зробить. У нас – 12 мільйонів пенсіонерів. Пенсійна реформа не рухається. В останньому меморандумі Міжнародний валютний фонд вказав, що всі соціальні пільги треба звести в єдиний реєстр і намагатися вийти на виплати універсального доходу за потребами (Україна має виконати умови для запровадження накопичувальної пенсії. – Країна). Ми це декларуємо, щоб урізати бюджетні витрати й уникнути зловживань у соціальних фондах. Чи готові українці виходити у пласку виплату всім, хто потребує? Зносимо пенсійну систему – і 12 мільйонам пенсіонерів повідомляємо, що з наступного місяця вони отримуватимуть по 2 тисячі. Бо більше держава не в змозі. Потім усе компенсуємо, але треба стартонути.

Через 10–15 років таксистами, вантажниками, продавцями будуть роботи. У сільському господарстві – роботи-комбайни. Цінними паперами торгуватиме штучний інтелект. А де працюватиме більшість людей? Як подолати прокляття роботизації? Лише безумовний базовий дохід. Чому мене турбує українська пенсійна система? От ми працюємо, а мати трьох дітей – ні. Наприкінці життя, виховавши трьох членів суспільства, вона отримуватиме мінімальну пенсію. Немає справедливості. Населення старішає. Неминуче підвищення податків для тих, хто працює. Інститут демографії імені Михайла Птухи стверджує, що до ХХІІ століття українців залишиться 32 мільйони. Серед них 20 мільйонів пенсіонерів, яких годуватиме 11 мільйонів працюючих. Це глухий кут. Але ніхто не хоче ­оголосити: пенсій не буде, платимо мінімум. Це свого часу зробили грузини – скасували пенсійну систему і платили всім по 200 ларі. Зараз у них соціальне страхування безкоштовне. Пенсіонери отримують більше. Але це питання не однієї президентської каденції. А тривалі стратегії в нас не працюють.

Зеленський може залишитися на другий термін, судячи з рейтингів.

– Не бачу різниці між серединою терміну Ющенка, Порошенка чи Зеленського. Очевидно, що нічого глобального не буде. Можемо й надалі потроху підвищувати соціальні виплати. Але інші країни нас випереджатимуть. Випробували все – соціалізм, дикий капіталізм 1990-х, олігархічний капіталізм 2000-х, але ніколи не бачили лібертаріанської моделі з низькими податками. Потрібна нова конституція економічної свободи. Але запиту немає. Я обговорював цей дискурс з усіма, кого обирали. Казали: "Це надто радикально". Лібертаріанський підхід означав би скасування Нацбанку, бо він задорогий, а нашій валюті до долара рости й рости. Це подушка спокою для влади. По суті він не потрібен – не врятував від Коломойського. Адже не забезпечив принципу "шахрай має сидіти в тюрмі". Навіщо Антимонопольний комітет, якщо він не працює? Є змови на ринках продуктів і бензину. Їх не розслідували. Якщо банкір-шахрай довів до падіння банк – має спрацювати правоохоронна система. От її і треба оплачувати. А ми скопіювали антимонопольне обтяжливе законодавство, яке не діє.

Триває нарощування податкового й адміністративного тиску.

– Українське податкове законодавство вибіркове й несправедливе. У нас 260 податкових пільг, які коштують 200–300 міль­ярдів. 40 відсотків тіньової економіки. Пільги можна переглянути й лишити 30. Тоді з'явиться 200 мільярдів, які можна витратити на зниження податкового тиску. Якщо зменшуємо податки, то одночасно також треба урізати витрати. Але це потребує рішучості.

Успішні реформатори кажуть, що не можна написати план на два-три аркуші й потім усе покроково реалізувати. Ідеального рецепта не існує – це нескінченна низка проб і помилок. Зеленський так і починав. Уряд Гончарука не вистрелив – він його змінив. Але треба було йти далі. Шмигаль мав піти у відставку ще півтора року тому. Але цього не відбулося, тому зараз спостерігаємо "теплу ванну", економічного прориву не буде. Вікно можливостей – рік чи півтора – зачинено, а підтримка падає швидко. Втратимо ще п'ять років.

Податкова амністія, яку розпочали 1 вересня, може щось змінити?

– Ні. Починати треба не із закручування гайок, а з кроку назустріч – виходьте з тіні та працюйте. Але для цього потрібна довіра. У Зеленського вона була, але він довго тягнув. А гроші не люблять хаосу й невизначеності. Ну, й банальна жадібність – 5–12 відсотків (для легалізації статків, що перебувають на території України, ставка збору становить 5%, для закордонних активів – 9,5%. Громадянин сплачує кошти протягом місяця з дня подання декларації. – Країна). У людей немає великих грошей.

Величезні закордонні накопичення не працюють. Треба їх повернути. Так зробили Туреччина й Індонезія. Італійці за рік повернули 20 мільярдів євро. В Ізраїлі оголосили амністію анонімно – адвокати представляли людину без розкриття особи. Зеленський обіцяв ставку 5 процентів для грошей із-за кор­дону – зробив значно більше. А головне – немає гарантій. Не можна амністувати кеш. У багатьох лежать гроші, вони готові їх пустити в хід. У світі посилюється податкова прозорість. У нас амністію розгорнули під заробітчан, а треба було – під чиновників, які мають мільярди доларів. Саме ці гроші потрібно повернути.

Верховна Рада підтримала проєкт Держбюджету-2022. Які його недоліки?

