Розпочався новий політичний сезон. Напевне, він буде одним із найскладніших за роки незалежності. Коаліції скоріше немає, ніж вона є: 226 голосів збираються ситуативно. Рейтинг президента – близько семи відсотків. Міжнародний валютний фонд затримує транш, економіка завмерла. Чергове підвищення тарифів із 1 вересня тисне на суспільство, що не бачить реформ. Національне антикорупційне бюро й Генпрокуратура так і не спіймали жодної великої рибини.
Країна досягла дна чи знизу можуть постукати? Скільки ще викликів витримає суспільство?
Відкотимося до рівня 1990-х чи зробимо ривок угору?
Країна рухається, але могла би швидше. Корупція заважає. Чиновники бояться, що за високої швидкості можуть утратити свої місця. Найголовніші зміни відбуваються у суспільстві. З'явився волонтерський рух, добровольчі батальйони. Коли держава виявилася безпорадною, люди самоорганізувалися. Спрацював національний інстинкт. У Довженка: є прикметник "національний", але нема слова "нація". У нас цей іменник з'явився. Сьогодні не круто ховатися від відповідальності. Класно допомагати країні. Бути активним.
Люди повільно, але змінюють політикум. Посадити одразу всіх – буде міліцейська держава. І стільки кваліфікованих чесних немає. Наступним трендом стане ВІДМОВА
ВІД ПРОДАЖУ ГОЛОСУ. Проданий голос – це вбиті люди. Почнемо усвідомлювати це.
Микола ДАВИДЮК, 30 років, політолог
Теза, що досягли дна й піднімаємося, – вигадана. Вона має збадьорити суспільство і бути посилом інвесторам. Яке вгору? Те, що замість 60 мільйонів тонн пшениці зібрали 63? А де наша додана вартість? Печиво, сухарики й далі імпортуємо.
У 1990-х із друзями вчилися бізнесу й возили товар із Польщі. До нас біля митниці підійшов старший чоловік. Одягнений пристойно. Довго вибачався, мало не плакав і попросив грошей на хліб. Це був викладач Львівської політехніки. Оце було дно.
Українська еліта – брехлива і злодійська. Тому нам ПОТРІБНІ ЗНОВУ І ЗНОВУ ВИБОРИ. Але це не на часі, доки триває війна. Основні виклики зараз: зовнішня загроза, політична проституція й корупція. Перспективу бачу в народжених у незалежній Україні. Коли вони стануть елітою, тоді почнемо підніматися.
Тарас ЕЛЕЙКО, 43 роки, підприємець
У нас молода країна. Еліта не сформована. Зараз у напівзруйнованому стані мобілізуємо сили. Кожен українець збирає державність по шматочку.
У нас є воля народу. Є кошти. Але їх треба утримати в країні. Змусити олігархат платити податки тут. Щоб політики лікувалися і вчили дітей в Україні. Як говорив Петлюра: нам не страшні вороги, страшні внутрішні гниди. З часом вилікуємо цю хворобу. На кримських татарах Росія завжди спотикалася. Нищила Західну Україну. Східну через Голодомор перетворила на "постсовєтікус". Але ми ненавидимо імперії й хочемо бути європейцями. Не любимо начальників над собою. ВІЛЬНИЙ ДУХ – наша рушійна сила.
Ленур ІСЛЯМОВ, 50 років, координатор акції блокади Криму
Маємо три виклики: загроза державного перевороту, дефолту, заворушень у регіонах. Найважче буде наприкінці року. У листопаді почнуться соціальні збурення через тарифи. Політики намагатимуться використовувати людей у своїх цілях і розхитувати ситуацію. Можливе повернення 1990-х – кримінал, безробіття, масовий виїзд за кордон.
Ірина ВЕРЕЩУК, 35 років, громадський діяч
До змін нас підштовхують зовнішні чинники. Війна – один із них, як і позиція великих геополітичних гравців – Росії, Європи, США. Вони спонукають нас змінюватися без огляду на те – готові чи ні. Для багатьох це дуже болісний процес. Дехто на дні, дехто – в пустелі, але ніхто – в джакузі з шапманським. Майже щодня гинуть наші хлопці. Однак те, що відбувається з країною, варте святкування. Зараз платимо за майбутнє. За те, що будемо вільними людьми, матимемо вільну країну. Йдемо дуже важким шляхом угору.
ЛЮДИ і ЗЕМЛЯ – головні ресурси країни. Тепер маємо навчитися ставити правильні запитання і знаходити на них відповіді.
