"Кемалістська революція" в Османській імперії відбулася у 1919–1923 роках. До влади на чолі групи офіцерів прийшов генерал Мустафа Кемаль Ататюрк. Під його керівництвом у 1924–1934-х новопроголошена Турецька Республіка провела політичну модернізацію: відокремлено іслам від держави, сформовано парламент, жінки отримали право голосу. Туреччина стала на шлях індустріалізації.
Режим на чолі з генералісимусом Франциско Франко в Іспанії діяв з 1936 року по 1975-й. Диктатор прийшов до влади після військового заколоту проти лівацького республіканського уряду й виграної громадянської війни. Антикомуністична спрямованість Франко зробила його союзником США, тому режим встояв після Другої світової. В країні провадився ліберальний економічний курс.
Полковник Хуан Перон прийшов до влади в Аргентині внаслідок військового перевороту 1943 року. Його здійснила "Група об'єднаних офіцерів". Намагався комбінувати соціалізм із лібералізмом. Із кінця 1940-х розпочав репресії проти політичних опонентів. У вересні 1955 року скинутий внаслідок військового перевороту.
"Режим чорних полковників" встановлено у Греції внаслідок державного перевороту 21 квітня 1967-го. Мав врятувати країну від "комуністичної змови". Партії заборонені, конституція оголошена недійсною, на більшості території країни запроваджено надзвичайний стан. Та щодо іноземних інвестиційних компаній режим проводив лояльну політику. Грецька економіка розвивалась. Диктатура впала 1974-го.
Військова хунта в Чилі взяла владу 1972 року, після перевороту на чолі з генералом Авґусто Піночетом. Керувала країною до 1990-го. Конституція перестала діяти, парламент розпустили, запроваджена цензура, політичні партії заборонені. Це назвали "чилійським терором". В економіці Піночет дотримувався ліберального курсу – приватизація, залучення іноземного капіталу. За темпами зростання ВВП, Чилі стала лідером у Латинській Америці. Тоді багато говорили про "чилійське диво".
1 
1
Коментарі