2022-го Володимира Путіна не буде в російській і міжнародній політиці, – вважає історик Валерій СОЛОВЕЙ
У Росії офіційно є 32 008 хворих на коронавірус і 273 смерті на 17 квітня. Це реальні цифри?
– Реальні отримує влада. З 15 січня до 1 квітня від вірусу померли майже три тисячі людей. Більшості ставили інші діагнози – пневмонію, інфаркт, ішемічну хворобу серця, інсульт. Переважно літні люди, за 60. Влада боїться паніки. Приховує інформацію. До квітня Москва поводилася так, наче вірус, перетинаючи російський кордон, втрачав летальні характеристики. Абсурдно.
Притому країна має кордон із Китаєм.
– Так, але в тих регіонах невисока густота населення. Перша хвиля вірусу прокотилася там у грудні-січні. Зараз друга, прийшла з Європи.
До речі, в так званих республіках Донбасу відсоток інфікованих на коронавірус значно вищий, ніж в Україні чи Росії. Це реальний ризик для обох країн.
Трагедія на Чорнобильській атомній електростанції і приховування правди про неї пришвидшили розпад СРСР. Як брехня про пандемію вплине на стабільність режиму?
– У ближчі місяці ніяк. У тривалій перспективі – розхитає владну вертикаль так само, як Чорнобиль. Як і тоді, є сукупність інших чинників – падіння цін на нафту, розпад системи управління. Імовірно, восени буде серйозна політична криза з масовими протестами. Запас міцності в суспільстві вичерпано – немає грошей і бажання терпіти. Якісна соціологія показує навіть серед путінського електорату ріст ненависті. Серед противників режиму вона давно кипить. Поки що люди паралізовані епідемією. Розгублені й суспільство, й опозиція. Але страх спаде, а злоба зросте і виллється в протести.
Вартість російської нафти марки Urals упала 31 березня до 13 доларів за барель – мінімуму з 1999 року, коли Путін прийшов до влади. Рубль просів до 80 за долар. Щоправда, 17 квітня нафта відіграла в ціні до 23 доларів, а курс вирівнявся до 74 рублів. Країни ОПЕК+ погодилися скоротити видобуток на 9,7 мільйона барелів за добу. Як росіяни переживають це?
– Поки що зосереджені на епідемії. Ніхто не думає про курс, хіба недобиті рештки середнього класу. Якщо пощастить, хвиля захворюваності до літа спаде. Тоді раптом виявиться, що ми дуже збідніли. Нафта не подорожчає суттєво протягом року. Імовірно, рубль опустять до 100 за долар, щоб покрити видатки бюджету. Тож рівень життя знизиться ще мінімум на 10–15 відсотків. Багато росіян втратять роботу. ВВП до осені знизиться на 5 процентів, за оптимістичними оцінками. Грошових резервів вистачить до жовтня-листопада.
Наприкінці цього – на початку наступного року на Москву чекають протести зразка київських 2013–2014 років. Без крові вони навряд минуть.
Путін переніс передання влади від себе собі – "народне голосування" щодо поправок до конституції – з квітня на липень. Буде референдум улітку, чи відмовиться?
– Хоче провести. Але що більше часу минає, то гірші настрої. 22 квітня більшість проголосувала б за поправки. У липні все може змінитися. Тож Путін до останнього не хотів переносити. Загроза спалаху епідемії змусила. Можливо, наприкінці травня прийматиме рішення – перенести ще раз чи відмовитися. Воно залежатиме від соціології.
Які зміни відбуваються в російській еліті?
– Заворушилася. Там розуміють, епоха підходить до кінця. Міркують про майбутнє після Путіна. Посилюють позиції. Виник конфлікт між мером Москви Собяніним і силовиками. Питання було, хто контролює карантин – Рада безпеки чи цивільні у столиці та губернатори на місцях. Поки що останні перемогли. Такі тертя неминуче виникатимуть. Частина еліт звернеться до суспільства по підтримку.
Доки триватиме правління Володимира Путіна?
– Не можу пояснити причини, але 2022 року його не буде в російській і міжнародній політиці. Частина еліт знає. Путін 20 років при владі. Здається, він назавжди, як єгипетські фараони. Але життя – скінченне.
Як зменшення "грошового пирога" зі збереженням апетитів впливає на вищих чиновників і силовиків?
