Україна повинна відстояти незалежність і реформуватися, – говорить російсько-американський історик Юрій Фельштинський
На Заході останнім часом стали більше звертатися до теми корупційної діяльності Володимира Путіна.
– Корупція – не найбільший гріх Путіна. Вона є в Росії, в Україні, в усіх країнах. Але загроза світові – це проблема іншого порядку. Тому чергові звинувачення в корупції – це тло. Жодна нормальна людина не має сумнівів у тому, що Російська Федерація побудована на корупції. Немає суду, корумповані силові структури, жоден громадянин не убезпечений від влади. Найдохідніша робота в Росії – чиновник. Це – не новина, це – давня істина.
Цей корупційний фон можна розвинути до такого стану, щоб Путін змушений був піти?
– Ні, він не піде. Його підтримує ФСБ, тому він комфортно сидить у кріслі президента. Чи тримається він за владу? Так, як представник системи. Припустимо, що існує колективне керівництво з 5–6 чоловік. І якщо раптом воно вирішує, що Путіна повинен змінити Сергій Іванов (нинішній глава адміністрації президента. – "Країна") – ця зміна відбудеться. Але це станеться через логіку хунти, що зараз при владі в Москві.
Путін ні з ким не рахується, крім дуже невеликої групи людей із ФСБ. У Росії влада тільки у Кремля, а він сам – під ФСБ. Ні армія, ні опозиція, ні політичні партії сили не мають. Тому Путін піде лише разом із крахом усього режиму. Реальну силу розвалити суть режиму Путіна мають тільки зовнішні гравці – Північна Америка та об'єднана Європа. Логіка подій веде Кремль до протистояння з ними. Причому Заходу цей конфлікт не потрібен. Та й Україні він теж був ні до чого. Європа повільно втягується, але всі розуміють, що Путін – загроза. З цього випливатиме, що всі, хто протистоятиме цьому режимові, отримають підтримку. Україна – в тому числі.
Коли ви кажете, що людина типу Сергія Іванова може замінити Путіна, маєте на увазі внутрішньо-корпоративний переворот або рокіровку?
– Насильницьке відсторонення відкинемо як варіант. У США ще за часів СРСР була ідея про існування в Кремлі "голубів" і "яструбів". Я не прихильник цієї теорії. Немає там ніяких серйозних відмінностей. Є невелика група, яка вирішує, що вони робитимуть, якщо мова йде про дуже серйозні речі. Їх можна назвати "політбюро", "корпорація" або "хунта" – не важливо. Але в Кремлі немає серйозних розбіжностей, наприклад, щодо поведінки стосовно України. Люди, що входять до цього кола, спалили для себе всі мости в березні 2014 року, коли почали цю історію. Вони можуть поміняти або видозмінити свою політику тільки під тиском. Але в цьому колі не знайдеться людей, які зажадають повалення Путіна.
Єльцинський варіант, коли Путін сам захоче піти, можливий?
– Єльцинський варіант – це спосіб приходу ФСБ до влади. Вони робили декілька заходів і 2000-го це вдалося. Путіна підтримували ФСБ і важковаговики – олігархи Абрамович, Березовський, Юмашев і Тетяна Дьяченко (дочка Бориса Єльцина. – "Країна"). А відхід Єльцина у відставку – це тактичний прийом, щоб Путіну було легше виграти вибори. Місцеві еліти могли брикнути, а так їм вказали, хто буде президентом, і всі зрозуміли, як поводитися. Але вирішили перестрахуватися – розпочали Другу чеченську війну. Якби були проблеми, вибори через війну могли б відкласти. Але все вдалося, і війна грала на рейтинг Путіна.
Зміни режиму в Росії та СРСР відбувалися лише внаслідок воєн. Скасування кріпосного права – результат програшу в Кримській війні 1853–1856 років. Перша російська революція з Думою – після поразки в Російсько-японській війні 1904–1905 років. Лютнева революція 1917-го – наслідок Першої світової. СРСР розвалився, зокрема, і через невдалу війну в Афганістані. Зараз Україна – це фактор, що призведе до краху режиму Путіна й Російської Федерації в сьогоднішньому вигляді. І від України тут мало що залежить. Але й від Афганістану мало що залежало.
Що ви маєте на увазі?
– Те, що градус напруги може піднімати тільки Москва. Війна зараз – це спосіб Путіна зачепитися за Україну. Як інтенсивно вона вестиметься? Не знаю. Але рішення воювати чи ні – це прерогатива Кремля, а не Києва. А сепаратисти – просто менеджери проекту, не самостійні політики. Подібно до того, як Кадиров – менеджер "чеченського проекту". Думаю, Путін забуксував в Україні. Але чи готовий він так воювати вічно? Гадаю, так.
Незважаючи на санкції?
– Санкції не надто сильно і швидко б'ють по російській економіці. Так, є проблеми у фінансовому секторі, підприємствам потрібні гроші. Але це і все. Є санкції, що швидко вимотають режим. Але зараз у Заходу немає ідеї дестабілізувати чи зруйнувати Російську Федерацію. Є ідея загасити війну. Якщо через деякий час вони зрозуміють, що це неможливо, то завдання буде поставлено інакше. Так завжди було. США у Другій світовій довго зберігали нейтралітет і не допомагали Великій Британії та Франції проти Німеччини. Але треба пам'ятати, що США і єдина Європа принципово сильніші за Росію.
І попри те, що від України мало що залежить, свою частину роботи має виконувати й вона. В її руках дві речі – відстояти незалежність і реформувати країну. Економіку треба підігнати під європейські стандарти. Україна зможе зберегти себе тільки як частина Євросоюзу. Українське суспільство це розуміє. Вибір зроблено, залишилося його реалізувати.
Росія – не така сильна, як здається. Вона блефує ядерною війною. Але це історія протистояння на 5 або 10 років. Хоч як дивно, у Києва шансів програти в цій війні – вкрай мало. Путіну вже ніхто не віддасть України – вона занадто велика для його сил. Звісно, цього літа він може почати повномасштабну війну. Тоді матиме всі шанси програти швидко. Щоправда, Україні доведеться заплатити дуже велику ціну.
3 
1
Коментарі