"Ви могли би не ходити на роботу, якби вам платили за це ті самі гроші? Якщо так, це не ваше"

 

Ми належимо до останнього покоління мандрівників. Світ стрімко стає однаковим. Гроші, демократія й асфальт розповзаються планетою. Літаки та інтернет зробили її маленькою.

У машині я мовчу, слухаю. Кожному водієві є що розказати. Мало тих, кому були би цікаві мої розповіді про ціни на бензин у Кабулі або перехід з Ірану в Пакистан.

Бабів із кошиками, які їдуть у сусіднє село, підвозять вітчизняними легковушками, такими ж старими, як і вони. Молоді й гарні автостопники, що їдуть далеко, мають шанси застопити новий автомобіль, який їде так само далеко й швидко.

Бороду не голю зі школи, шкода часу. Це ж якщо порахувати - місяці треба стояти й голитися, а потім все одно вона відросте.

Я - просвітник. Займаюся своєю справою: книжки пишу, щось розповідаю людям. Не орю, не сію. Якщо це ваша справа - вона вас прогодує. А комусь зручніше здатися в рабство - поїхати працювати вантажником в Америку або збирачем яблук в Європу.

Якщо в Росії раптом стане неможливо жити, напевно, переїду до України. Дуже комфортна країна - Таїланд, там застряли на місяці й роки багато моїх друзів.

У розмовниках слова й фрази безглузді. Переважно: "Відвезіть мене в найдорожчий готель", "Офіціанте, здачі не треба". Це все дурня. У чужій країні слід знати  такі слова: "можна", "прямо", "спати", "з'їсти", "грошей нема" або "безплатно". Кажу водієві: "Можна? Безплатно. Прямо". Якщо він говорить: "Ні", або заперечно махає головою, отже, або не можна, або не безплатно, або не прямо.

Англійська мова ніяка не міжнародна. Навіть у колишніх колоніях типу Індії, Пакистану, Судану 90 відсотків людей її не знають. Розмовляють англійською лише працівники посольств і вчителі, а також ті, хто вибиває гроші з туристів. Тому найпопулярніші в світі фрази: "Hеllo, mister!" і "Give me money!". Ефіопи не знають і цього. Єдине слово, відоме кожному з ясел, - "you" (ти. - "Країна").

Новий рік зустрічав на узбережжі Середземного моря під дулом єгипетських автоматників. У Танзанії мене захопила в полон рота військових, бо розбив намет на секретному банановому полі. В Намібії нас приїхала брати бригада спецназу - хлопці з рушницями, обвішані гранатами. Усе вирішилося дружелюбно: прибув єгипетський полковник, який дозволив доспати до ранку, танзанійський суд визнав мене невинним, російське посольство в Намібії підтвердило походження. Навіть у мою квартиру в Москві якось увірвалися двоє спецслужбістів, розмахували пістолетами. А потім вони купили в мене книжку "Автостопом до Индии".

Англійською розмовляють лише працівники посольств і вчителі, а також ті, хто вибиває гроші з туристів

Перед тим, як їхати з людиною автостопом, треба взнати її. Як пахнуть її шкарпетки? Як вона кашляє? Як залазить у машину? Коли подорожуєте разом, можете зненавидіти одне одного через дрібниці. Я, наприклад, багато теревеню й повільний.

Хворіти некорисно. Якщо в мене пронос і гарячка, припускаю, що це може бути малярія. З'їв таблетку від малярії. Якщо допомогло - точно малярія.

Смертність серед мандрівників не вища як у тих, хто сидить удома.

Найгостинніші люди - у Судані. Зайшов у селище, поставив рюкзак і засікай 300 секунд. За цей час тебе хтось покличе в гості, дасть їсти й пити. На Крайній Півночі - так само. Але там треба пити багато горілки. Серед країн СНД найпривітніші Таджикистан, Південний Киргизстан, Узбекистан, Чечня й Дагестан, Грузія та Вірменія. Майже не кличуть у гості жителі Москви, усіх міст-мільйонників, Прибалтики й Казахстану. Дивуюся, чому степовий Казахстан менш привітний як залюднена Ферганська долина (регіон у Середній Азії, охоплює Узбекистан, Таджикистан і Киргизстан. - "Країна").

Автостопного комбінезона не маю, але на трасі намагаюся одягатися яскраво - у жовту чи жовтогарячу куртку. Черевиків вистачає приблизно на 200 днів безперервного носіння.

