ДЕРЖАВА НЕ ПЕРЕТВОРИТЬСЯ З РЕПРЕСИВНОЇ НА СЕРВІСНУ ЗА ОДИН ДЕНЬ. НЕ МОЖЕМО ВИМАГАТИ, ЩОБ ВОНА БУЛА ЯКІСНОЮ, ЯКЩО САМІ НЕ Є ТАКИМИ, – КАЖЕ ПІДПРИЄМЕЦЬ ОСТАП СТАСІВ
Успішна держава починається з успішного громадянина, писали ви. Українців можна назвати успішними?
– Українці – успішна нація, з точки зору того, що нам вдалося. Співзасновник Відкритого університету Майдану Олександр Стародубцев мав нагоду навчатися у Френсіса Фукуями (американський філософ, політичний економіст і публіцист японського походження. – Країна). На запитання: чому в Україні повільно відбуваються зміни, Фукуяма зауважив, що наш темп швидкий. За п'ять років після Революції гідності впровадили зміни, на які інші нації витрачають 30–50. Якщо продовжуватимемо з такою ж швидкістю, маємо всі шанси відбутись як успішна країна у найближчі 15 років. Але зараз із цим проблеми.
Успішність у державотворенні пов'язана зі здатністю громадянина брати відповідальність – за себе, за свою спільноту. Нам цих навичок бракує.
У чому це проявляється?
– Українцям заважають травми радянського часу. Часто шукаємо того, хто за нас вирішить проблему. Мали 100 років визвольних змагань. Меншість, яка готова брати відповідальність, перемелюється горнилом історії. Пасіонарії, що йдуть на передову, гинуть. На їхнє місце не приходять нові еліти, утворюється вакуум.
Не вміємо бути відповідальними за себе. Через це платимо велику ціну. Приклад – поразка у визвольних змаганнях на початку ХХ століття, радянська окупація. Українці дозволили загнати себе у глухий кут, стався Голодомор. Він був наслідком пасивної позиції суспільства.
Можемо й зараз втратити вікно можливостей. Нам критично бракує розуміння, що ніхто, крім нас – громадян, не відповідатиме за наше майбутнє.
Українцям не вистачає довіри. Нас дурили й використовували багато разів. Але маємо будувати суспільство, де кожен довірятиме іншому. Це важко. Та формування цих навичок і цінностей єднатиме нас не тільки під час Майдану. Революції згасають. Левова частка людей, які брали в них участь, повертаються додому з відчуттям, що вони своє зробили. Це найбільша помилка. Справа не закінчується демонтажем барикад. Революція триває в інших формах, на розмаїтих фронтах країни, суспільства, геополітики.
Як виховати здатних до критичного мислення громадян та відповідальних за власну долю та країни? І чи дає таку можливість наша освіта?
– Сьогодні цим найбільше опікуються громадські проєкти й ініціативи. Але хотілось би бачити стратегічним лідером процесу державу. Зараз десятикласникам викладають експериментальний урок громадянської освіти. Але програми недостатньо. Має бути сформована цілісна парадигма громадянського мислення. А звідки їй взятися, коли більшість учителів – носії совка. Це зводить ідею нанівець.
Школяр має зрозуміти, як функціонує влада в його місті, звідки беруться податки. Дітей мають учити взаємодії з представниками різних сфер життя громади – підприємцями, органами місцевого самоврядування, волонтерами. Громадянська освіта вимагає навичок критичного мислення. Виборці мають аналізувати політичні обіцянки, сумніватись у них, перевіряти логіку декларацій політиків і вимагати дотримання обіцянок. А на уроках для майбутніх громадян часто отримуємо інше.
Громадянська освіта в 10-му класі – лише елемент формування людини в суспільстві. Освіта має починатися в родині. Якщо у матері немає розуміння, що треба платити податки і сортувати сміття, то не навчить цього дитину. А держава має закласти якісні рамки. Щоб ті, хто навчатиме, розуміли, в чому їхнє завдання.
Сьогоднішня українська педагогіка тотально не готова до цих викликів і потребує кардинальних реформ. На жаль, державі ці зміни невигідні. Не хоче, щоб люди зрозуміли, що саме вони є її одержувачами вигод.
Проблемами нашого суспільства ви називаєте пасивність, брак довіри до державних інституцій. Останніми роками бачите покращення?
– Зміни на краще є. Запит із низів на формування громадянських компетенцій міцнішає. Революція гідності прискорила це. Починалась як протест проти несправедливості. Українці ніколи не терпіли над собою жодних одноосібних володарів. Наша ментальність – піраміда без верху. Саме тому ми вижили.
З другого боку, суспільний запит має кілька вад. Часто не вміємо говорити про свої проблеми. Обираємо неправильні канали. Наприклад, у людини брудно в під'їзді. Вона відправляє лист в Офіс президента. А насправді проблеми будинку – клопіт конкретної організації. З нею треба вміти взаємодіяти, знати свої права й обов'язки.
Суспільні зміни в Україні динамічні. Але нам не вистачає вмінь, навичок, знань, енергії, аби доводити це до кінця. Держава не може перетворитися з репресивної на сервісну за один день. Треба лупати цю скалу. Не можемо вимагати, аби держава була якісною, якщо самі не такі. Тому громадянська освіта має стати стратегічною. І її ключове завдання – формування цінностей, зрозумілих кожному громадянину. Але цей процес тривалий.
Що змінили Революція гідності та війна?
