Разом відправимо Путіна в пекло

Держави – учасниці наради в Рамштайні швидко реагуватимуть на наші потреби

26 квітня в Німеччині, на американській авіабазі "Рамштайн", зустрілися міністри оборони понад 40 країн – міжнародна Консультативна група з питань оборони України. Скликав колег на зустріч міністр оборони США Ллойд Остін. На "нараді" американці з партнерами – членами НАТО та позаблоковими – говорили про російсько-­українську війну, шляхи постачання зброї та майбутню післявоєнну підтримку України. Ще одна непересічна подія, пов'язана з першою, відбулася вночі за київським часом у Вашингтоні – Палата представників Конгресу США підтримала законопроєкт про ленд-ліз і захист демократії в Україні. Фактично наприкінці квітня утворилася неформальна міжнародна антипутінська коаліція демократичних держав на нашу підтримку.

 

"Україна потребує допомоги, щоб виграти війну, зараз. І після перемоги", – заявив Ллойд Остін на відкритті конференції в Рамштайні.

Останні події свідчать про докорінний злам у сприйнятті війни західними партнерами України. За два місяці ми пройшли цілу епоху у відносинах – від "глибокого занепокоєння" одних і обережної підтримки "аби не спонукати Кремль до ескалації" інших до скоординованої потужної підтримки озброєнням і технікою, боєприпасами, логістикою і розвідданими.

Перед початком російського вторгнення переважно ­йшлося про передання Україні у кращому разі легкої оборонної зброї. На Заході мало хто вірив у спроможність Києва довго тримати удар Росії. "Провокувати Москву" ніхто не був готовий. Сьогодні здатність українців захищати свою землю й нищити ворога бачать усі. І навіть запеклі скептики вимушені рахуватися з громадською думкою своїх народів. Відмовляти в допомозі Україні і заважати робити це іншим більше не в тренді – може вартувати політичної кар'єри.

Більшість результатів зустрічі в Рамштайні тримають у секреті. Однак зрозуміло, що вона досягла головної мети – синхронізації та координації військової допомоги Україні.

З чого усе починалось? Насправді військова допомога Україні від ключових союзників пішла потоком іще перед великим вторгненням 24 лютого. Коли наші посадовці ще переконували себе і громадськість, що "та сторона" нас просто лякає й у травні "ми будемо смажити шашлики", американці розуміли невідворотність кремлівського вторгнення. І намагалися хоч чимось нам допомогти, навіть не вірячи в успіх.

Першими прийшли американські Javelin і британські NLAW.

Переносний протитанковий ракетний комплекс Javelin не новинка для ЗСУ – перші партії нам були передані ще 2018-го. Напередодні російського вторгнення Штати значно активізували постачання цих комплексів, сумарно надавши близько пів тисячі пускових установок і понад тисячу ракет. А кількість Javelin, що надійшли в Україну після 24 лютого, більша на порядок. Втім вона стане відомою, швидше за все, тільки після перемоги.

Javelin – потужний ручний багаторазовий комплекс, що вражає броньовані цілі майже до 5 кілометрів. Британський NLAW – одноразова переносна протитанкова керована ракета малої дальності шведсько-британського виробництва. Менша за Javelin, має ефективну дальність стрільби до 500 мет­рів. Але має свої переваги – це найкраща протитанкова зброя ближнього бою, війни в місті. NLAW британці почали передавати нам у січні. За місяць ми отримали понад тисячу ракет. Постачання триває досі. За словами Ентоні Блінкена, незабаром на кожен російський танк українські воїни матимуть 10 NLAW.

Після ПТРК настала черга передати Україні переносні зенітно-ракетні комплекси – легендарні FIM-92 Stinger. Вони зарекомендували себе ще за Афганської війни. Деякі військові історики вважають, що саме масова поява Stinger у афганських моджахедів змусила СРСР ганебно тікати з цієї азійської країни. Stinger, як і радянська "Стріла-2", досить старий комплекс з інфрачервоною головкою наведення. Його дальність ураження повітряних цілей – від 200 метрів до 4 кілометрів. Але він досі перебуває на озброєнні багатьох країн НАТО і здатен уражати російські літаки й гелікоптери, які не є такими технологічними, як винищувачі п'ятого покоління.

Декілька сотень радянських "Стріл" передала нам Німеччина. З часом партнери дозріли до передання сучасніших ПЗРК Starstreak і Martlet. Це британські розробки. Найцікавіша з них Starstreak, який має чотири головні частини і здатен уражати цілі на дистанції до 7 кілометрів і висоті до 5 кілометрів. Starstreak був узятий на озброєння британської армії 1997 року. І його перше бойове застосування відбулося під час російсько-української війни – наші воїни завалили гордість російської армійської авіації "невразливий" Мі-28.

Норвегія планує передати нам сотню зенітних комплексів "Містраль". На жаль, сучасних зенітно-рекетних комплексів середнього й дальнього радіусу дії, ніяких "Петріотів", яких так потребує Україна для закриття власного неба від агресора, ми не отримали. Виняток – батарея колишнього радянського С-300 ПМУ від Словаччини, що вже охороняє небо Одещини.