– Він мало чим відрізняється від бюджету 2015 року. Ідеологія та сама – є МВФ, кредитор, який не дає зробити радикальні кроки й запустити точки зростання. Кошторис зважений, центристський, дещо популістичний, всіх більш-менш задовольняє. Це бюджет проїдання, який нічого не створює. У Білорусі Бацька шість років будував дороги, але ними нема кому їздити. Немає інфраструктури – вздовж трас не можна зводити кафе, готелі, СТО. У нас "Велике будівництво" торік дало можливість впасти ВВП не на 5,5 відсот­ка, а на 4. Але гроші для будівельників узяті з податків. МВФ вимагає звіту до 1 квітня, як витрачали ці кошти й чи не було корупції. Відповіді немає, бо в нас, бачте, комерційна таємниця. Це відмазка для Вашингтона. Міністр фінансів Сергій Марченко – обережна людина, професіонал і жорсткий центрист.

Наш бюджет пишуть не в Україні. У нас його тільки вичитують. Вимоги партнерів чіткі – дефіцит, витрати. Немає маневру. В середині 2000-х грузини вигнали МВФ на рік, потім повернули, але за той час економіка зросла вдвічі. Податківці кажуть: щороку надходження збільшуються на 40 відсотків. Але зупиніть витрати, знизьте податки та подивіться динаміку. Але ні, владі натомість треба підвищити пенсії, зарплати соцпрацівникам і медикам. І закінчити "Велике будівництво".

В якому стані малий і середній бізнес?

– Зростав до 2014-го. Потім відкотився у "спрощенку" (єдиний податок, сплачуваний фізичними особами – підприємцями. – Країна). Великі підприємства зло­вживають, малі виживають. Не можуть залучити позики. Не працюють кредитний і фондовий ринки, крім облігації внутрішніх державних позик.

Маємо найбільшу кількість міністерств у світі. Є держави, де їх вісім, а в Україні – 20. Ще нові відкривають. Навіщо нам Міністерство розвитку економіки, якщо цього не відбувається? За 10 років у нас 14-та невдала реформа контрольних органів. Кадрова турбулентність надвисока. Хаос. Треба негайно зменшувати втручання держави в економіку. Тоді й малий бізнес зростатиме.

Із 1 січня 2022 року фізичні особи-підприємці другої-третьої груп будуть зобов'язані використовувати реєстратори розрахункових операцій – РРО.

– Це світовий тренд. Багато урядів йдуть на це. Але нам треба комфортність і виваженість переходу. Наприклад, довести до ладу ці програмні РРО – щоб це була проста, зрозуміла та безкоштовна річ. Найкращий варіант – смартфон підприємця в онлайн-режимі обмінюється даними із сервером податкової служби. Це працює в Південній Кореї, Грузії, багатьох державах. Це все можна запровадити м'якше, без скандалу – перенести розширену фіскалізацію на 2023 рік. Люди протестують, бо бояться й не розуміють. Нащо це робити під час кризи? Німеччина й Сербія перенесли на рік. Сподіваюся, в нас теж так зроблять.

Із понад 300 фігурантів розслідування "Пандора пейперс" 38 – українці. Найбільше. Про що це свідчить?

– Офшорні компанії – національний спорт наших багатих. Взагалі це не злочин. Ви чесно заробили, у вас можуть забрати бізнес – переводите його в англійське право. Інша річ – політична корупція. Нахапав грошей і потяг в офшори. Є питання мінімізації податків. Але основна проблема в Україні – можуть відібрати бізнес. Три українські кити – втеча від дійсності, уникнення податків і політична корупція.

Настають загальна податкова прозорість, обмін інформацією. Не буде сенсу відкривати рахунок на Кіпрі, якщо завтра про це знатиме українська податкова служба. 2024-го держава отримає інформацію з десятка країн про рахунки українців, так званий автоматичний обмін даними.

У ХХІ столітті людство житиме в суспільстві з переважно лівою ідеологією, а Китай зі своєю моделлю соціалізму стане економічним лідером, писали ви.

– Світ почав лівішати. Останні чіткі праві реформи робили Рейґан і Тетчер. Тривають технологічний прорив і роботизація. У Південній Кореї популярні ліві ідеї. Є навіть партія за безумовний базовий дохід, яка входить до провладної коаліції. Бо молодь здобуває освіту, та не може знайти роботу. А треба виплатити кредит за навчання. Це в нас воно дешеве, але неконкурентне.

У китайців особливий підхід. Їхня модель працює. Хоча я не називав би це соціалізмом – це капіталізм із соціалістичною специфікою. Рік тому багатим китайцям нагадали, що треба піклуватися про батьківщину. Одразу почалися доброчинні внески. Це зараз роблять Велика Британія і Сполучені Штати Америки – через податок на багатих. Чи запрацює в нас? Мабуть, ні.

Що треба Україні змінювати, щоб покращити позиції?

– Правий підхід – кожен бере відповідальність за себе. Я приймаю рішення: пенсії в мене не буде, дітей я виховую сам, оплачую їм освіту, жодних субсидій. Але вимагатиму винагороди за свою роботу й навчатимуся, щоб залишатися конкурентоспроможним. Це висока відповідальність. А пенсіонерів усім, хто працює, доведеться тягти на собі з останніх сил.

Кабмін заявив, що за 10 років не зможуть платити пенсії. То підведіть риску й робіть щось нове. Багато буде непопулярного. Якщо урізати пенсії – одразу мінус 12 мільйонів виборців. Більшість реформаторів ішла з посад обпльованою. Це Голгофа. Зеленський наче взявся за реформи, але не потягнув.

Наші люди хочуть, щоб реформи проходили самі собою і їх не зачіпали. 2015-го МВФ дав гроші, утворилася "подушка" в 70 мільярдів. І уряд просто підвищив пенсії. А не звільнив на рік весь бізнес від податку на прибуток. Те саме – тисяча Зеленського. Вона з'їдається, і все закінчується. У нас зараз немає ні партії з правою ідеологією, ні політика. Але все ще попереду.

×