– Росте напруження. Шукають стратегії переходу. Одні планують боротьбу за владу. Інші широким потоком виводять гроші. Не з приватних активів, а з бюджету – такого ще не було. Лише за один тиждень лютого витягли 30 мільярдів доларів. Гроші йдуть переважно в Африку. ЄС і США в цьому сенсі небезпечні. Раніше вкладали в Катар і ОАЕ. Виникли проблеми, бо саудити попросили де-факто заморозити російські вклади в банках Еміратів.
Деякі чиновники таємно намагаються наперед домовитися з опозицією. Але вона слабка. Тому не зрозуміло, з ким говорити. У певному сенсі біда влади, що наголо зачистила політичне поле. Тепер немає з ким домовлятися і невідомо, кого винесе на гору в результаті перипетій.
Олексій Навальний? Йому закидають імперські й шовіністичні погляди.
– У нього типові погляди росіянина. Наприклад, щодо Криму. Вважає, що півострів має належати Росії. Водночас не потрібен Донбас, новий СРСР чи союзна держава. Росіяни не хочуть платити за імперські амбіції. Частина навіть переглядає ставлення до Криму через ціну. Але навряд чи суттєва – для більшості це радше культурно-історична справа, ніж політична.
За півострів доведеться платити до повернення його Україні.
– Санкції за Крим збережуть, але вони не найважчі. Куди гірші – за війну на Донбасі. Може, колись де-факто буде компроміс Заходу і Росії щодо півострова. Але його обговорюватимуть уже після Путіна. Будь-яка нова влада в Москві, навіть націоналістична, спробує налагодити відносини з ЄС і США.
Можливий палацовий переворот?
– Зараз ні. Він відбудеться за двох умов, які сформуються не раніше початку 2021 року. Потрібен сильний тиск знизу, протести. Й ослаблення Путіна.
Якою Росія буде через п'ять років у соціально-економічному, політичному плані?
– Не вірю в розпад. Припускати повторення історії СРСР немає причин. Бо в Союз на початках формально заклали 15 протодержав. Була інституціональна база, своя культура, еліта. Попри всі спроби русифікації.
Можливі проблеми на Північному Кавказі. Там еліти залежні від Москви, отримують дотації. Ймовірно, посилиться боротьба за контроль над ресурсами. До дезінтеграційних виступів могли би вдатися національні республіки в прикордонних регіонах. Наприклад – Якутія. Але там мало населення, величезні простори. Якщо ж територія розташована в тілі Росії, то важко відокремитися. Радше боротися за більшу автономію, повноваження.
Усе залежатиме від того, якою буде нова влада. З реалістичною, хоча не обов'язково демократичною, матимемо кращі відносини із Заходом, миролюбну політику щодо сусідів. Більшу свободу для бізнесу. Ціни на нафту наприкінці 2021-го почнуть рости через циклічність світової економіки, відновлення США, ЄС і Китаю. ВВП Росії зможе рости до 8 відсотків на рік. Але потрібні економічна свобода та політична конкуренція. Хоча б така, як в Україні.
Хто може очолити опозицію?
– Ідеться не про особистості, а про колективний орган. Група лідерів буде перспективніша за одноосібне керування. Привабить більше людей.
Плани Кремля на Україну змінилися?
– Ні, зберігається лінія – домовитися з Зеленським через агентів впливу в Києві, змусити його підписати домовленості по Донбасу: щоб окуповані території отримали особливий статус, внесли зміни в українську Конституцію. Доки Путін при владі, хоче тривалого геополітичного впливу на Україну – закрити шлях вступу в НАТО та ЄС.
Коронавірус поставив на паузу перемовини Києва й Москви щодо створення консультативної ради. Йдеться про фактичне визнання російських маріонеток на Донбасі за сторону і переведення РФ у роль спостерігача.
– Для Росії важливий крок – рівноправний статус невизнаних республік як переговорних суб'єктів, поступова імплементація Мінських домовленостей у російській інтерпретації, вихід Москви з конфлікту.
Україна все може заморозити до осені. Тоді почнеться масштабна криза в Москві – й Кремлю буде не до цього. Проте виникне ризик нової військової агресії. Хоча її можливість не зникала з 2014 року. Путін не збирається окупувати країну. Може швидко дійти до Києва і відійти назад. Щоб показати силу і змусити підписати угоди. Можливо, залишити бази в Херсоні, Миколаєві, Одесі. Така операція стала б колосальною трагедією для України та Росії.
Як Україні вирішити проблему Донбасу без шкоди собі?
