На північному полюсі Місяця вчені знайшли лід. Це потенційно вода, кисень і паливо. Наш природний супутник може стати плацдармом для інших місій, зокрема освоєння Марса, – каже експертка з космонавтики Наталія БОРОТКАНИЧ
30 травня компанія американця Ілона Маска SpaceX запустила на Міжнародну космічну станцію корабель Crew Dragon із двома астронавтами на борту. Чим ця подія важлива для світу?
– Для Сполучених Штатів політ став зовнішньополітичною перемогою. Останні дев'ять років Америка та її астронавти у пілотованих польотах залежали від Росії. Та мала корабель "Союз" – єдиний, що доправляв людей у космос. Штати не могли змиритися з такою залежністю. З одного боку – санкції проти Росії, а з другого – треба домовлятися про місце на космічному кораблі.
Політ Crew Dragon став черговим прикладом успішного партнерства держави та приватної компанії (Національне управління з аеронавтики й дослідження космічного простору NASA було замовником старту, виконавцем – приватна компанія. – Країна). Раніше приватні компанії доправляли вантажі й супутники. Вперше бізнесу довірили здійснити пілотований політ.
Є й технологічні досягнення. "Союз", на якому літали останні дев'ять років, спроєктований українцем Сергієм Корольовим. Від 1967 року його кілька разів модернізували. Але порівнювати із Crew Dragon – все одно, що зіставляти "Жигулі" й "Теслу". Це докорінно інший рівень технологій і комфорту.
Чому Нацуправління з аеронавтики й дослідження космічного простору США пішло на співпрацю з приватними компаніями?
– У США ніколи не було державних космічних підприємств. Підрядниками NASA ставали великі корпорації типу Boeing. Після завершення холодної війни для американського космічного відомства почався період непопулярності та скорочення бюджету. Треба було здешевлювати польоти й шукати нові бізнес-підходи.
Нова стратегія в тому, щоб віддати приватним підприємствам усе, що можна комерціалізувати. Так NASA може вивільнити ресурс на інші проєкти. Раніше все видавалося так, наче Нацуправління має літак, яким користується двічі на рік. Недоцільно, йде багато грошей на утримання. NASA вирішила передати цю функцію Ілону Маску. Він двічі на рік відправлятиме астронавтів у космос на замовлення держави, а в інший час може возити туристів. Для приватного бізнесу це заробіток, а для NASA – економія.
Також Нацуправління вирішило зосередитися на освоєнні дальнього космосу й фундаментальній науці.
Які це можуть бути проєкти?
– Освоєння Місяця, Марса, забір ґрунту на астероїдах, пошук слідів життя у Всесвіті, вивчення Сонця, до якого два роки летить зонд Parker, дослідження об'єктів поясу Койпера та багато іншого.
2024 року люди знову мають висадитися на Місяць. Та не просто встромити там прапор, а жити. Плацдарм готують безпілотні місії – місяцеходи й ровери. На північному полюсі Місяця вчені знайшли лід. Це потенційно вода, кисень і паливо, що кардинально змінить стратегію подальшого освоєння космосу.
Наш природний супутник може стати плацдармом для інших місій, наприклад до Марса.
Перший етап освоєння космосу приніс людству безліч інновацій, що стали буденністю, – памперси, інфрачервоні вушні термометри, сублімовану їжу, сонячні батареї, портативні бездротові інструменти. Другий етап теж змінить життя на Землі.
Космос може стати складовою економіки?
– Політ Crew Dragon відкриває перспективи розвитку космічного туризму. Вже фактично маємо регулярне сполучення. Це ще не лоукост – політ досі коштує мільйони доларів. Але є тенденція до зниження ціни. Маємо інфраструктуру. Подальший розвиток – питання часу.
Космос вже є частиною економіки. Від супутників залежить близько 7 відсотків ВВП розвинених країн. Практично не існує галузі, що не застосовувала б космічних технологій – навігації, зв'язку, телекомунікацій, прогнозів погоди, моніторингу, спостережень.
У перспективі зможемо добувати корисні копалини. Вже цього десятиліття – з Місяця. Там є гелій-3. Його запаси можуть забезпечити глобальні енергетичні потреби людства щонайменше на 250 років.
