Чому Литовці добиваються суду над військовими, які керували розгоном протестів у Вільнюсі 1991-го, розповідає журналіст Артурас Рачас
Чому в Литві добиваються суду над військовими, які керували розгоном протестів у Вільнюсі 23 роки тому?
– У нас добре пам'ятають ті події, адже в них брала участь уся країна, загинули 14 литовців. Звинувачення спрямовані не простим солдатам, а тим, хто віддавав накази. Зрозуміло, вони йшли з Москви. Але нам важливо, щоб конкретні люди понесли відповідальність, щоб усі побачили їхні обличчя.
Чи були в Литві люстрації?
– Прийняли навіть відповідний закон. Щоправда, він стосувався тільки тих, хто співпрацював із КДБ. Пропонували всім добровільно зізнатися. Прийшли 1200 осіб. За різними даними, це лише четверта частина. На жаль, усю свою документацію – і про агентуру також – органи встигли вивезти до Москви.
З якими ризиками стикнулася Литва зі вступом до Європейського Союзу?
– Найбільша втрата – закриття 2009 року Інгалінської атомної електростанції. Ми змушені купувати в Росії, окрім газу, ще й електроенергію. В Естонії – свій сланцевий газ. Латвія має багато гідроелектростанцій, тому весною в них навіть надлишок енергії. А наші мережі – ще радянські й розраховані на отримування електрики тільки з Росії. 2016-го добудують мережу до Швеції, ще за два роки – до Польщі.
А свої станції?
– Вони невеликі. Маємо потужну теплову в Електренаї, але вона може працювати тільки на газі. Кілька років тому там встановили дорогі сучасні генератори. Думали, газ буде за старими цінами. Але зараз дешевше купувати електрику, ніж продукувати самим.
З Білорусі й Росії ми постачали 70 відсотків електроенергії. Однак тепер між трьома прибалтійськими країнами діє договір, що насамперед вони мають купувати одна в одної, якщо є зайва. У вересні розгорівся скандал – довелося брати електроенергію з Латвії і Естонії, яка втричі дорожча за російську. Так, це посилює нашу незалежність, але зараз вона нам дуже дорого коштує. Я можу собі дозволити теперішню ціну на газ. А от моя мама отримує трохи більше 200 євро пенсії, і взимку тільки за опалення віддає 120 євро.
А дотації від держави?
– Дотації є. Але ж ідея полягала в тому, щоб люди, якщо вони не інваліди, були незалежні й від держави. А, наприклад, 2009 року 228 тисяч литовців отримували матеріальну допомогу. Держава намагається побільше зібрати податків, і в першу чергу з тих, хто отримує найменше, а потім повертає у вигляді дотацій. Я зараз не маю роботи, однак не пішов по допомогу – це менше 200 євро – бо соромно. За більш як 20 років я заплатив понад півмільйона літів (зараз 1 євро дорівнює 3,4 літа. – "Країна"). І якщо в мене виникне серйозна проблема зі здоров'ям, отримаю з тих півмільйона лише 600 літів.Що набула Литва зі вступом до ЄС?–?Свободу пересуватися Європою і працювати там. Виїхали 500 тисяч литовців. Але це і добре. Бо було безробіття, а вони ще й гроші додому присилають. Мій син працює в Данії фінансовим аналітиком, отримує в п'ять разів більше, ніж мав я на посаді директора найбільшої інформагенції. Тут він такої роботи ніколи б не знайшов.
Безумовною перевагою членства в ЄС став доступ до його ринків. Із корисних копалин у нас є тільки гіпс і пісок. Литовська економіка базується на експорті. Ми продаємо багато сільгосппродукції, а три чверті меблевих фабрик зараз працюють на IKEA (транснаціональний концерн, заснований у Швеції. – "Країна"). Розвинулися інформаційні технології.
