Доля "Північного потоку-2" залежить від американців, – вважає німецький журналіст Борис Райтшустер
Час від часу в Росії заарештовують неугодних Кремлю людей, зокрема журналістів. Не боїтеся туди їздити?
– Я недостатньо важлива для російської влади людина. Та й у їхніх очах не виглядаю зрадником. Мені кажуть, що я – патріот, тільки не на тому боці. І до цього факту більше поваги, ніж до багатьох пропагандистів-німців, яких росіяни вважають зрадниками.
Як у Москві змінюються настрої, оцінки політичних подій у світі?
– Якщо німець приїде в Москву, то скаже: чого ви проти Росії виступаєте? Там же все добре. Хоча це потьомкінський фасад, у спальному районі – зовсім інша картина, а за 100 кілометрів від Москви – це вже десятиліття тому.
Останнім часом бачу велике невдоволення серед росіян. За опитуваннями, 60 відсотків так утомилися від політики, що відчувають апатію до неї. Люди кажуть, що влада корумпована, краде. Якщо раніше вона качала нафту і заробляла, то тепер гроші качають із їхніх кишень.
По телевізору кажуть, що все прекрасно, але, коли приходиш у магазин із порожнім гаманцем, зрозуміло: щось не так.
Ви часто говорите, що в нинішньому протистоянні з Росією канцлер Німеччини Анґела Меркель могла б зробити для України більше.
– Вона просуває газопровід "Північний потік". Якщо 2014 року її головними намірами було врятувати Україну, то чому зараз встромляє їй ніж у спину?
Німецькі журналісти перетворюються на прихвоснів Меркель. Дуже мало критики. Так само і щодо Путіна. Так, вони говорять, що він не демократ, що в Росії порушують права людини, але кому від цього боляче? А те, що в РФ мафіозний режим, – ця тема табу. Навіть перед політичними ток-шоу заздалегідь запитують, про що будете говорити. Якщо я розповідаю про підбурювання війни, більше не запрошують. Ми зробили фільм про російську пропаганду, але в Німеччині його не хоче брати жоден канал. Кажуть, надто жорстко.
Що говорять про війну в Україні?
– Погоджуються, що Путін щось не так чинить з Україною. Але водночас наголошують, що Київ теж винен. Словосполучення "напад на Україну" в німецьких ЗМІ немає. Деяких журналістів усувають від цієї теми, аргументуючи, що занадто проукраїнські. Мої матеріали про російсько-український конфлікт бояться публікувати.
Кремлівська пропаганда в Німеччині працює унікально. У найбільшій країні Європи їм вдалося поміняти наратив. Мовляв, так, Путін дещо робить неправильно, але ми повинні його розуміти. Тим більше що американці чинять так само. Немає поняття, що ми разом зі США, що вони нас колись захищали, що була Берлінська стіна, – усе це стерто. Мовляв, усі сволота – і американці, і росіяни.
Основний меседж, нав'язаний німцям, що українці залежать від Америки, а Крим їм колись подарував п'яний українець Хрущов (перший секретар ЦК КПРС із вересня 1953-го до жовтня 1964 року. – Країна). Це ж подвійна брехня. 1953-го країною керував Маленков (Георгій Маленков, голова ради міністрів СРСР у 1953–1955 роках. Його вважають ініціатором передачі Криму Україні 1954 року. – Країна). А Крим став частиною України саме з економічних причин (це був вимушений захід через складну економічну ситуацію на півострові, спричинену післявоєнною розрухою та браком робочої сили після депортації кримських татар. – Країна).
Другий наратив: Захід порушив обіцянку Росії про нерозширення НАТО на схід, дане під час вступу Німеччини 1990 року. До Альянсу долучилися Польща й країни Балтії.
Німці досі відчувають відповідальність за Другу світову?
– Ще й як, і росіяни цим користуються.
Я згоден, що в нас досі є певна відповідальність за мільйонні жертви у Другій світовій. Але чому вважають, що тільки Росія постраждала від цього? А такі ж жертви України і Білорусі? Але німці про це не знають, а коли розповідаєш – у них щелепа відвисає.
У кожному нашому політичному ток-шоу є один-два російські пропагандисти. Їхні противники – це симпатики західних позицій, але більшість із них не є фахівцями зі Східної Європи і не розуміють нюансів путінської Росії. Тому росіянам вдалося схилити думку в Німеччині на свій бік, а антиамериканізм тільки посилив цей ефект.
Ще й президент США критикує німців.
– Тому вони більше вірять Путіну, ніж Трампу. Мовляв, Росія – кращий за Америку партнер.
Нещодавно на одній конференції виступав військовий експерт, якого представили як фахівця з питань України. Він 45 хвилин пояснював, чому Україна – насправді Росія. Поруч зі мною сидів Вадим Костюк, генеральний консул України в Мюнхені, й у нього волосся просто дибки встало. Він мужньо досидів до кінця, а потім сказав: "Взагалі не розумію, про яку країну ви говорили. Коли ви востаннє були в Україні?" Експерт відповів, що ніколи не був, зате читав доповіді.
Чим взагалі живуть німці?
– Тенденція, як і в усьому світі: люди стають аполітичні, не вірять ЗМІ. Цікавляться, коли закінчиться іммігрантська криза й коли їм піднімуть зарплату. До Донбасу в них таке ж ставлення, як в українців до протестів у Каталонії. Вони вас сильно хвилюють? До того ж німцям по телевізору розповідають, що через погані відносини з Росією вони втрачають робочі місця. Тому часто чути: та біс із ними, нехай між собою розбираються, чому ми за це повинні платити?
Чи сильні позиції Меркель у Німеччині?
– Вона захопила політичне поле. Звісно, в нас не садять за інакомислення, але можуть бути неприємності. Багато людей не наважуються висловлювати свою думку. Одна з лідерів партії "Альтернатива для Німеччини" (націоналістична право-популістська політична партія. – Країна) розповідала, що не може нормально жити. Кілька разів їй підпалили машину, дітей цькують у школі. Я – прихильник демократії, та вважаю, якщо партія не заборонена, вона легітимна і повинні бути нормальні умови життя для людей, які в ній перебувають. При тому німці впевнені, що вони – великі борці за толерантність.
Те, що відбувається в Німеччині, – небезпека для нас. А Кремль підкидає дрова у вогонь. Але проблема не в тому, що Путін – велетень, а в тому, що ми стали політичними карликами.
Анґела Меркель активно виступає за будівництво "Північного потоку-2", попри незгоду партнерів в особі США.
– Є відчуття, що німецькі політики більше симпатизують російському бізнесу й Путіну, ніж Україні. Хоча публічно говорять протилежне. Вони навіть пішли на ризик американських санкцій проти німецьких фірм, що будують "Північний потік-2". Таке враження, що в них немає обурення з приводу фінансування Німеччиною війни Путіна проти України. Підтримуючи диктаторський режим, ми стаємо спільниками цієї війни.
Американського посла, який сказав про санкції, обізвали шантажистом. Але якщо американці реально візьмуть за хвіст, то буде туго. Коли німецькі політики зрозуміють, що санкції обходитимуться їм дорожче, ніж виграш від "Північного потоку", їхні рішення зміняться. Доля газогону в обхід України залежить від намірів американців запровадити санкції.
9 
35413
Коментарі