Треба запровадити спрощену систему оподаткування, скоротити неефективні бюджетні видатки, радикально зменшити розкрадання бюджету, – каже економіст Володимир Дубровський
У якій точці перебувають реформи в Україні?
– У точці біфуркації, коли крива може піти в будь-який бік. Усе залежить від обставин. Тиск кожного з нас здатен багато чого зробити. У такій точці Україна вже була 30 листопада позаторік. Тоді люди вийшли на протест. Усі очікували, що зрушимо з місця одразу після перемоги Майдану, але не вийшло. Був шалений спротив олігархів, державного апарату й навіть тодішньої Верховної Ради. Трішки зрушили вперед тільки в останні місяці. Але влада не довела до кінця жодну з реформ. Є лише половинчасті й напівполовинчасті зміни.
Відчуваються зсуви в дерегуляції, хоч це зачепило невелику частину бізнесу. Наприклад, у сільському господарстві скасували кілька інспекцій, що пили соки з виробників і трейдерів.
У податковій сфері – суперечливі рухи. Там зробили більше антиреформ. До певної міри крок уперед – підвищення ставок за користування надрами. Є ще спроба реформувати податок на заробітну плату. Дозволили застосовувати знижену ставку податку, що сприятиме виведенню зарплати з тіні. Це – перехідний етап до повного скасування цього податку або ж його скорочення вдвічі.
Як мало би бути?
– Податкова реформа – це відхід від системи, коли держава сама вирішує, скільки хто має сплатити. Король у Великій Британії свого часу обкладав таким чином своїх васалів. Тамтешня революція була проти цього. Уклали компроміс: податки залишаються, але збиратимуться на основі закону. В Україні ж формально є закони, але фактично вони не працюють. Натомість, державна фіскальна служба має плани збирання податків. Їх доводять до фірм у довільному порядку. Олігархи взагалі можуть уникати податків.
Треба запровадити спрощену систему оподаткування, скоротити неефективні бюджетні видатки, радикально зменшити розкрадання бюджету. Відносно швидко можна розібратися зі зловживаннями на держзакупівлях.
Під тиском громадськості домоглися прозорості витрат із бюджету. На сайті державних закупівель викладені бази, хто, де і коли брав участь у тендерах, закупівлях в одного учасника.
Є позитивні зрушення в Міністерстві оборони. Уряд зрозумів, що там усі працюють на свою кишеню. Запросили волонтерів навести лад. Так само є надія, що доведуть до кінця реформу щодо державних закупівель, якщо запровадять електронні торги. Поки що ця реформа відбулася на 70 відсотків. Почався процес деолігархізації.
Судова реформа і правоохоронних органів якось рухаються?
– Судової реформи нема взагалі. А вона мала би передувати усім економічним змінам. Без дотримання законів нічого не працюватиме. Нема й реформи правоохоронних органів. Створюють патрульну поліцію, але це лише маленька частина необхідних змін. Реформа правоохоронної системи – це коли людина почувається в більшій безпеці, якщо бачить на вулиці міліціонера. Якщо ж навпаки – значить поліція не виконує свою функцію.
За яких умов почнуться реальні реформи?
– Вони відбуваються тільки під тиском кризи. Так Леонід Кучма свого часу зробив приватизацію, яку щиро ненавидів. Але мусив. Бо розумів: інакше країна розвалиться, й він не буде її главою. Аналогічно відбувалися реформи 1999-го. Після помаранчевої революції не було тиску кризи, відповідно ніщо не штовхало до радикальних дій. Та й не було команди ентузіастів. Нині вона є. Багато людей працюють над реформами навіть на волонтерських засадах. Крім того, до них владу штовхають громадськість і міжнародна спільнота.
Хто і що гальмує зміни?
– Проблема в тому, що реформи доручають робити бюрократам: міністрам, їхнім заступникам. В одних конфлікт інтересів, другі – зі старої системи. Що можуть запропонувати люди, які працювали з Азаровим, Захарченком, Клименком? Багато кого з них треба вигнати, решту перевести на рівень, де вони не прийматимуть рішень. Вони можуть бути непоганими фахівцями, але задавати ідеологію й ухвалювати рішення мають люди не з цієї системи. Бо та сама Макеєва (Олена Макеєва – заступник міністра фінансів. – "Країна") колись захищала Податковий кодекс Азарова, працювала зі старим складом податкової та Мінфіну. Президент створив Нацраду реформ з міністрів і кількох представників громадськості. Виникає запитання: яким чином вони проводитимуть зміни? Можливо, дивом щось і вдасться, але радикально й системно – навряд.
В Україні всі хочуть домовлятися і щоб усі мали право вето. Свого часу цим дуже переймався Леонід Кравчук. Уникав кардинальних змін, бо боявся розколу країни. Мав перед собою приклади воєн в інших пострадянських державах. Російські спецслужби хапалися б за найменший привід, щоб організувати напруженість на Донбасі. Зрештою за реформи довелося взятися, коли Україна перетворилася в найвідсталішу в економічному плані країну в Європі. Ще й отримала кровопролитну війну на тому ж Донбасі.
Зараз не можемо провести радикальних змін, бо вони здатні викликати велике збурення, чим скористається Путін. Має бути компроміс, мусимо робити реформи, які відкривають можливості людям.
Як підштовхувати владу до змін?
– Єдиний шлях – суспільний тиск. Приймали податкову реформу 28 грудня 2014 року. Якби під Верховну Раду прийшли не десятки людей, а кілька тисяч, то може б і не отримали такої недолугої системи. Нині постало питання про утворення робочої групи з її реформування. Пропонували сформувати групу на базі незалежних експертів, а в результаті її очолила заступник міністра фінансів Макеєва.
Тут є конфлікт інтересів?
– Очевидно, що є.
Після Оксамитової революції в Чехословаччині 1989 року до влади прийшли справжні революціонери. Але навіть там іноді виникали корупційні скандали. Тоді щоразу на вулиці виходили по 100–200 тисяч людей. Їх обурювало, приміром, те, що нові діячі будували собі якісь хатинки. Так чехи дресирували владу. Нині перед будівлею тамтешнього уряду нема жодного позашляховика.
Наш Кабінет міністрів здатен на реформи?
– Він не однорідний. Є великий прогрес у Міністерстві економіки. У Мінфіні зовсім інша ситуація. Наталя Яресько поки що прославилася тим, що відстоювала податкову псевдореформу 28 грудня 2014-го. Все робиться повільно, бо держава мало на що спроможна.
3 
1
Коментарі