Важлива також допомога європейських фондів. Бюджет Литви – 25 мільярдів літів, а з ЄС щороку надходить ще 5–6 мільярдів. Як правило, це спільне фінансування проектів із литовською державою. Найпростіше отримати допомогу на будівництво інфраструктури. Від оголошення проекту до його початку минає рік-півтора. Найбільше будівництво – кільцеву дорогу навколо Клайпеди – обговорювали три роки.
Литовці акуратні в освоєнні європейських грошей? Наприклад, греки брали допомогу, а потім нічого не споруджували.
– Траплялося, що отримували кошти на розвиток рибного підприємства, а потім виявилося: у місцевості, заявленій у проекті, навіть води нема. Тоді держава має повернути допомогу. Таких випадків – 17 із 1000. Євросоюз вважає добрим результатом 3 відсотки провальних проектів.
В яких галузях у Литві є корупція?
– На низьких рівнях я стикався кілька разів. Коли зводив дім, треба було провести потужнішу електромережу. У міськраді сказали, що вирішать це за рік. Напевно, хотіли хабара. Мене проконсультували, і я прийшов із законом, де прописано, що мають зробити швидше. У медицині платять у кишеню постійно всім – від медсестри до лікаря. Висока корупція у розподілі європейських грошей. Туристичний бізнес здебільшого шукає людей, які мають вихід на відповідні комісії і які потім із допомоги отримують свій відсоток.
Є якась протидія цьому?
– Були навіть суди. Найголосніший випадок – ремонт готелю в Паневежисі, де проходив чемпіонат Європи з баскетболу. Кошти витратили не за призначенням. Президент федерації Міндаугас Бальчунас перебуває під слідством, що триває досі.
У Литві чесні суди?
– Як громадянин, маю довіряти їм, бо якщо не до суду йти, то куди тоді ще. Але деякі їх рішення дивують. Торік суддя випустив під заставу Ґіві Ґорделадзе, якого розшукував Європол. Він після цього зник. Цей же суддя Ґедимінас Ведеріс видав дозвіл на обшук офіса інформагенції BNS, яку я тоді вже не очолював. Слідчі приїхали додому до редактора, при дітях зробили обшук, вилучили комп'ютери, мобільні телефони.
Яка саме це була інформація?
– Мої колеги повідомили, що бачили документ, у якому йшлося про організацію інформаційних атак із боку Росії проти Литви і президента Далі Грібаускайте. Хоча я підозрюю, що вона сама "злила" цю інформацію. 2014 року в нас вибори, Грібаускайте братиме в них участь, тому російські нападки зроблять її кращою у сприйнятті виборців.
Ви говорите про президента дещо неприязно.
– Я знайомий з нею особисто. Коли Грібаускайте тільки балотувалася, збирала журналістів порадитися – чи варто іти на президента. Я ставився до неї позитивно. Вона призначила мене в раду, що керує громадським телебаченням. Але якось узнав, що його дирекція продає комерційним каналам спортивні програми – найрейтинговіші. Попросив документацію, адже це бюджетна структура – який тут може бути бізнес? Мені мій підлеглий, принаймні за статутом, відмовив. Я подався до суду. Перед останнім уже закінчувалася моя каденція, тож попросив президента залишити мене ще на півроку, доки не закінчиться суд. Вона, без пояснень, призначила іншу людину, хоча суд я таки виграв. Тепер розумію, чому на цьому телебаченні давали улесливі програми про діяльність Грібаускайте.
Чи відчутне втручання Росії у справи Литви?
– Після 1940 року ми дуже багато втратили. Адже Литва була розвиненішою за Фінляндію. По війні ж у нас, напевно, кожна сім'я мала репресованого або депортованого. Мою тітку засудили до 25 років проживання в Комі за те, що підвезла підводою двох партизан. Тому, починаючи з 1991-го, всі політичні сили будували свої виборчі кампанії на залякуванні Росією. Я кажу: так, це – не найкращий наш сусід. Там нема демократії, свободи слова, економіку використовують для політики. Але спочатку треба вирішувати наші внутрішні проблеми. Бачити на кожному кроці загрозу Росії – нерозумно.
