Вівторок, 06 серпня 2019 15:43

"Путін досі смертельно боїться України"

Російський народ незадоволений владою, вчиться протестувати, – каже дослідниця пропаганди Ксенія Кирилова

Які основні тактики пропаганди?

– Досліджую російську пропаганду з початку російсько-української війни. Її ключові тактики – страх і ненависть. Росіян переконують, що вони оточені ворогами. Ідея відродження СРСР – не про велич, а про самозахист. Мовляв, потрібна буферна зона на кордонах Росії, яка прийме удар у разі міфічного нападу НАТО. Крим – теж важливий як плацдарм: "інакше там були б американці".

Образ ворога прив'язують до страху. Скажімо, проти кримських татар використовують страх ісламського тероризму з часів війни в Чечні. За страхом іде ненависть.

Ніхто не розуміє, що відбувається?

– Свідомість росіян – суміш хибних суджень і цинізму. По телебаченню показують Сирію або Лівію, хаос, мародерів на вулицях, зґвалтування, бомби, що падають з неба, палаючі будинки. Потім кажуть, що Путін – єдиний, хто може захистити від цього.

Ще даються взнаки імперські комплекси. Вибір України розглядають як зраду: наші брати стали на бік ворога – західного світу.

Однак більшість росіян, особливо освічені, розуміють, що в Україні фашистів не більше, ніж у будь-якій європейській країні. І набагато менше, ніж у самій Росії. Уся еліта має рахунки на Заході. Але вірять, що мета виправдовує засоби. Мовляв, на них може напасти Америка і з нею вони воюють в Україні.

  Ксенія КИРИЛОВА, 35 років, журналістка. Народилася 5 серпня 1984-го в Кам’янсько-Уральському під Свердловськом – тепер Єкатеринбург, РФ. Батьки викладали у вузах, кандидати наук. ”Кримінал був усюди. Пам’ятаю, стріляли під вікнами. Мама пояснила, що західні суспільства теж проходили епоху дикого капіталізму і, якщо потерпіти, все налагодиться. У 1990-ті тата вбили лікарі – вирізали здорову нирку. А з одною він не витримав”. Закінчила юридичний факультет Гуманітарного університету Єкатеринбурга за фахом ”цивільне право і правозахист”. Працювала в муніципальному медіахолдингу ”Уральский рабочий”, мала публікації на православному дисидентському сайті ”Правмир” і в регіональній філії ”Нової газети”. 2014-го була на Майдані. Згодом на каналі Lifenews вийшов сюжет, що вона готувала протести на Уралі. ”Із чоловіком познайомилися, коли він коментував мої статті. Весілля було в Харкові”. Навесні 2014-го переїхала з чоловіком у США, він мав контракт на роботу. Співпрацювала з редактором російського сайту ”Новий регіон” Олександром Щетиніним. ”Наприкінці серпня 2016-го його знайшли з кулею в голові у власній квартирі. Ще до перших новин про його смерть з’явилася стаття на сайті ”Путін24”. Мовляв, російським журналістам, хто підтримав Україну, теж треба нервувати. Перерахували кілька імен, включаючи моє. Погрози отримую пачками”. 2015-го в Росії проти Ксенії Кирилової порушили справу про державну зраду. Співпрацює з ”Радіо Свобода”, StopFake, організаціями, які досліджують тему пропаганди й безпеки. У липні 2019-го в Києві презентувала український переклад своєї книжки про каральну психіатрію СРСР ”У павутині безуму” Живе в Каліфорнії. Заміжня, дітей не має
Ксенія КИРИЛОВА, 35 років, журналістка. Народилася 5 серпня 1984-го в Кам’янсько-Уральському під Свердловськом – тепер Єкатеринбург, РФ. Батьки викладали у вузах, кандидати наук. ”Кримінал був усюди. Пам’ятаю, стріляли під вікнами. Мама пояснила, що західні суспільства теж проходили епоху дикого капіталізму і, якщо потерпіти, все налагодиться. У 1990-ті тата вбили лікарі – вирізали здорову нирку. А з одною він не витримав”. Закінчила юридичний факультет Гуманітарного університету Єкатеринбурга за фахом ”цивільне право і правозахист”. Працювала в муніципальному медіахолдингу ”Уральский рабочий”, мала публікації на православному дисидентському сайті ”Правмир” і в регіональній філії ”Нової газети”. 2014-го була на Майдані. Згодом на каналі Lifenews вийшов сюжет, що вона готувала протести на Уралі. ”Із чоловіком познайомилися, коли він коментував мої статті. Весілля було в Харкові”. Навесні 2014-го переїхала з чоловіком у США, він мав контракт на роботу. Співпрацювала з редактором російського сайту ”Новий регіон” Олександром Щетиніним. ”Наприкінці серпня 2016-го його знайшли з кулею в голові у власній квартирі. Ще до перших новин про його смерть з’явилася стаття на сайті ”Путін24”. Мовляв, російським журналістам, хто підтримав Україну, теж треба нервувати. Перерахували кілька імен, включаючи моє. Погрози отримую пачками”. 2015-го в Росії проти Ксенії Кирилової порушили справу про державну зраду. Співпрацює з ”Радіо Свобода”, StopFake, організаціями, які досліджують тему пропаганди й безпеки. У липні 2019-го в Києві презентувала український переклад своєї книжки про каральну психіатрію СРСР ”У павутині безуму” Живе в Каліфорнії. Заміжня, дітей не має