Денис БЛОЩИНСЬКИЙ, 36 років, вокаліст гурту Nesprosta
Маємо економічну ситуацію, що була наприкінці 1990-х. Споживчий кошик став легший, найбільша частина витрат – КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ. Але економіка розвивається циклічно. Падіння ВВП країни почалося у другому півріччі 2012-го, до кінця 2016-го мало б завершитися. Важливо, щоб уряд не вигадував нових податків, не ускладнював підприємницьку діяльність. А Нацбанк не продовжував штучну девальвацію гривні. В українській економіці слід перспективно розвивати всі її сектори. Ті, хто кажуть: "Давайте зробимо пріоритетними аграрний сектор та IT" – неправі. Такий принцип підходить лише для країн із невеликою територією й кількістю населення.
Андрій НОВАК, 42 роки, голова Комітету економістів України
Українська економіка у кризі з 2011–2012-го. ВВП не зростав протягом п'яти років – ще до війни справи йшли на спад. Сьогодні прогнозують плюс на відсоток-півтора. Реанімація минула успішно, настав час інтенсивно лікувати пацієнта. Чи варто дякувати за це реформаторам з уряду? Можливо. Країна почала витримувати баланс між бажаннями й ресурсами. Навели порядок у банківській сфері, реструктурували зовнішній борг. Стали нарешті будувати економіку, враховуючи світові тенденції, виклики й можливості. Але цього мало. Потрібно політично й економічно захистити підприємців. Перестати заважати їм розбудовувати бізнес і створювати робочі місця. Необхідний показник для початку – це 5–7 ВІДСОТКІВ ЗРОСТАННЯ ПРОТЯГОМ п'яти-семи РОКІВ. Тоді відчуємо істотне покращення і можна буде констатувати, що пацієнт скоріше живий, ніж мертвий.
Ігор БУРАКОВСЬКИЙ, 57 років, директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій
Українська економіка вдарилася чолом об дно в середині 2015-го. Зростання ВВП у поточному році на 1,6 відсотка доводить, що падати ми перестали. Виробники почали пристосовуватися до нової економічної реальності після розриву з Росією. Дедалі частіше отримуємо новини про замовлення товарів українських компаній із Китаю, Ірану, Туреччини. Значною мірою економічне зростання – це заслуга бізнесу, що почав шукати нові ринки, нові можливості, бо не мав іншого виходу.
Зараз Україна потребує спокою й тиші. Тільки в таких умовах можна закріпити перші успіхи – наростити експорт, домовитися про прийнятні умови закупівлі енергоносіїв на 2017 рік, зміцнити гривню.
Більшість завдань перед урядом мають довготривалий характер – боротьба з корупцією, стимулювання бізнесу, покращення державного управління. В УМОВАХ ЗРОСТАННЯ РЕФОРМИ БУДУТЬ МЕНШ БОЛЮЧІ.
Олександр ЖОЛУДЬ, 36 років, економіст
Маємо політичний телесеріал. Ходимо зачарованим колом. Восени буде друга серія минулого сезону. Сюжетна лінія досить заплутана. Розвивається в напрямку щасливого кінця. МАЄМО ПОЛІТИЧНУ НАЦІЮ БЕЗ ПОЛІТИЧНОЇ ЕЛІТИ. Громадяни бачать мету – побудувати успішну державу. Знають, що потрібно робити. Якщо політики не проведуть зміни, суспільство змінить їх. Маємо вийти на спільний знаменник у формі правління. У структурі економіки – ліберальна, соціальна. У зовнішній політиці – місце України у світі. Коли це буде – невідомо.
Віталій БАЛА, 50 років, директор Агентства моделювання ситуацій
В Україні паралельно існують дві економіки. Одна пострадянська, до якої входять великі підприємства. Вона ПОСТУПОВО ВМИРАЄ. Бойові дії охопили ті райони, де концентрація підприємств старої системи найвища. Значну частину виробництва знищили фізично. Плюс зруйновані зв'язки. Біда в тому, що стара економіка охоплює велику кількість людей і проблеми в ній зачіпають майже кожного.
Одночасно є й інша – сучасна економіка. Вона бурхливо розвивається. Найочевидніший приклад – IT-сфера. Але поки динаміка зростання цих галузей торкнеться більшості, мине певний час. Раніше наступного літа цей позитив до пересічного громадянина не дійде.
Потрібна СУДОВА РЕФОРМА. Без неї в країну не зайдуть великі корпорації. Податкову систему треба змінити так, щоб платити державі було дешевше, ніж не платити.
Найбільші перспективи маємо в сільському господарстві та виробництві зброї й військової техніки. Два роки бойових дій показали, яке "залізо" ефективне. Тепер Україна може продавати зброю, що пройшла випробування війною.
