Життя – безкінечний потік. Десь виринув, десь наштовхнувся на підводний риф. Мені цей процес приносить задоволення.
Життя дається, аби щось лишити світові. Я щонайменше лишив двох дітей.
Повернути роки назад бажають ті, хто не зміг реалізуватися вчасно. Не хочу бути 17- чи 20-річним. Я той етап пережив. Мені цікаво зараз – у 40.
Нещасні ті, хто зациклюється на статках.
Не розділяю життя на сфери та фази – робота, дім, хобі. Це величезна суцільна лавина.
Якби побачився з Богом, запитав би: чому забрав батька у мій день народження?
Той, хто чекає на диво, ніколи його не дочекається. Диво стається для тих, хто розбурхує світ, кидає йому виклики і приймає їх.
У 1990-х, як прийшов працювати на "Магнолію ТВ", усіх пригощав морозивом – коли їхали кудись зі знімальною групою. Всі дивувалися, не розуміли – навіщо. Але минуло трохи часу й інші колеги почали так робити. Зрозуміли: приємно іншим робити приємно.
Утік за кордон, щоб не служити в армії. Так склалося, що мама не дооформила мені інвалідність і могли призвати. А я зовсім не бачу на ліве око – перерізаний нерв.
Зрада – це удар у спину. Зраджують ті, кому довіряєш. Пробачити це згодом можна, але не забути.
Майдан – це наша совість. Якщо хтось не розуміє, чим був Майдан і навіщо, – совість у нього ще не прокинулася.
Усе безперспективне занепадає. Наприклад, Радянський Союз не продукував нічого, окрім концтаборів і зброї, і ця країна зникла.
Є поняття, які вирізняють справжніх українців. Достатньо запитати: чий Крим?
Патріотизм не вимірюється кількістю вивішених прапорів чи куплених вишиванок. Патріот – це людина, яка розуміє приналежність до народу.
Добро – це те, чого не може бути забагато.
чотири роки, як кинув палити. Якось вийшов покурити надвір і впав. Зламав шість ребер. Це допомогло кинути.
Війна – найбільша дурня, яку придумало людство. Завжди відбувається з однієї причини – хтось хоче показати, що він головніший за інших.
До церкви ходжу рідко, але в Бога вірю.
Нещодавно у facebook друг написав, хоче зустрітися. Я відмовив. За кілька днів він помер – серце зупинилося. Тепер розумію: краще недоспати, відкласти справи, але зустрітися з людиною.
Головне завдання батьків – не втрачати зв'язок із дитиною.
Вічно жити не хотів би.
Бійка дорослої людини може бути виправдана лише самообороною. Востаннє бився 1995 року в Німеччині – напали скінхеди.
Сім разів мене депортували в Україну за нелегальний перетин кордону. Спочатку на рік, потім – на три, потім – на 10. До Польщі їздив легально, далі – ні. Брав аерограф і малював біля магазинів у Німеччині. Пропонував господарю закладу картину з його крамничкою. Багато погоджувалися. За ці гроші й жив.
Найстрашніше стати чужим на своїй землі. У такій ситуації опинилися українці з Донбасу й Криму. Якби жив у Росії чи в окупованому Криму, виїхав би.
Майдан – місце щастя. Ніхто не боявся повернутися до когось боком чи спиною. Крадіжок і шахрайств не було. Там був серед своїх.
Моє дитинство пахло мазутом, бензином і гасом. Поряд із нашим будинком були аеродром і залізниця.
Наді мною в дитинстві проїжджала електричка, а я лежав між рейками. Так у Конотопі хлопчаки перевіряли одне одного на міцність. Лягаєш на рейки, потім їде потяг. А хлопці ще й дивляться, чи слабак. Якщо із заплющеними очима лежиш – боїшся.
Кохання закінчується, коли розумієш, що можеш жити без цієї людини. Раніше не міг, а тепер можеш. У мене так було з першою дружиною.
Секс і кохання – абсолютно різні речі. Я пізнав жінку набагато раніше, ніж закохався.
Пристрасть – це спалах. Він або перетвориться на кохання, або – ні.
Ідеальна жінка – нецікава. У ній немає загадки. Таку неможливо довго кохати. Моя дружина неідеальна – і це мені подобається.
Найстрашніше – коли батьки ховають дітей.
Не люблю самотності. Між шлюбами деякий час був сам.
Це гнітило.
Народження дітей – це найкраще, що зі мною сталося.
Люди, які вирішили не мати дітей, рано чи пізно відчують, що то була помилка.
Дитина – єдина людина y світі, яка любитиме тебе завжди тільки за те, що ти є.
Дітей не треба виховувати, з ними треба дружити. Такі стосунки були в мене з дідом. Власний приклад – краща модель виховання.
Мав депресію: місяць жив "на автоматі" після подій 20 лютого 2014 року на Майдані. Прийшов додому з відчуттям, що життя минуло. Багато вбитих, революція закінчилася, що далі – невідомо. До життя повернула війна на Донбасі – потрібно було допомагати військовим.
Після перших смертей на Грушевського у політиків мав би спрацювати розум. А спрацював страх, тому людей і вбили.
Коли умре совок у нашому фольклорі – народиться новий епос.
Донбас – територія боротьби добра і зла. Йдеш Авдіївкою і на рівні потилиці розумієш: ось ти серед друзів, a там – уже вороги.
Авдіївка стала місцем, де проліг кордон між війною і миром. Люди ненавидять увесь світ, бо війна – отут. Вони не проти, щоб вона була десь у сусідньому місті, але тільки не у них.
Сплю мало. Мені подобається швидкий ритм життя.
Брехня – це інструмент. В ній немає нічого поганого, коли вона не задля наживи чи зради. Брехня виправдана, коли правдою можна зашкодити.
Матюкаюсь, бо не обмежую мозок непотрібними бар'єрами.
Найкращу пораду дав дід: ніколи ні в кого нічого не проси.
Востаннє плакав кілька тижнів тому, коли помер друг. На передовій пережив кілька обстрілів, а y Києві зупинилося серце.
Подвиг – це зробити більше, ніж можеш. До якоїсь межі можуть усі. Далі – одиниці.
2 
1
Коментарі