Якою була мова Тараса Шевченка
"Шевченко як творець української літературної мови" – так Іван Огієнко назвав один із розділів укладеного ним "Граматично-стилістичного словника Шевченкової мови". І пояснює: "Сталося це тому, що сам Шевченко був у нас найсильнішим поетом, і його твори захопили всю Україну: їх усі читали, завчали напам'ять, і вже тим самим навчалися й мови. В історії постання літературних мов це звичайне явище: мова найсильнішого письменника й господаря дум народних помалу стає за основу мови літературної – так нерідко бувало в Європі, так сталося й у нас, так було в Росії з творами Пушкіна. До цього треба додати, що Шевченкова мова мала всі якості, щоб стати мовою літературною: вона була найчистіша серед мов усіх тодішніх письменників і походила з географічного осередку Української Землі, зо Звенигородщини, чому могла легко стати соборною мовою"
Бог – цей іменник у віршах Шевченка зустрічається найчастіше – у 284 із 2673. Решта слів із десятки найуживаніших поетом у частотному словнику збірки "Тарас Шевченко. Твори в п'яти томах" ідуть у такому порядку:
люди – 270
світ – 219
хата – 196
серце – 185
мати – 173
син – 172
доля – 142
діти –135
земля – 129
Високочолий – Шевченків неологізм. Він вигадав це слово, що згодом прижилося в українській мові. Ужив його вперше 1838 року в поемі "Катерина":
Попід горою, яром, долом,
Мов ті діди високочолі,
Дуби з гетьманщини стоять".
Шевченковими новотворами також є слова "широкополий", "широколистий", "крутоберегий", "ясноокий", "хитрошитий".
Деякі слова Тараса Григоровича не прижилися, як-от:
недвига – інертна людина:
Сліпа була єси, незряща,
Недвига серцем; спала день
І спала ніч;
одина – самотність:
Посижу я і похожу.
В своїй маленькій благодаті.
Та в одині-самотині.
В садочку буду спочивати;
зрище – публічний огляд, сором:
Уловлять і судить не будуть,
В кайдани туго окують,
В село на зрище приведуть.
Їх наводить Іван Огієнко в укладеному ним "Граматично-стилістичному словнику Шевченкової мови". Він вийшов 1961-го – до 100-річчя з дня смерті поета в канадському місті Вінніпегу. Там Іван Огієнко – митрополит Іларіон після висвячення – тоді очолював Українську православну церкву в Канаді.
"Друже мій єдиний" – найпоширеніше звертання Тараса Шевченка в листах, які писав українською. На ім'я та по батькові або за титулом починає тільки офіційні листи російською. "У початковій формулі найпоширенішими словами-звертаннями є "друже", рідше – "брате", "брате-друже" в супроводі епітетів любий, добрий, (богу) милий, давній, благородний, великий, милостивий, искренний, а найчастіше –
єдиний", – перераховує мовознавець Катерина Ленець.
Із 1847 року, коли Шевченко опинився на засланні, йому приходить значно менше листів. Скаржиться Андрієві Лизогубу в лютому 1848-го: "Було на собаку кинь, то влучиш друга, а як прийшлось до скруту, то святий їх знає, де вони поділись!"
на Україні / в Україні – Шевченко вживає обидві ці форми – з "на" та "в". Наприклад: "Як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій", але "В Україну ідіть, діти! В нашу Україну". "Твори Шевченка широко рознесли й остаточно затвердили наші національні назви: Україна, український", – вважає Іван Огієнко.
"За свій український правопис Шевченко не дбав, і писав твори тодішнім правописом російським, цебто старим українським, якого навчився ще замолоду, за що Куліш не раз сильно гриз йому голову, – пише Іван Огієнко у статті "Правопис "Кобзаря" на початку "Граматично-стилістичного словника Шевченкової мови". – Переводити Шевченків правопис на сучасний дуже трудно, бо сталого правопису він не мав". Часто не вживав великих літер і ком або ставив їх не там, де треба. От як, наприклад, в автографі записано вірш "Мені однаково":
Мени однаково чи буду
Я жить въ украини чи ни.