Сталін у Росії став популярніший за Путіна, за опитуванням "Левада-центру".

– Путін багато зробив для популяризації Сталіна, неоімперських настроїв і радянського реваншизму. Створював цей культ під себе. Тепер той працює проти нього. Сталін символізує боротьбу з корупцією. Його малюють людиною, у якої вся власність – трубка і кітель. Нещадно розправлявся з ворогами. І люди кажуть: ось він розкидав би олігархів, а Путін – очолює цю систему.

Другий момент: для росіян Сталін – переможець фашистів, який створив велику країну. Путін – не переможець. Його імідж – захисник. Почав війну в Україні, але перемоги не має. А Сталін – упорався б і з корупцією, і з війною.

Є ймовірність, що замість Путіна ближчим часом прийде хтось інший?

– Такої фігури немає. Можливо, російський президент піде шляхом Ердогана – скористається або ініціює спробу перевороту, під час якої розправиться з нелояльними.

Як змінилася російська пропаганда зі зміною влади в Києві?

– У Кремля було складне завдання. Порошенко для них – ворог номер один. Мимоволі працювали на Зеленського. Його перемогу подавали як свою – мовляв, народ України відмовився від партії війни. Водночас про Зеленського говорили як про хитрий проект західних кураторів: мовляв, прибрали жорстких націоналістів і поставили тоншого.

Росіяни освоїли нову тактику. Після виборів Трампа, коли їхня підтримка була очевидною, стали висміювати свої дії, дискредитуючи саму ідею про їхнє втручання. Висміяну ідею не сприймають серйозно. Коли збили малайзій­ський Boing, висували купу фейкових версій, активно виправдовувалися. Після Солсбері доводили до абсурду ідею про свою причетність: звичайно, це ми. Випустили настільну гру "Наші в Солсбері". Навіть мислячі люди засумнівалися: це не може бути правдою, бо це – смішно. Коли російські актори Михайло Пореченков та Іван Охлобистін записали ролик на підтримку Зеленського, телеведуча Ольга Скабєєва сміялася: "Нам прийшли методички, що ми повинні підтримати Зеленського".

Тепер Росія взялася за Зеленського. Порошенко сходить з екранів, а образ ворога потрібен. Пустили ресурс на підтримку людей, яких хотіли провести в Раду.

Як перемогти в інформаційній війні?

– Говорити правду. Але змінилася точка докладання: яка правда має значення. Те, що на Донбасі є російські війська, на росіян не впливає. Всі це знають, але вважають, що брехати вигідно. Варто пояснювати, що це шкодить Росії. Що Захід не хотів нападати на неї. Будь-які його дії – реакція на російські.