Можна скористатися з ресурсу астероїдів. Ті бувають повністю з металів, які в дефіциті на Землі. Умовно кажучи, золотий астероїд. Космічний видобуток розвивається у двох напрямках – доправлення брили з металу на Землю та побудови переробних заводів на астероїді. Обидва варіанти зараз нагадують сюжети науково-фантастичного кіно. Але технології не стоять на місці. Ще пів тисячоліття тому європейці не знали про існування американського континенту. Світ змінюється.
Науковець Євген Дикиий порівнює Crew Dragon із відкриттям Індії та Нового світу у XVI–XVII століттях. Тоді країни поділилися на ті, що допомагали підприємцям у спорядженні кораблів до відкритих земель. І ті, що проґавили такі можливості. У сьогоднішньому світі держави з переліку перших – серед найуспішніших. Погоджуєтесь?
– Важливим є не сам політ, а стратегія освоєння космосу. Країни в авангарді можуть стати успішними. Люди сперечаються, що робити на Місяці й Марсі. Чи варте їхнє освоєння необхідного ресурсу? Але Колумбу теж довелося довго переконувати королів, щоб його спорядили у плавання. Держави, що усвідомлять важливість цих технологій, можуть отримати великі преференції.
Я порівняла б дослідження космосу з розвідкою західних регіонів Америки у XIX столітті. Золота лихоманка сприяла розвитку економіки. Освоєння Місяця й астероїдів може стати таким само явищем у космосі.
Які країни досягли найбільше в освоєнні космосу?
– Номер один – Сполучені Штати. Мають найбільший бюджет. Лідери з технологій, законодавці космічної моди. Президент Дональд Трамп космічною стратегією обрав висадження 2024 року американців на Місяці. Інші країни теж приєднуватимуться до програми дослідження супутника Землі.
Друга потуга – Європейське космічне агентство. Спільний розвиток державами – членами ЄС космічної політики дав змогу Європі конкурувати з лідерами. Разом ці держави мають значний науковий і технологічний потенціал, що дає можливість реалізувати амбітні проєкти. Наприклад, метою місії "Розетта" було дослідження комети Чурюмова-Герасименко, яку відкрив наш астроном Клим Чурюмов у Києві. Політ до небесного тіла та його вивчення тривали 12 років. Це була значуща подія. Інтеграція до європейського космічного простору – один із можливих шляхів розвитку української космічної галузі.
Третій – Китай. Він діє окремішньо. Не є учасником Міжнародної космічної станції. Але має всі технології для колонізації Місяця – важку ракету, космічні кораблі. Будують власну станцію. Торік їм вдалося проростити насіння бавовни на зворотному боці Місяця. Це був перший біологічний експеримент на поверхні супутника. Пізніше рослини замерзли, бо там уночі -160 градусів за Цельсієм. Однак це епохальна подія.
Як Україні скористатися сьогоднішнім історичним моментом? Яке місце здатна посісти в космічній галузі?
– Маємо переглянути підходи до всього, чим займались останніми роками.
Україна стояла біля витоків дослідження космосу й успадкувала великий багаж. Космічні проєкти в СРСР були поділені між республіками, що робило їх залежними одна від одної. Ми спеціалізувалися на розробленні й виготовлені міжконтинентальних балістичних ракет. Встигли переорієнтуватися і за незалежності випускали мирні носії.
1999 року розпочалися два амбітні міжнародні проєкти – "Морський старт", в якому вітчизняна ракета-носій "Зеніт 3SL" стартувала з морської платформи в Тихому океані, та конверсійна ракета "Дніпро" (для виведення на висоту 300–900 км космічних апаратів загальною масою до 3,7 т. – Країна).
До 2014-го ніхто не думав про імпортозаміщення російських товарів. Ракетний двигун для першого ступеня можна було купити в РФ. Навіщо робити власний? Після припинення співпраці з Москвою космічна галузь колапсувала. Ракета залишилася без двигуна. Для переорієнтації потрібні мільярди доларів.
Державні підприємства не були реформовані. Південмаш за радянських часів виготовляв 100 ракет на рік. Сьогодні – жодної. Масштаби заводу лишилися. Його дорого утримувати. Потрібно корпоратизувати такі підприємства, залучати інвестиції. Відкрити дорогу приватному космосу. Ця стратегія може стати успішною.