Чи хтось згадае чи забуде
Мене в снигу начужини
Однаковисинько мени.
"Словарь языка русских произведений Т. Г. Шевченко" у двох томах підготував Інститут мовознавства імені Олександра Потебні НАН України 1985 року. Російською Шевченко написав всі свої прозові твори та кілька поем і віршів. "Переписав оце свою "Слепую" та й плачу над нею, який мене чорт спіткав і за який гріх, що я оце сповідаюся кацапам черствим кацапським словом", – звірявся в листі з Петербурга 1842-го приятелеві Якову Кухаренку. Хоч листувався й російською. Нею ж вів і свій щоденник – "Журнал" – із червня 1857-го до травня 1858 року.
Покритка – дівчина, що народила позашлюбну дитину. За звичаєм, такій обрізали косу й покривали голову хусткою – звідси назва. Шевченко постійно звертається до теми зламаної долі дівчини, яку збезчестив і занапастив солдат-москаль. Згадував покриток у поемах "Катерина", "Наймичка", "Сон", "Мати-покритка", "Марія".
Проклятий – це слово з лайливих Тарас Шевченко використовує найчастіше – у приватному листуванні та щоденнику. "Приїхав у це прокляте болото та й не знаю, чи вже й виїду", – пише з Петербурга в листопаді 1842-го до Пилипа Корольова. У листі до Якова Кухаренка у вересні того ж року теж несхвально відгукується про столицю Російської імперії: "Ми пропадаємо в цьому проклятущому Пітері, щоб він замерз навіки, тут тепер 10° морозу, а кожуха нема, чорти б убив його батька, і купила нема".
"Подлец" і "подлый" – поширені негативні означення в Шевченкових російськомовних текстах. Слово "бл… дь" вживає як негативну характеристику жінки. Наприклад, один із записів у щоденнику: "Мать этого малодушного тигренка, жена какого-то паршивого барона Зальц и купленная бл… дь растленного сатрапа Перовского, однажды, собираясь к обедне, рассердилась за что-то на горничную да и хватила ее утюгом в голову".
До слова "ходити" Шевченко вживає найбільше синонімів – 25, порахував Іван Огієнко. Зокрема: вештатися, потягти, простати, хилятись, шкандибати, плентатися, тюпати, шмигляти.
На позначення руху: "Шасть у хату!", "Шелесть за рушниками!"
Також багато синонімів Шевченко вживає до слів:
говорити – харамкати, верзти, провадити, глаголити, курникати;
бити – завалили, випарили, в пику пише;
заплакати – голосити, ридати, нити;
танцювати – краков'яка оддирати;
грати – ушкварити, утнути;
зовсім – дочиста, дощенту.
Шевченкова мова повна народних фразеологізмів. Як-от у листі до Григорія Квітки-Основ'яненка в лютому 1841-го: "Авжеж, коли не вмремо, то діждемо, хоч і не швидко, матері його ковінька, а колись-то буде". У тому ж листі: "Наймав прокляту московку – і дуже делікатну мадам, щоб пошила мені дівочу сорочку, – не втне та й годі, хоч кіл на голові теши, вона таки своєї". А приятелеві Якову Кухаренку після поїздки в Україну скаржиться в листопаді 1844 року: "І на Хортиці, і скрізь був і все плакав – сплюндрували нашу Україну катової віри німота з москалями, щоб вони переказилися".
10 116 слів містить двотомний "Словник мови Шевченка". Інститут мовознавства імені Олександра Потебні АН УРСР видав його в Києві 1964-го – до 150-річного ювілею поета. Словник дає "повну характеристику слів із поетичних творів Тараса Шевченка, написаних українською мовою, в їхніх семантичних і формальних виявах", зазначено в анотації
5 
1
Коментарі