"Незалежними будемо тільки після перемоги в цій війні"

Росія розвалиться. Першими відійдуть Сибір, Урал, Татарстан, Башкортостан. Смоленська область попроситься до Білорусі, Кубань – до України. Північний Кавказ, Інгушетія захочуть бути незалежними. Мордовія, Чувашія та Марій Ел утворять своє об'єднання, – каже колишній політв'язень, народний депутат Юрій Шухевич

Які головні виклики стоять перед Україною сьогодні?

– Зовнішній є один – Росія. І він загрожує нашій державності. Один французький політик ще в ХІХ столітті сказав, що колонія не перестає бути колонією навіть тоді, коли проголошує незалежність. 24 роки наша політика орієнтувалася на московську: що там роблять, що скажуть, як нам із ними бути? Ми не стали незалежними. Один росіянин напівжартома казав: "Независимость вам досталась, как манна небесная. Но это не независимость. Настоящая будет тогда, когда на вас нападут и вы отобьетесь". Ці слова 20-річної давнини стали пророчими. Тільки після перемоги в нинішній війні будемо справді незалежними.

Наша політика – політика невизначеності. То ми воюємо з Росією, то в нас просто антитерористична операція. Просимо санкцій від Європи й Америки, а самі не вводимо. Надіємося на переговори. Не думаємо, кого скеровуємо туди нас представляти. Що там робить кум Путіна – Віктор Медведчук? А Кучма зараз хто такий – міністр закордонних справ? Оця невизначеність псує все в очах Європи. Це дає можливість Заходу казати: залагодьте якось, аби все було тихо й спокійно.

Внутрішніх загроз не перелічити. Найперше – корупція, яка працює не гірше п'ятої колони. Кожного з можновладців можна перекупити. То на що здатна така держава? Генерали здають наших хлопців. Перед Іловайським котлом було попередження про напад – ніхто не відреагував. Це ж повторилося в Дебальцевому. Нині схожа ситуація під Маріуполем. І ніхто не робить рішучих кроків.

Кому це вигідно?

– Порошенко спочатку наче войовничо був налаштований – поїхав у Сполучені Штати Америки про зброю домовлявся. Потім виявилося: зброї вже не треба. Бо є Мінські домовленості, підтримка Європи. А українці й далі гинуть. А чи він не боїться, що одна з тих високоточних ракет влучить у його шоколадний завод у Липецьку? Серйозна війна може зіпсувати його інтереси. Ми ж торгуємо з Росією, то мусимо не переступати через певну межу.

 

Москва відчуває нашу слабодухість і готовність іти на поступки. Тому тиснутиме все більше. Ніхто не гарантує, що коли погодимося на особливий статус Донецької й Луганської областей, завтра хтось не скаже: а ще Херсонська й Запорізька хочуть бути окремо. Потім – ще Дніпропетровська.

Усі відзначають, що влада не встигає за суспільством. Як це вирішити?

– В Україні влада й народ живуть порізно. Можновладців життя людей не цікавить. Вони з іншої касти. Свого часу придбали капітал, осідлали владу і їдуть собі преспокійно. Годуються з бюджету. Нормальна людина там не витримає. А якщо має хробачка всередині, то система її засмокче. Ось відомий львівський патріот, колишній генпрокурор Олег Махніцький після Майдану за кілька місяців роботи в Києві збагатився – і затих.

Третій майдан? Він неминучий. Суспільство вимагає зміни системи. А вже двічі це закінчується лише зміною облич. Порошенко був у СДПУ (о), при владі Ющенка, в уряді Януковича. Вони й далі хочуть, щоб було так – мінялися одні на інших, але щоб усі всіх прикривали.

Яким буде цей третій майдан?

– Добре пам'ятаю Другу світову війну й визвольні змагання. Для мого покоління сотня – це ще не втрати. Ровесники бачили значно більше крові. Допускаю вищу ціну змін. Головне, щоб нові протести не вилилися в дику стихію, бо вона до добра не приводить і нічого не міняє.

Що за 24 роки незалежності Україна встигла, а що не зробила, хоч могла?

– Чи була бодай якась програма розвитку за цей час? Навіть неправильна? У сільському господарстві, в промисловості, в освіті?

Стратегічні підприємства не просто приватизовували, а грабували. Вугілля – в Ахметова, газ – у Фірташа, Коломойський тримає авіалінії. Усі висмоктують, нічого не вкладаючи. Через монополізацію країна деградувала у цих напрямках. У Сполучених Штатах є сім нафтових компаній, а не одна. Можна було взяти за приклад американське антитрестівське законодавство. У ­Німеччині 1946 року була подібна програма декапіталізації. Ми ж нічого такого не робили. Батьком олігархів став Кучма. Він покінчив із червоними директорами, бо це була реакційна сила. Але ж передав усе бандитам.

Досягнення – з'явилися майдани навіть у Донецькій і Луганській областях. Хай нечисленні. Навіть Одесу не вдалося підкорити. І що найважливіше тут? Що до цього досягнення наші політики не мають ні найменшого стосунку.