У часи СРСР в Україні робили системи управління для космічного корабля "Союз" – стиковий модуль, що приєднується до Міжнародної космічної станції. Росія створила власну систему й відмовилася від нашої.
В Україні був потужний приладобудівний вузол. Багато комплектуючих мали для космічної техніки, приладів, бортову апаратуру. У Дніпрі виготовляли супутники. Майже 500 штук випустили за Радянського Союзу. Зараз на орбіті немає жодного українського. За винятком Polytan 1 та 2, що їх зробили студенти Київського політехнічного інституту.
Держава має сприяти приватним компаніям?
– Аби не заважала. Важливий крок уже зробили. В лютому набули чинності зміни до закону, що дали змогу приватним компаніям випробовувати, виробляти й експлуатувати ракети-носії. Ця архаїчна норма зберігала монополію держави. Тепер приватний космос може займатися ракетобудуванням. Але треба ще прийняти багато підзаконних актів, що встановлюватимуть правила гри.
Велику проблему бачимо з експортним контролем. Космічні технології мають подвійне призначення. Їхній імпорт та експорт жорстко контролюються, що ускладнює роботу приватного космосу. Варто брати приклад зі США, де діє спрощена система для комерційного мирного космосу.
Які маємо переваги?
– Це люди. Професійні, кваліфіковані інженери. Робоча сила в Україні коштує в рази дешевше, ніж у західних країнах. Це створює сприятливі умови для будівництва тут підприємств. Завдяки Ілону Маску маємо сплеск зацікавленості космічною сферою.
Багато наших співвітчизників працюють за кордоном. Українець Олексій Пахунов із Житомира програмує ракету Маска (сім років відповідає за програмне забезпечення пуску ракет та їхнє приземлення в компанії SpaceX. – Країна).
На зустрічі одинадцятикласники питали, куди піти вчитися, щоб працювати в Ілона Маска. Треба створювати можливості для реалізації їхніх амбіцій в Україні. Наша компанія відкриває інжинірингові школи "Ноосфера" на базі вузів. У лабораторіях мають змогу створювати прототипи та працювати з менторами.
Якою може бути на практиці державноприватна співпраця в Україні?
– В Америці держава робить замовлення приватним компаніям-партнерам. Так само працює Європейське космічне агентство. Польща 10 років тому не мала жодної космічної компанії. Після долучення до програми ЄС з'явилися майже 500 підприємств, готових працювати в цій галузі.
Україна три роки не має космічної програми. Держава не розміщує замовлень. Тому уявити дієве державно-приватне партнерство поки що складно.
Чим приватні компанії кращі за державні у сфері освоєння космосу?
– Американські компанії так званого старого космосу, що виконують державні замовлення, працюють довго й дорого. Молоді – використовують нові підходи до управління, інновації. Виходить швидше й дешевше. Наприклад, SpaceX і Boeing отримали одночасно замовлення на розроблення пілотованого космічного корабля. Прямі витрати на створення і випробування Crew Dregon становили 1,2 мільярда доларів, а на Starliner – 2,2 мільярда. Перший уже доправив астронавтів до МКС, а корабель від авіаційно-космічного гіганта досі на стадії випробовувань.
Ви казали, що роботобудівництво стало нішею Канади в галузі космосу. В якому напрямку Україна має потенціал?
– Космічний бізнес – це не тільки ракети й супутники. Велика його складова перебуває на Землі. Ми щоденно використовуємо застосунки, що працюють на основі космічних даних. Україна є визнаною ІТ-державою і може конкурувати в цій сфері.
У групу компаній "Ноосфера" входить EOS Data Analytics. Спеціалізується на аналізі космічних даних. Застосовує новітні технології, як-от штучний інтелект, машинне навчання, big data, що в поєднанні з математичними формулами дають можливість отримати новий продукт. Така аналітика застосовується практично на всіх ринках, затребувана.
Наш найбільший проєкт в Україні – моніторити ринок землі на замовлення Світового банку. За допомогою супутника порахували площі посівів, визначили типи культур, порівняли дані з геокадастром. Невідповідність виявилася значною. У деяких областях на 30 відсотків приховують реальну цифру врожаю.
Україна може також бути успішна в галузі виготовлення двигунів і складових ракет-носіїв.