Не змогла поки що Україна домовитися з європейськими партнерами про постачання літаків. Навіть радянських. А йшлося про винищувачі МіГ-29 і штурмовики Су-25. Інформацію злили, й російська п'ята колона доклала максимуму зусиль, аби перешкодити постачанню. А от гвинтокрили ми отримали від США. Це радянські Мі-17 – експортний варіант транспортно-бойового Мі-8. Американські Мі-17 спочатку призначалися для передання армії Афганістану, але стали в нагоді для Повітряних сил України. Плюс – на них нам не треба перенавчатися, до гелікоптерів достатньо комплектуючих, озброєння та боєприпасів. Коли отримаємо сучасні літаки натовського зразка, наприклад F-16? Нескоро, але час тут працює на нас – ленд-ліз наближається.

 

Хочу зупинитися на безпілотниках. Безумовно, номер перший тут – Bayraktar. Турецький ударний оперативно-тактичний середньовисотний БПЛА з великою тривалістю польоту Bayraktar TB2 зарекомендував себе під час вірменсько-­азербайджанського конфлікту, 44-денної війни 2020 року. Тоді Bayraktar фактично зробили перемогу Азербайджану. Туреччина продає нам Bayraktar із ­2018-го. Тож на початок війни вони не були для нас новинкою. Наші воїни їх успішно експлуатували і в ударному варіанті, й у складі розвідувально-ударного комплексу на морі та на Донбасі. Удари Bayraktar по скупченнях танків, паливозаправників, пунктах управління противника бачили всі. Але, можливо, мало хто знає, що в потопленні українськими "Нептунами" флагмана російського Чорноморського флоту "Москва" є частка заслуги Bayraktar. Але Bayraktar не один. Американська компанія AeroVironment, що розробляє безпілотні системи, зокрема дрон-камікадзе Switchblade, передає Україні понад 100 надсучасних безпілотників-розвідників Quantix Recon. Ідеться також про передання важких дронів MQ-9, розвідувальних БПЛА RQ-20 Puma, дронів-камікадзе Switchblade-300 і Switchblade-600, які можуть змінити хід війни. БПЛА Switchblade-300 призначені для знищення живої сили ворога, а Switchblade-600 – для знищення бронетехніки, артилерії, польових складів, станцій РЕБ, об'єктів ППО.

Сусіди допомагають нам радянською зброєю – це швидко, не треба додатково навчати екіпажі і пристосовувати боєприпаси. Польща передала Україні понад 200 танків Т-72М і Т-72М1, ­122-мм самохідні артилерійські установки 2С1 "Гвоздика", реактивні системи залпового вогню БМ-21 "Град". Чехія – щонайменше 20 одиниць РСЗВ RM-70, які є модернізацією радянської БМ-21 "Град", БМП-1АК, танки Т-72, понад 40 самохідних артилерійських установок. Словенія планує передати ліцензійні копії радянського Т-72М1 – югославські танки М-84. А ще стрілецьку зброю, кулемети, боєприпаси, комплектуючі. Всього не перелічиш.

У свідомості наших західних партнерів відбувся злам, і вони готові нарешті надавати техніку та озброєння, яке ніколи не стояло на озброєнні пострадянських країн.

Австралія направила в Україну шість 155-міліметрових гаубиць M-777 та боєприпаси до них, 20 бронеавтомобілів MRAP Bushmaster PMV.

Бельгія надасть ЗСУ кілька десятків 155-міліметрових самохідних артилерійських установок M109A4BE, протитанкових ракетних комплексів Milan. Данія – модернізовані бронетранспортери M113. Канада – щонайменше чотири 155-міліметрові гаубиці M-777 із високоточними активно-реактивними артилерійськими боєприпасами M982 Excalibur, дальність стрільби – до 60 км, наведення за GPS. Нідерланди дадуть 155-міліметрові німецькі самохідні артилерійські установки PzH-2000 на базі танка Leopard-2. Боєприпаси до PzH-2000 постачатиме Німеччина, навчатиме українських артилеристів для цих САУ.

Словаччина має намір продати нам п'ятнадцять 155-міліметрових самохідних гаубиць Zuzana на колісному ходу. Дальність стрільби – до 40 км, боєкомплект – 40 пострілів, скорострільність – шість пострілів на хвилину.

Франція нарешті також вирішила долучитися до держав, які готові передати Україні далекобійну артилерію, і поставить нам понад десяток 155-міліметрових колісних САУ Ceasar. Українські артилеристи вже почали навчатися для їх застосування. Кажуть, уражають цілі з першого пострілу.

Навіть Німеччина під тиском європейських партнерів і США, наших дипломатів і своїх громадян долучилася. Берлін повідомив, що розглядає можливість постачання українським військовим зенітних самохідних установок FlakPz Gepard. Це німецький аналог радянської ЗСУ-23-4. Крига скресає.

Нарада в Рамштайні важлива нам іще тим, що держави-учасниці будуть тепер оперативно визначати наші потреби, свої можливості й координувати між собою постачання відповідних озброєнь. Наприклад, якби ми попросили якісь артси­стеми і країна А надала б три одного типу, Б – дві іншого, а В – п'ять третього, толку було б мало. А так лозинка до лозинки – віник вийде. Як стало з тими ж M-777 – гуртом дивізіон набрався, чи з PzH-2000 – одна країна надає техніку, інша постачає боєприпаси до неї. Разом відправимо Путіна в пекло.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".

×