Україна справжню руку свого сусіда останнім часом відчуває досить сильно. Щось подібне відчувала Литва?
– Звичайно. Нафтопереробним заводом у Мажейкяю на початку 1990-х володіла американська компанія Williams, потім прийшов російський "Юкос". Коли посадили Ходорковського, підприємство викупив польський Orlen. А оскільки на нього претендував російський "Лукойл", то одразу зламався нафтопровід "Дружба". Досі нафта ним не надходить. Доправляємо її морем до Бутінге – там великий термінал.
А за газ тільки Румунія і Словаччина платять більше за Литву. Нам виставили ціну 530 доларів за тисячу кубометрів.
Чому Литві вдалося ввійти до ЄС, а Україні – все ніяк?
– У нас залишилася пам'ять про справжню незалежність. Мені розповідав про неї мій дід, який мав землю, і після 1991-го повернув її собі. А у 86 років ще й купив коня, щоб обробляти. При виході з СРСР у нас майже не було таких, хто б сумнівався, що це – правильно.
Чи почуваються литовці європейцями після 10 років перебування країни в ЄС?
– Під час окупації ми отримували з Москви лише вказівки. Зараз від багатьох політиків часто чути: Євросоюз нас змушує виконувати свої забаганки. Але ж ми – частина ЄС. У нас є, хай і небагато, але свої голоси в Європарламенті. Рішення, що там приймають, – це також і наші рішення.
Чи відчувається в Литві "рука США"?
– Ми як сусід Росії цікаві Сполученим Штатам. Окрім членства в НАТО, мали в Литві тюрми ЦРУ. Щоправда, усі розслідування показали: в'язнів там не приймали.
Навіщо Литва погоджувалася утримувати такі тюрми?
– Вони були таємні. А мати спільний секрет зі Сполученими Штатами – це дуже спокусливо.
Україна цікава для Литви як економічний партнер?
– Наші бізнесмени робили значні вкладення в будівництво й у виробництво соків. Однак за останні років п'ять пішли з українського ринку. Через неймовірну корупцію і непередбачуваність.
За незалежність Литви загинули 14 людей
Литва перша вийшла зі складу Радянського Союзу. У лютому 1990-го рішення Народного сейму від 1940 року про вступ країни до складу СРСР визнали нечинним. У відповідь центральне керівництво розпочало економічну блокаду Литви. Було обмежене енергопостачання. Загони десантників зайняли деякі державні установи у Вільнюсі. 8 січня 1991 року члени прокомуністичної організації "Єдність" спробували увірватися до парламенту, де 101 мандат із 141 мав громадсько-політичний рух "Саюдіс", що виступав за незалежність. Спікер Вітаутас Ландсбергіс закликав литовців захистити Сейм. Того ж дня до Литви ввели загони спецпризначення "Альфа" та повітряно-десантних військ Псковської дивізії. 12–13 січня у Вільнюс зайшла радянська бронетехніка. Сутички армії з мирним населенням точилися біля будівлі парламенту та неподалік телевізійної вежі. Під гусеницями танків загинула Лорета Асанавічюте – то була перша жертва з боку литовців. Від куль снайперів полягли ще 13 протестувальників і один радянський солдат. У вересні 1993-го війська вивели з литовської території. Багато років суди країни намагалися встановити винних у січневій бійні 1991-го. Цього року генеральна прокуратура Литви спробувала притягти до відповідальності понад 20 колишніх офіцерів, які тоді керували військами. Судове звинувачення дозволила вручити двом своїм громадянам тільки Україна. Росія і Білорусь відмовили, оскільки вважають, що по натовпу тоді стріляли провокатори, найняті литовськими лідерами.
4 
1
Коментарі