Підряди від NASA на космічні запуски виграла не лише SpaceX, а ще вісім приватних компаній. Серед них – каліфорнійська Firefly Aerospace українця Макса Полякова. Половина його виробничих потужностей – у Сполучених Штатах, а половина – у Дніпрі. Чи є в Україні бізнес, здатний зробити те, що й Ілон Маск?
– За підходами до роботи Макса Полякова можна порівнювати з Ілоном Маском. Він – перший український бізнесмен, який вийшов на космічний ринок. Створює вертикально інтегрований бізнес із повним спектром послуг – від супутника й виведення його на орбіту до аналітики на основі космічних даних. Це унікальна ідея, не має аналогів. Компанія Firefly цього року має здійснити перший пуск легкої ракети-носія Alpha.
Справді, Firefly Aerospace була відібрана NASA для програми освоєння Місяця із бюджетом у 2,6 мільярда доларів. За умовами контракту має забезпечити весь процес доставки вантажу від його інтеграції з ракетою-носієм до м'якої посадки на поверхню Місяця. Спускний апарат отримав назву Genesis.
Космонавт – рок-зірка науки, за вашими словами. Скільки в Україні людей, готових полетіти в космос? Коли це може відбутися?
– У нас немає програми з пілотованої космонавтики. На Леонідові Каденюку все скінчилося. Та охочих полетіти в космос українців точно не бракуватиме. Це лише питання фінансів.
NASA відправляє своїх астронавтів за 55 мільйонів доларів. Комплектує корабель чотирма кріслами, але він розрахований на сім. Тож у перспективі політ може бути ще дешевший. Ці витрати неспівмірні з вигодами.
Це важливо насамперед для стимуляції інтересу до науки, інженерії й космічної сфери. Молодь бачитиме перспективи. Неправильно позбавляти українців можливості стати космонавтом. Це така ж професія, як тисячі інших. Держава або бізнес мають профінансувати цю програму.
Нам немає сенсу повторювати запуск Crew Dragon і будувати космічний корабель. Українські космонавти можуть літати з американцями, як це зробив Леонід Каденюк 1997-го. Або як це роблять астронавти Європейського космічного агентства. Європа теж не має власного космічного корабля.
До Києва у квітні мав приїхати директор однієї з програм NASA. Хотів оголосити, що на Міжнародній космічній станції в умовах мікрогравітації можна зробити цікавий експеримент. Треба подати заявку. Якщо вона пройде, астронавти втілять ваш дослід. Весь карантин отримувала шквал повідомлень від зацікавлених людей. Тема космосу в Україні популярна. Якщо цей експеримент виконає українець чи українка, буде подвійний ефект.
Ви теж мрієте полетіти в космос?
– Це найбільша мрія. Часто доводиться розповідати про пілотовані польоти, експерименти на космічній станції. Хотілося б мати власний досвід тренувань, польоту, життя в умовах мікрогравітації. Це змінює людину. Звідти добре видно, яка тендітна наша планета.
Які зараз найсміливіші перспективи освоєння космосу? Люди можуть колонізувати Марс?
– Є багато фантастичних історій, що людство переселиться на іншу планету. Чи можливо це? Мабуть, так. Вже були на Місяці. До Марса летіли майже рік. Постає питання: навіщо? Подобається концепція Макса Полякова. Каже, космос потрібен для Землі, а не Земля для космосу. Треба максимально використовувати його можливості, щоб покращити наше життя тут і зараз. Ми вичерпуємо ресурси. Планета не безмежна. Треба думати про їхнє залучення звідти.
У майбутньому люди зможуть працювати в космосі, а Земля буде райським, незасміченим куточком Всесвіту, де ми житимемо. Кращої планети поки що не знайшли. Її треба берегти.
Політ Crew Dragon називають завершенням епохи російського космосу. Чи це не поспішний висновок?
– Росія втратить частину космічного бюджету. Політ одного американця на "Союзі", що коштував 90 мільйонів доларів, забезпечував відправлення двох росіян. Та навряд запуск Crew Dragon може стати кінцем для космічної програми Росії. Скоріше, це втрата політичних бонусів. Більше не буде заяв від глави Роскосмосу Дмитра Рогозіна: "Нехай американці летять у космос на батуті". Як сказав Ілон Маск, американський батут тепер добре працює.
2 
1
Коментарі