Кожна пострадянська країна знайшла свій шлях: Литва, Естонія і Латвія – в Євро­союзі, Білорусь значною мірою застряла в СРСР, Росія всіма силами намагається залишитись імперією. Який шлях України?

– Демократія. Основне в творенні держави – психологічна складова, ментальність. Нас тримає наша козаччина. На Майдані сталося те, що було кілька століть тому в Запорізькій Січі. Це те саме явище. Ми завжди будемо демократичні.

Якщо вдасться повернути Донбас і Крим, то як із ними бути?

– Місцевим дати можливість нормально жити. На Донбасі до нинішніх днів вугілля беруть із копанок, як у середньовіччі. Люди свідомо йдуть на загибель, бо не мають де на хліб заробити. Дайте їм нормальні безпечні умови праці, добру зарплату. Пройде 10 років – Донбас зміниться. Люди там хороші, але зачумлені радянською пропагандою.

Те саме з Кримом. Його Україні ще Сталін хотів передати. Бо економічно півострів прив'язаний до нас, а адміністративно – до Росії. Була плутанина. В Москві планували поставки ресурсів, а саме постачання йшло з України. Кримчани вже лікті кусають. Якби зараз вдалося подолати ту нашу корумповану систему, якби нормальне життя розвивалося, то вони б мимоволі потягнулися до України.

Які головні завдання на найближчий час стоять перед Україною?

– Не допустити децентралізації. Поляки розтягували адміністративну реформу на роки. Таку справу не можна робити зопалу. Говорив із сільськими головами, представниками райадміністрацій. Вони нарікають: грошей нема, що буде з освітою, медициною. І взагалі, оця децентралізація, яку пропонує Порошенко, то фактично така централізація, про яку Янукович тільки міг мріяти. Призначені президентом префекти матимуть більші повноваження, ніж голови районних і обласних адміністрацій. Коли захочуть, можуть розпустити місцеву раду. Суд розглядатиме це питання невизначений термін. І невідомо, коли скликатимуть нову раду. Весь цей час територією керуватиме префект. Як скажуть зверху, так і буде.

Не можна допускати Закону про особливий порядок місцевого самоврядування на Донбасі. Щоб сепаратисти мали свою міліцію, прокуратуру, суди. Пробачимо всі звірства? Вони самі визначатимуть, яким богам молитися. Можуть ставити пам'ятники Сталіну, Леніну. Будувати свої взаємини з Росією. Як допускатимемо такі закони, можемо перетворитися на конфедеративну державу з територіями, підпорядкованими Росії.

Третє завдання – реорганізувати всю правоохоронну систему – суди, прокуратуру, міліцію, СБУ. І то негайно. Корупціонерів притягнути до відповідальності. Мають прийти люди з іншими підходами.

Куди Україні рухатися? Тягнутися до Євросоюзу?

– Україна ніколи не мала зовнішньополітичної програми. Ще шия не загоїлася від російського ярма, а вже пхаємо її в європейський хомут. Треба самим стати на ноги. Тоді зможемо говорити з позиції партнера, а не прохача. Інакше нам завжди накидатимуть якісь умови.

Швидше можна домовитися з Америкою. Після перемоги у Другій світовій війні над Німеччиною вони дали їй гроші. Допомогли піднятись економічно і зробили своєрідним щитом перед Сходом, який почав озброюватися. Тепер можуть піти на таке з Україною. З одного боку, ми б урівноважували Європу, не входячи в Євросоюз. З іншого – були б захистом перед Росією. Для нас це був би непоганий варіант. Звичайно, якщо сильною буде українська влада.

Другий шлях – створення економічного й політичного союзу з ісламськими країнами й народами Північного Кавказу. Україна зайняла б серед них поважне місце. І в конфліктах між групами мусульманських країн могла б бути посередником.

Із Росією можна буде шукати спільну мову за 10–20 років. Зараз росіяни зачумлені імперською ідеологією. Але з часом зрозуміють, що мусять говорити з нами на рівних.

Росія розпадеться?

– Років за 25 розвалиться повністю. Може, швидше. Залежить від економічної ситуації, ціни на нафту, газ. Першими відійдуть Сибір, Урал, Татарстан, Башкортостан. Смоленська область попроситься до Білорусі, Кубань – до України. Північний Кавказ, Інгушетія захочуть бути незалежними. Мордовія, Чувашія та Марій Ел утворять своє об'єднання.

Якою буде Україна через 10–15 років?

– Японія була знищена після Другої світової війни, але половина її бюджету при нужденному житті йшла на освіту й науку. Тому швидко піднялася. Ми теж вкладатимемо насамперед в освіту, науку, нові технології. Вони будуть головними статтями нашого експорту.

Із нинішньої ситуації виплутаємося, може, за рік. Але доведеться пройти важкий перехідний період. На цей час добре було б надати владу диктатору. Щоб навів порядок. Але ненадовго. Можна, як у Римській республіці – на півроку. Диктатора там призначали, коли була зовнішня чи внутрішня небезпека. Знімали, коли вважали за потрібне.

Взагалі ж, Революція гідності показала, що українці здатні до безпосереднього народовладдя. Тим шляхом і підемо.

×