Країни поділяю на більш ментонебезпечні й менш ментонебезпечні. Для ментів Ірану, Афганістану, Інгушетії, Туркменістану, Казахстану, Єгипту все незвичне - злочинне. При цьому забирають у каталажку низькі чини, а випускають - тільки високі. А вони зазвичай в іншому місті.

В юності в тамбурі електрички мене побили менти, бо використовував паспорт як записник. В Афганістані заїхав в обличчя солдату. Він попросив у мене бакшиш (хабар. - "Країна"), а я відмовив. Два роки тому в Чечні мене били кулаками й тягали за бороду російські правоохоронці. Обіцянки набити морду я чув сотні разів.

Усі непорядки - від стражів порядку.

Дуже шкідливо не вдягати трусів. В Інгушетії через це менти можуть сприйняти вас за терориста.

Жінки теж можуть мандрувати автостопом. Одягайтеся скромно, не користуйтеся косметикою. Речовин, створених для принадження самців кольором або запахом, не застосовуйте.

Автостопники потрапляють в аварії у середньому раз на 100-200 тисяч кілометрів. У Намібії машина, у кузові якої ми їхали, врізалася у віслюка на трасі. Автівку пом'яло, віслюк полетів у канаву й загинув. Люди не постраждали. Висновок: не будьте віслюком.

Кругом люди харчуються однаково. Усі їдять рис, овочі, м'ясо. Екзотичні страви готують для заможних туристів. Смажені блохи, сушені глисти - усе це для багачів.

Майже всі продукти, вартістю 100 рублів (3 долари США. - "Країна") за кілограм, - корисні. Ще ніхто не отруївся хлібом, гречкою, вівсянкою, кавунами в сезон, кефіром, бананами, квашениною.

Кажуть, я виглядаю старим. У поїздках - рік за три.

Телевізійники завжди перевищують небезпеку місць, із яких готують репортажі. Розраховують на надбавки за ризик і важкі умови праці. Що більше вони покажуть жахів, то більше цінуватиметься матеріал і реклама в ньому. Є реально небезпечні для журналістів місця, зокрема схід Сомалі, але туди ніхто з камерою не потикається. Та й без камери також.

Якщо вас заарештували повстанці, звинувачують у шпигунстві й хочуть розстріляти, вимагайте, щоб відвели до найголовнішого начальника - президента або генерала. Серед них трапляються розумні, вони можуть знати англійську або російську.

Будь-яку мрію треба реалізувати протягом року. У мене немає мрій, тільки плани.

Коли всі ваші гроші вкрадуть,станеться диво. Незнайомі люди почнуть дарувати їжу без вашого прохання.

У 15 років багато хто хоче змінити світ, у 25 - поміняти роботу, а в 35 - перемикають телевізійні канали, сидячи на дивані

На миття й прання досвідченого мандрівника йде 5 літрів води.

Якщо на місто, яким я гуляю, впаде атомна бомба, чи я потраплю в заручники або рабство — то буду вважати: мені пощастило. Виживу - напишу про це книжку.

Зимою я беру з собою запасні шкарпетки й рукавиці. У машині на передньому сидінні пристібаюся ременем безпеки. Коли їду на важливу зустріч, намагаюся не користуватися ліфтом. Пливу на індонезійських поромах чи пароплавах, наповнюю рюкзак порожніми пляшками - під час катастрофи рюкзак стане для мене плотом.

Торік провів удома в Москві три місяці.

Не можна прогодуватися з написання книжок. Можна лише з їх продажу.

Усі люди планети могли б поміститися на ночівлю в одному будинку-кубі, кожен бік якого складає кілометр.

Кінофільми дивлюся дуже рідко, тільки у хорошій компанії. Вони нудні, затягнуті. Коли б обмежити максимальний розмір фільму 30 хвилинами, а деяких - трьома, то можна було б дивитися.

Мусульманином став восени 2001 року. Ісламська теорія - найсправедливіша. Згідно з християнством, 80-90 відсотків людей потрапляють у пекло лише тому, що не були хрещені. Іслам стверджує, що людина може потрапити до раю, навіть ніколи не чувши про Ісуса і Мухаммеда. Усе залежить від віри й добрих справ.

Чи любив я когось? Слово "любов" має тисячі значень. Я думаю, так. Але якщо йдеться про спарювання, то ні. Пожертвувати власними інтересами на якийсь час - так. Змінити заради когось життя - ні.

У 15 років багато хто хоче змінити світ, у 25 - поміняти роботу, а в 35 - перемикають телевізійні канали, сидячи на дивані.

×