– Найкраща стратегія – перечекати. Якщо в Зеленського і команди вистачить на це волі та розуму. Час грає на боці України. Можливо, Донбас не впаде сам в українські обійми. Але важкість війни знизиться, ситуація на лінії зіткнення стабілізуватиметься. Потім можлива складна реінтеграція регіону.
Що натомість робить команда Зеленського?
– Кремль вважає, з ним можна домовитися. Думає, що може вплинути на низку осіб в оточенні українського президента. Першим в Зе-команді називають Андрія Єрмака. Також практично всі олігархи піддатливі. Особливо Ахметов і Коломойський, мають зв'язки з Росією. Мовчу про всіляких Медведчуків. Москва пропонує українським олігархам преференції. Якщо вплинуть на Зеленського, для них відкриють економічні кордони, знімуть бар'єри для бізнесу в нас. У Росії вигідно вести справи – менша конкуренція, ніж у Євросоюзі, більша маржа, звичні методи.
Зе-влада може стати нелегітимною для широких верств, якщо підпише домовленості на російських умовах. Якщо суспільство вважатиме, що президент здав інтереси країни, почнеться політична криза. Росію таке влаштує. Використає для делегітимізації України в очах Заходу.
У Кремля мало часу – буквально рік. Якщо Україна втримається, далі буде легше.
Як жити і розвиватися поряд з агресивним сусідом, який не визнає права на існування нашої держави?
– Росія має багато агентів в Україні. Але на внутрішні події вона впливає менше, ніж хотіла б. Якщо Україна проведе судово-правову реформу, гарантує свободу для бізнесу, то матиме шанси на успіх.
Ізраїль від початків державності отримував американську фінансову допомогу. Проте добився високих темпів науково-економічного й технічного розвитку не лише завдяки цьому. В Україні великий потенціал. Потрібні модернізація та інвестиції. Гроші йдуть туди, де можна захистити вкладення. Що більше грошей у країні, то більше тих, хто їй симпатизує. То дужче світові гравці зацікавлені в успіху держави. То більше гарантій незалежності й територіальної цілісності.
У Гаазі розпочався суд по збитому боїнгу рейсу МН-17. Чим він загрожує Путіну?
– В Україні перебільшують значення процесу. Москва пробувала завадити, тиснула на Нідерланди – пропонувала припинити все під загрозою, що їхні компанії викинуть із російського ринку. Не допомогло. Кремль змирився і вважає, що процес йому не загрожує. Неприємно, що буде вирок, арешти російської власності в Європі. Але це довго і складно.
Політолог Андрій Піонтковський вважає, що російське керівництво може напасти на якусь із країн Балтії, бо не вірить, що НАТО захистить. Це потенційно ставить світ на межу ядерної війни. Москва може розіграти такий сценарій?
– Цілком. Знаю, такі плани були. Ризик може різко зрости восени, коли Кремль зрозуміє, що не має важелів покращити ситуацію в країні, не здатен підвищити ціни на нафту, резерви на межі, інфляція висока. Тоді може спокуситися таким чином змусити Захід піти на поступки.
Уявіть, Росія проводить гібридні операції проти країн Балтії. НАТО не дає відсічі. Президент Дональд Трамп блокує удар у відповідь. Альянсу де-факто не існує. Здійснено мрію Путіна – реванш за 1991 рік, поразку СРСР. Тоді знімають санкції. Москва показує себе гегемоном у Європі. Відбувається нова Ялта, в якій беруть участь США, Росія і Китай. Велика Британія і Франція – другорядні гравці. У книжках історії пишеться нова глава.
Наприкінці лютого все було готове для військової операції – завадив президент Туреччини Ердоган. Він мав допомогти Путіну паралізувати Європу, випустивши в ЄС кілька мільйонів біженців. Потім коронавірус змусив відкласти плани.
Російський лідер мислить у категоріях величі. А західні – в гуманітарних, як зберегти людські життя.
Як пандемія змінить світ?
– Людство зустрілося з глобальною загрозою самому існуванню. Це не питання зеленої економіки чи глобального потепління. Водночас пандемія знижує ризики воєн, бо в такий час вам не потрібні нові території чи ресурси.
Імовірно, епідемія стихне до літа – світ візьметься за економічне відновлення. Відбудеться масова перебудова систем охорони здоров'я, санітарних. Майбутнє видається невизначеним, вступаємо в смугу глобальної турбулентності.
1 
1
Коментарі