– За кілька місяців розвернули корабель у протилежний напрямок. Обрали західний шлях розвитку. Рухаємось ним і зараз. Вдалося привести до влади людей, яким довіряли. Відбулися разючі зміни – децентралізація, запровадження системи тендерних закупівель Prozorro, зміцнення армії. Ми не програли війни.
Але нереалізованих можливостей більше. Не було розуміння, що суспільство й держава – тяжка щоденна праця над собою. Після кожної революції є загроза контрреволюції, реставрації. Британська тривала майже десятиліття. У Франції – століття. Революція, що призвела до об'єднання Німеччини, теж бачилася на роки. Жодна з них не була миттєва. Усі ці країни пройшли шлях становлення суспільства і громадянина.
Україні загрожує контрреволюція?
– Контрреволюція – це радикальне повернення. Цього не сталось. Але ризик високий. Сьогоднішні політичні вподобання людей свідчать, що можемо пробити дно. Мова не тільки про схід України. Небезпечні процеси відбуваються, наприклад, на Закарпатті.
Але є шанс на краще. Наближаємося до точки неповернення, країна буде змушена пережити великі випробування. Подальший рух залежатиме від того, наскільки готове суспільство. Чи вистачить нам тієї якісної меншості, щоби втримати ситуацію.
Які бачите найкращі якості в українців?
– Ми підприємливі. Здатні творити. Це велика перевага. Українці швидко адаптуються. Наприклад, добре дають собі раду за кордоном. Знають багато мов, легко навчаються, йдуть на контакт.
Можемо організуватися. Ще з Майдану побутує жарт: українцю треба кілька місяців, щоб повісити поличку в квартирі, і пару годин, аби побудувати барикаду. З точки зору психології та культури, це крута якість. Але проблема в тому, що всі ці характеристики несталі. Вдаємося до них тільки, коли припече.
Що можемо запропонувати світові?
– Україна є унікальною лабораторією формування нових соціальних парадигм мислення. Ми готові дати нові формати існування людства на 100–200 років уперед, сильно вплинули на майбутнє подіями 2013–2014 років. Історики, соціологи, філософи з усього світу ще довго вивчатимуть наш досвід.
2015 року Відкритий університет Майдану створив онлайн-платформу громадянської освіти. Серед її переваг – доступ до світових знань тих, хто не володіє англійською. Чого можна навчитися на цих курсах?
– Спочатку була сцена на Майдані, потім ми з колегами зрозуміли, що треба їхати в регіони. Проводили дводенну Школу свідомого громадянина. Вона дала поштовх розвитку не однієї громадської ініціативи. Наприклад, організація "ГромКонтроль" у Дніпрі бореться з корупцією, відстоює реформи.
2015 року створили онлайн-платформу. У ній навчаються близько 100 тисяч людей. Розвиває шість сфер: особиста ефективність, розуміння світового контексту, взаємодія з органами влади, комунікативна ефективність, соціальне підприємництво, формування і розвиток громад.
Відчуваємо великий запит на знання. За 2020-й ми зросли вдвічі. У безкоштовному доступі є 71 курс. Найкращі лектори діляться досвідом. Це близько 250 експертів у своїх сферах. Середній показник завершуваності – близько 40 відсотків. Для онлайн-курсів 7–8 відсотків – уже великий успіх.
Раджу звернути увагу на курс "Як не пустити податків на вітер". Допомагає розібратися в роботі податкової системи, чому податки важливо платити, як контролювати їх використання. Є низка курсів про стале суспільство. Популярні заняття з мислення. Ще один стратегічний напрямок – курси з управління суспільною власністю. Стартував напрямок про парламент. Бо всі масово починають дивуватися, кого ми 2019 року туди понабирали. Ці знання допоможуть людині стати ефективною у своїй діяльності та в громаді.
Які головні проблеми українських політичних еліт?
– В Україні їх тотально бракує. Активну частину суспільства нищили Російська імперія та СРСР. На початку незалежності мали комуністичну номенклатуру без громадянських цінностей. Сформувати справжні еліти не було кому, а симулякри елітами стати не можуть. Більшість персоналій, які прориваються до Верховної Ради, йдуть лобіювати інтереси фінансово-промислових груп та олігархів, а не брати на себе політичну відповідальність як представники громадян-виборців. Від цього походять популізм і непрофесійність. Кращі представники суспільства не йдуть у політику, бо це високі репутаційні ризики і виснажлива боротьба. Щоб переломити цю тенденцію, знадобиться не один рік.
Політична верхівка значно оновилася після виборів 2019‑го. Це пішло на користь?
– Запит на заміну парламентаріїв не вдалося задовольнити якісно. Народними депутатами стали часто випадкові люди.
Політик повинен розуміти, як функціонує система, і відповідально представляти інтереси виборців. Наші народні обранці здебільшого не усвідомлюють відповідальності перед людьми. Представляють інтереси певних груп чи олігархів. Шукають джерела фінансування – де легше збагатитися.
Доки не сформуємо запиту суспільства на партії, що залежатимуть від внесків своїх членів та прибічників і нестимуть перед виборцями відповідальність, матимемо проблему політичних еліт.
Коли це станеться?
– Сподіваюся, з часом люди, які є носіями громадянських цінностей, підуть у політику. Поодинокі приклади вже були. Але поки це явище не стало масовим, окремих представників еліти буде перемелювати жорстокий український політикум. Тому громадянська освіта і компетентні громадяни – наш єдиний інструмент вагомих змін.
3 
1
Коментарі