Потрібна правда про страхи, на яких грає пропаганда. Що це путінський режим убиває росіян. Ввів антисанкції. Бульдозерами чавили ліки – прирік сотні людей на смерть. Викид рутенію в Челябінській області – якби західні ЗМІ не написали, ніхто б не дізнався (у вересні 2017-го європейські засоби радіаційного контролю зафіксували в атмосфері рутеній-106. Його джерелом було виробниче об'єднання "Маяк" у Челябінській області РФ, де виробляють компоненти ядерної зброї. Докази наприкінці липня цього року виклали в науковому журналі PNAS Американської академії наук. – Країна). Бориса Нємцова вбили, коли писав доповідь "Путін. Війна", а не через дослідження корупції. Путін досі смертельно боїться України.

Чого саме?

– Я в Києві вперше за п'ять років. На вихідних місто іскриться, співає, танцює. Ніякого хаосу. Європейська столиця без імперських дурниць. Українська мова, англійська, російська. В Москві в кожному іноземцеві бачать шпигуна.

Путін боїться навіть такої України, не надто успішної економічно, з корупцією. Те, що зробив Порошенко, для Росії неймовірно. Розумів, що може програти Зеленському. Але проти нього не порушували справ, не відмовляли в реєстрації, не вбивали на мосту. Порошенко вийшов на вибори й гідно програв опонентові.

Що відбувається в Росії?

– Усе спокійно. Але ви не побачите радості. Спокій – важкий, напружений. Накачується мілітаризм: "Безсмертні полки" на День перемоги, діти у військовій формі, юнармії (дитячо-юнацький військово-патріотичний рух у Росії. – Країна). Мама недавно приїжджала, розповідала про постійне відчуття загрози. Забороняють інтернет, бо, мовляв, Захід намагається пробратися до державних таємниць.

Народ незадоволений владою, але революції боїться ще більше. Хто щось розуміє, ті залякані. Дисиденти не бояться говорити, але їх мало і вони страждають.

Чого ще боїться Кремль?

– Альтернативної культури. Наприклад, православної церкви, непідконтрольної Москві. Тому таку істерику викликав томос. Те саме – з Днем перемоги, російською мовою.

Які слабкі місця російської пропаганди?

– Якщо люди зрозуміють, що немає сенсу терпіти репресії, це буде крах системи. Путін перехоплює протестні рухи, стикає між собою. Але протести є, і вони справжні. Наприклад, з акціями проти пенсійної реформи влада впоратися не змогла. Так, Путін ще може створити атмосферу, в якій люди апелюють до нього, а не йти проти. Але це не триватиме вічно.

До того ж Путін не приховує негативу, вважає, що війна все спише. Люди бачать більше недоліків у російській системі. Подивіться, які виходять серіали. "Домашній арешт" – про шахрая-мера. Майно записане на дружину, він прописаний у комуналці. Потрапляє до людей, з яких знущався. "Рік культури" зі злодійкуватим чиновником. Корупціонери, шахраї, беззаконня входять у російський фольклор. Люди рано чи пізно перестануть це терпіти.

Серіали – теж зброя пропаганди.

– Є купа фільмів про ФСБ, де їх показують героями. Але останні два роки розважальне кіно стало показувати реальні проблеми. Не чіпають заборонених тем. Та пересічний росіянин розуміє, в якій країні живе і хто ним керує. Його тримає лише страх революції і репресій. Якщо колись з'явиться щось сильніше за цей страх, вони це згадають.

Зараз ви читаєте новину «"Путін досі смертельно боїться України"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1
Голосування Хто нині найсильніший український футболіст?
  • 1) Олександр Зінченко
  • 2) Тарас Степаненко
  • 3) Андрій Ярмоленко
  • 4) Роман Яремчук
  • 5) Віктор Циганков
  • 6) Руслан Малиновський
  • 7) Марлос
Переглянути
Погода