Років через п'ять Україна зможе конкурувати з Німеччиною, – вважає Грігол Катамадзе, президент Асоціації платників податків України
Посол США Джеффрі Пайєтт бачить прогрес в українських реформах. З ним не погоджується більшість суспільства. У чому бачите зміни ви?
– Важливо не те, що посли говорять про події в Україні, а яку оцінку дають люди, які тут живуть. Українців запитують: чи задоволені вони життям, що потрібно міняти? Більшість підтримують перезавантаження виконавчої влади, третина – законодавчої. Отже, очікуваних змін не бачать. Хоча є, наприклад, полегшення в отриманні документів. Але це – не системне розв'язання проблем.
Які державні структури працюють найгірше?
– Фіскальною службою вже лякають дітей. Дорослих залякали давно. У підприємцеві бачать злочинця, а повинні допомагати правильно вести бізнес. У цивілізованому світі податкова розділена на мілітаризовану фінансову поліцію і сервісну службу. Так зробили в Естонії, де податкова майже досконала. І це пострадянська країна! Там податківців не бачать роками. Спілкуються з інспектором, якщо виникає складність. Його завдання – допомогти правильно вибудувати документообіг, щоб потім не мати справ із фінансовою поліцією.
Чому фіскальну службу не реформують?
– Вона дуже закрита. Ці люди варяться у власному соку. Щойно зростає напруга, кажуть: зараз почнуться кардинальні зміни. Але їх досі немає.
Як приймали бюджет позаторік? В останні дні грудня: аврал, давайте терміново голосувати, не можна без бюджету входити в рік. І побіжно – податки. Хоча стаття 4 Конституції забороняє ухвалювати будь-які податкові зміни за шість місяців до нового бюджетного року. Виконавча влада, яка пізно подає, а потім законодавець, який їх приймає, порушують Основний закон.
Те саме ті ж люди зробили 29 грудня торік.
Рівень тіньової економіки в Україні становить близько 40 відсотків валового внутрішнього продукту. Це майже втричі більше, ніж у середньому в країнах Євросоюзу. Як вивести бізнес із тіні?
– У Грузії створили так званий золотий список. Туди ввели практично всі компанії і сказали: "Ми вам довіряємо, працюйте". Відтоді минуло вісім років. Більшість із них за цей час в обличчя не бачили податківців.
Іноді з'являється інформація, що підприємці шахрують. Але коли встановлюєш чесні правила гри, знижуєш податки так, що їх реально платити, а бізнес порушує, тоді потрібно спитати втридорога.
В Україні ж навантаження на бізнес було 57 відсотків, стало 40–42. Це не стимулює вихід із тіні. Часто спекулюють: усе – на війну. Але якщо дати можливість економіці розвиватися, то це допоможе повернути територіальну цілісність країни та посилить її обороноздатність.
За президентства Саакашвілі кількість податків із 21 зменшили до шести, знизили ставки. Протягом чотирьох років надходження до бюджету зросли вдесятеро. У Конституції закріпили: підняти податкову ставку можна тільки через референдум. Тепер у Грузії популісти не спекулюють цим.
В Україні ж кажуть: якщо зробити так – надходження суттєво зменшаться. Почекайте! Якщо все розкрадати, їх не буде ні за високих, ні за низьких податків.
Звітують про перевиконання надходжень до бюджету. Але це відбувається за рахунок глибокої девальвації гривні.
Які реформи зараз найбільш нагальні?
– Їх потрібно робити у всіх напрямках одночасно – економіка, обороноздатність, освіта, культура, медицина. Можливі нові патрульні, судді, прокурори без сучасної системи освіти? Я вважаю, ні.
Чудово, що почали реформувати патрульну службу. Але за нереформованої прокуратури і суду через деякий час це дасть негативний результат. Патрульний обґрунтовано затримав людину, передав прокуратурі, прокуратура – суду, а той відпустив її. І який буде стан поліцейського, який щодня ризикує життям?
Створили низку антикорупційних структур. Водночас, фігуранти гучних справ виходять на волю, поновлюються на посадах.
– Ніколи не помічав в Україні "кровожерливих" настроїв. Але останнім часом вони з'являються – разом із відчуттям несправедливості. Ще позаторік казав, що слід якнайшвидше оголосити економічну амністію. Люди жили в цій країні: кожна влада встановлювала їм якісь правила, як виявилося – погані. В лютому 2014-го пролилася кров. Люди поклали життя за справедливість, за рівні умови. Це має стати межею. За нею лишити всіх, у кого руки по лікоть у крові. Решті сказати: "Шановні, якось ви заробляли ці гроші – вони ваші, тільки не виводьте за кордон, вкладайте в економіку України".
Як домогтися цього?
– Багато скаржаться на неповернутий податок на додану вартість. Це кошти, які держава позичає в бізнесу – на утримання армії, поліції, освіти, медицини. Кажуть, заборгованість перед підприємцями зменшилася. Справді, на 1 січня було 12 мільярдів гривень, потім частину виплатили. Але мовчать, що за січень-лютий знову додали. Системно проблема не вирішується.