Андрій ЄРЕМЕНКО, 34 роки, соціолог
Ми – на дні. Але будь-коли знизу можуть постукати. МОЖЕ БУТИ ГІРШЕ, НІЖ У 1990-х. За статистичними показниками Україна перебуває між третім і четвертим світами. Влада діє одноосібно. Імітує життя по-новому. Вибудовує міфологію та змінює таблички з назвами вулиць і міст. Воює з пам'ятниками. А треба міняти відносини з суспільством.
Засоби наших політиків не надто відрізняються від більшовицьких. Намагаються стригти вовну разом зі шкірою. Країну штовхають до архаїзації. У суспільстві можемо мати ясновельможну шляхту, тягловий народ і козаків-правосеків. Активний прошарок залишатиме країну.
Треба зупинити рівень падіння життя. Стабілізувати гривню. Є приклади країн, що починали модернізацію в гірших умовах. У Сингапурі за часів Лі Куан Ю не було нічого. Питну воду возили танкерами. У нас ресурси є. Головний – ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ.
Без нього жодних перспектив: або руїна, або на довгі роки станемо сірою зоною
Андрій ЗОЛОТАРЬОВ, 51 рік, політолог
Українці шукають собі героя. Маємо навчитися бачити героїв у собі.
Андрій КОКОТЮХА, 45 років, письменник
Населення поділене на групи. Перша – неофіти, які прийшли до влади. Кажуть: "Виграємо війну, поборемо корупцію, робимо реформи".
Друга група – люди, які були за зміну влади у 2013–2014 роках і не отримали очікуваних результатів. Вони продовжують сподіватися на краще. У них переважає стан легкого розчарування, обурення.
Третя група – усі, хто не схвалював Майдан. У них присутня легка ЗЛОВТІХА. Очікують, що ж буде далі.
Найтяжче людям четвертої групи, в яких із кожним днем стає менше засобів для існування. Таких – більш як половина населення: пенсіонери, жінки з малолітніми дітьми, інваліди, безробітні. Крім тяжкого депресивного стану, у них спостерігається поява патологічного неврозу.
Головні виклики для більшості українців зараз – ВИЖИТИ і привести до влади компетентних людей.
Світлана СОЛОНСЬКА, 62 роки, психолог
Україна зараз близька до стану, в якому перебувала 20 років тому. Головна проблема – війна. Щоб її зупинити, потрібно позбавити впливу всіх, кому вона вигідна. Від бізнесменів, генералітету й до чиновників нижчого рангу. Вони підтримують контрабанду між українською і окупованою територіями. Якщо її перекрити, то ситуація зміниться. Також потрібно адекватно відповідати на провокації. Тоді Україна вистоїть.
Володимир ЛИС, 65 років, письменник
Ми десь посередині – між дном і моментом, коли всі відчують: справи йдуть угору. Основні виклики – ВІЙНА ТА КОРУПЦІЯ. Закінчення першого залежить від Росії. А нам слід боротися з другим. Подивіться на кількість машин і дорогих магазинів у Києві. Гроші є в дуже багатьох. Буде цікаво, коли почнуть випливати приховані кошти чиновників. Адже навіщо красти, якщо не можеш використати всі свої бабки? З винахідливістю наших громадян усе приховане знайдуть. Поступово повилазять автопарки, маєтки дружин, мам, тещ, дідусів-бабусь. Влада очищатиметься, а суспільство розвиватиметься.
Георгій ТУКА, 52 роки, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб
Якщо людям не стане краще жити – будуть нищити олігархів. Першими підуть АТОвці. У кожному районі є по кілька десятків бійців, які готові трусити кожного хабарника. Цього сценарію можна уникнути, якщо влада наважиться на кілька речей. Перше – не брати хабарів. Друге – закінчити війну. Потрібен наказ президента про зачистку окупованих територій Донбасу. Маємо сили це зробити. Третє – замінити 70 відсотків чиновників.
Сергій ГЛОБА, 47 років, голова волонтерської організації "Європейська Україна"
Наші закордонні партнери РОЗЧАРОВАНІ – насамперед відсутністю реформ. Також утомилися від протистояння з Росією. Це виснаження підштовхує до компромісу. Навіть у питаннях, у яких не мало б бути поступливості. Впливові міжнародні кола ладні заплющити очі на проблему Криму, аби тільки припинилася війна на Донбасі. Все залежатиме від того, як вирішуватимемо внутрішні проблеми й від наших дипломатів. Ключова річ – потрібно знизити рівень корупції.
Василь ПОРТЯК, 64 роки, письменник
2 
1
Коментарі