"Я закінчив вісім класів. Саме тому даю інтерв'ю, а не беру"

 

Олексій НІКОНОВ, 37 років, російський поет

Поет - це людина, вірші якої читають або слухають. Якщо не читають - це графоман.

Акторам до ХІХ століття руки не подавали. Вважали, що вони не мають честі. Я - артист, і в творчості для мене не існує моральних принципів. А в житті вони прості: не обдурювати, не завдавати страждань зумисно, не вбивати і не крисячити в пацанів.

Мені не треба знати, чи розуміють мене читачі й слухачі. Хіба маю відповідати за кожну людину, яка приходить на мій концерт? Я ж не Валерій Леонтьєв, що кричить: "Друзі мої, я люблю вас!"

Поезія подібна до риболовлі більше, як до будь-чого іншого. За годину можеш вловити плотву, або за три дні взагалі нічого. А можна за хвилину спіймати щуку.  Ненавиджу рибалити.

Мистецтво має лише закон правди і неправди. Решта відбувається само по собі.

Пересічна людина - та, чию свідомість визначає буття. А нормальна - чия свідомість визначає буття.

Я людина неосвічена, закінчив вісім класів. Саме тому даю інтерв'ю, а не беру.

Поет нічим не відрізняється від каменяра. Сюди слово ляпнув, туди пхнув - і все!

Перебуваю в постмодерні, але намагаюся подолати це по силі своїх скромних можливостей, освіти й досвіду. Хочу вирватися, але куди, не знаю. Коли відкривали Австралію, ніхто й не здогадувався, що побачить там кенгуру. Я хочу туди, де ніхто не був.

Класику читаєш усе життя, й вона росте разом із тобою. Чак Паланік, Коельйо, Муракамі - почитав і викинув. Полова!

Мрієте про час, коли люди будуть ходити вулицями і читати одне одному вірші? Думаю, це буде жахливо. Вірші - це мерзота.

Юрій Шевчук (лідер гурту ДДТ. - "Країна") сам привів "ментівську владу", проти якої зараз виступає. Він у Чечні співав для солдатів, які вбивали дітей і жінок. А солдатів туди Путін відправив. Значить, для нього й співав.

Російські менти злі, але їм можна дати грошенят. Моя громадянська позиція проста: спалити всіх ментів.

Хотів би вмонтувати в мобілки детектори брехні, щоб люди нарешті припинили брехати.

Побачив сьогодні Євангеліє і купив. Може, використаю його в своїй книжці. Але ще не знаю як.

10 днів - стільки часу треба прожити в місті, щоб пізнати його. Тоді місто починає "врубати". От у Києві пройшовся однією вулицею, ґанджу покурив, вірші почитав і поїхав. Коли 10 днів із пацанами потусуєшся і знаєш: у цих кокаїн, у тих героїн, там дітей убивають, а там бордель. У Гамбурзі просто біля відділку поліції стоять повії, там і травичку продають.

Хто сказав, що наркоман гірше сприймає реальність за тверезу людину? Достоєвський вважав, що хворий ближче до істини, ніж здоровий. А наркоманія - це хвороба.

Коли відкривали Австралію, ніхто й не здогадувався, що побачить там кенгуру. Я хочу туди, де ніхто не був

У дитинстві виходиш на вулицю - і треба битися. Я цього не люблю, але треба. Тому й б'ємося.

Востаннє відчував біль два тижні тому, коли впав із мотоцикла і роздер ребро. Три роки тому в Індії також упав із байка. Мені робили операцію, пришивали легеню до ребра. Дуже боліло. Зате народилася поема "Медея" - як жінка з ребра Адама.

"Медею" почав писати в Роттердамі задушливої серпневої ночі. Пам'ятаю першу фразу: "Я здесь". Першу частину вже написав. Один раз читав у Москві, ще раз читатиму 17 травня в Пітері. Потім перерва на рік, можливо два - писати мені треба!

Вважаю, що Пушкін не дописав "Євгенія Онєгіна" - злив, бо задовбало. Боюся, щоб у мене так не вийшло. Але "Медея" мене поки що тримає. Гаряча жінка.

×