У Грузії її давно немає. Повертають автоматично. Смішно, коли кажуть, що Грузія – маленька країна, тому там це можна зробити, а в Україні – ні. Реальний приклад: українська компанія виробляє холодильні установки для торгових центрів. Виграла міжнародний тендер. Торік їй заборгували 3 мільйони з ПДВ. Цих коштів підприємству не вистачило, щоб виконати замовлення. Частиною його довелось поступитися турецькій фірмі. Це можна назвати підтримкою вітчизняного виробника?
Щойно податковий прес слабшає – з'являються нові магазинчики, кафе, заправки, посилюється – написи "здається в оренду". Зараз такі – по всьому Києву. Вартість оренди квадратного метра торгових площ у центрі міста сягала 100 доларів. Нині орендодавці щасливі отримати 20. При цьому встановлюють ренту з нерухомості в 3 відсотки. Уточнили, що місцева влада може ухвалити на свій розсуд – від 1 відсотка до 3. Чому не встановити всім однаковий відсоток?
Оподатковують пенсії, депозити. Людина хоче покласти гроші в банк, а їх обкладають 18-відсотковим податком. Ще й немає впевненості, що завтра банк не лусне. У вас лежали 5 мільйонів гривень, а повернуть гарантованих 200 тисяч. Чому не 100 тисяч, не мільйон? Хто за такої нестабільності понесе гроші в банк?
Чи є діалог між владою і бізнесом, зокрема, щодо податків?
– Частину вимог підприємців почули. Вони лягли в законопроект 3307 – компромісний варіант податкових змін, ухвалений в результаті протистояння парламентського комітету й уряду. Хоча краще було заморозити ситуацію і, спілкуючись із бізнесом, працювати над новим кодексом. Прийняти його і не змінювати кожні півроку.
Яка ситуація зараз?
– Діалогу не бачу. Вся увага переключена на можливе переформатування уряду.
Чи був готовий бізнес до впровадження зони вільної торгівлі з Євросоюзом? Коли відчуємо позитивні результати?
– Українські компанії виходили на європейські ринки і раніше, хоч це нелегко. Режим вільної торгівлі означає: по-перше, на українські товари не накладають мит. По-друге, виробники з України та Євросоюзу мають однакові права для реалізації продукції, преференції місцевим підприємцям не надаються. Перші результати відчуємо наприкінці цього року. Збільшиться експорт до Євросоюзу і компенсуються збитки України від втрати російського ринку.
Де ще можуть бути затребувані українські товари?
– У перспективі може бути Близький Схід.
Держава допомагає компаніям виходити на нові ринки?
– У найближчі два-три роки мають активно трудитися дипломати.
1996-го запрацювала зона вільної торгівлі між Грузією та Україною. Товарообіг між країнами 2001 року становив 48 мільйонів, а 2007-го перевищив мільярд доларів. Важливо було будь-які проблеми вирішувати миттєво. Зокрема і щодо транзиту вантажів. Святе місце порожнім не буває. Закрили тут – піде в інший бік.
В Україні лунають заклики заборонити російський бізнес. Варто робити це?
– Іде російсько-українська війна, хоч офіційно й не оголошена. 2008 року була російсько-грузинська. Тоді Москва в односторонньому порядку запровадила візовий режим щодо Грузії. Тбілісі ж зі свого боку його спростив. Вирішили: нехай приїздить якнайбільше туристів. А російським інвесторам сказали: "Працюйте, але за нашими правилами".
Однак Тбілісі розірвав дипломатичні стосунки з Москвою. Й не відновлює їх досі.
– Це сталося 26 серпня 2008 року не через війну, а коли Москва визнала незалежність Абхазії та Південної Осетії. Якби Грузія не зробила цього, то де-факто і де-юре погодилася б, що Росія вчинила правильно. А так вона загнала себе в глухий кут. Окрім неї, Нікарагуа, Венесуели, Науру й Вануату, ніхто незалежність цих територій не визнав.
Як можливий розпад Російської Федерації вплине на Україну й Грузію?
– Для України великої небезпеки не повинно бути. Вона сусідить із ЄС, має більший кордон з Європою, ніж із Росією. Геополітично не затиснута так, як Грузія.
Для Тбілісі ж це дуже небезпечно. Межуємо з нестабільним Північним Кавказом. Невідомо, як він поведеться. Все було б інакше, якби Грузія була членом НАТО, мала вищу систему безпеки.
95 років тому в Грузії були події ідентичні українським – ми мали власні Крути. Загинули юнкери, які боронили республіку. Місцеві більшовики підірвали фортецю зсередини. Коли 11-та Червона армія вторглася в Грузію, то Серго Орджонікідзе надіслав Сталіну вітання: "Над Тбилиси реет красное знамя".
2008 року російські війська не взяли столицю Грузії, бо вже не було таких Орджонікідзе й Сталіна, на яких можна спертися. Так, владу можна знести, але країною потрібно керувати. Тому дійшли до Тбілісі й зупинилися.
Якою бачите Україну через п'ять років?
– Вона зможе конкурувати з Німеччиною.
2 
35413
Коментарі