ЗАХІДНІ САНКЦІЇ Б'ЮТЬ ПО ЕКОНОМІЦІ РФ, АЛЕ ЗНАЧНО БІЛЬШЕ ЇЙ ШКОДИТЬ СВАВІЛЛЯ СИЛОВИКІВ, РАДЯНСЬКІ ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ Й ЦІНИ НА НАФТУ, – КАЖЕ ЕКОНОМІСТ ВЛАДИСЛАВ ІНОЗЕМЦЕВ
Ціна на нафту впала зі 106 до 30 доларів за барель із 2014 року. А це – основне джерело наповнення російської скарбниці. Рубль за 2 роки обвалився з 32 до 80 за долар. На скільки може просісти російська економіка 2016-го?
– З 2014 року криза лише прискорилася. Сповільнення економіки почалося весною 2012 року, коли Володимир Путін повернувся в Кремль (його втретє обрали президентом РФ, до того 4 роки був прем'єр-міністром. – Країна). Він узяв курс на "закручування гайок" і повне одержавлення економіки. Повністю знехтував інтересами бізнесу. 4 роки триває спад економіки РФ: із плюс 4,7 відсотка приросту валового внутрішнього продукту 2012-го до торішніх – 3,7 відсотка. Санкції б'ють, але економіці значно більше шкодить свавілля силовиків, радянські принципи управління й ціни на нафту. Росія завершить 2016-й приблизно з такими ж показниками, як 2015-й, тобто спадом економіки на 3–4 відсотки. Протягом наступних кількох років продовжиться помірне падіння.
Захід запровадив санкції, щоб Кремль припинив війну проти України. Однак Путін не відмовляється від своєї лінії.
– Санкції та економічні труднощі не переконують його. Він не відмовиться від геополітичних амбіцій через економічні проблеми країни. Для Путіна економіка й політика – не пов'язані речі. Його спроба воювати в Сирії – це намір показати, що Росія залишається світовим гравцем. Путіна турбують не санкції, а те, що він випав із глобального порядку денного. Його не запрошують на великі події, він майже нерукопотисний. На думку Путіна, якщо Захід хоче припинення війни в Україні, то має запропонувати серйозний геополітичний обмін. США і Євросоюз у таких категоріях не мислять. Тому маємо глухий кут.
Найбільше від грошей у державній скарбниці залежать пенсіонери і бюджетники. А це – основний електорат Путіна.
– Пенсіонерів – близько 41 мільйона. Бюджетників – майже половина економічно активного населення – 33 мільйони. Тобто більше половини росіян залежать від держави, від грошей із бюджету (2013 року населення РФ становило 143,5 млн осіб. – Країна). Рубль подешевшав за рік майже вдвічі, однак ціни зросли в середньому лише на 20 відсотків. Імпортні товари дорожчають швидше, ніж свої. А пенсіонери й бюджетники менше купують імпортних речей. Інфляція триває, але у росіян ще достатньо можливостей для економнішого життя. Переходитимуть на менш якісні товари, відмовлятимуться від речей престижних і тривалого користування, від подорожей. Широкі верстви ще не усвідомили глибини погіршення ситуації.
Соціальних протестів не буде?
– Малоймовірно. Більшість росіян вважають, що немає проти кого протестувати. Вони не звинувачують Путіна в економічних проблемах. Хоча саме влада винна в тому, що економіка такою мірою залежна від цін на нафту. 66 відсотків – це частка, яку займали нафта і газ в експорті з країни позаторік. Цей показник – найвищий за історію Росії. Під час занепаду СРСР, 1989-го, він був 37 відсотків, напередодні дефолту 1998-го – 43. Ми ще далекі від Венесуели або Нігерії, де нафта займає 94 і 97 відсотків в експорті відповідно. Але Об'єднані Арабські Емірати за 25 років скоротили частку нафти й газу в експорті з 80 до 53 відсотків, а ми – навпаки. У переробці й транспортуванні нафти й газу зайнято 1,34 мільйона росіян, тобто менше відсотка населення. Решта – паразитують на нафтогазових доходах.
Прем'єр Дмитро Медведєв каже, що вріжуть 10 відсотків видатків із бюджету цього року через падіння цін на нафту. На чому економитимуть?
– На армії, силовиках і державних чиновниках – не економитимуть. Можуть урізати неефективні державні програми. У Росії можна отримати десятки мільйонів із бюджету на найекзотичніші програми, як от підвищення грамотності населення щодо правил дорожнього руху. У країні будують найдорожчий у світі космодром і провели найдорожчу Олімпіаду. Тож витрати за багатьма статтями можна скоротити так, що ніхто не помітить.
Як розвиватиметься криза в Росії?
– За прикладом Венесуели, де черги за всім, дефіцит усього й вороги – навколо. Однак тамтешній режим тримається. Російська економіка падала з 1989-го по 1997-й. Тоді була абсолютна економічна розруха. А Єльцина переобрали президентом. І навіть відносно чесно. Тоді росіяни не вимагали змінити владу, хоча економічні проблеми були значно серйозніші, ніж зараз. Не слід недооцінювати запас міцності путінського режиму.
Венесуела – не єдиний приклад того, що може чекати на РФ?
– Російський політичний дискурс практично завжди вівся з позицій держави, проти якої всі ополчилися. Такі ментальні розлади еліти в більшості випадків виштовхують їхні країни на периферію, позбавляють шансів на розвиток. Аргентина була восьмою економікою світу на початку?ХХ століття. А потім 100 років провела у самонавіюванні про вороже оточення. За цей час зруйнувала економіку, знищила демократичні традиції і збожеволіла на темі Фолклендів (війна Великої Британії та Аргентини за контроль над островами 1982-го, завершилася перемогою Британії. – Країна). Це був такий собі невдалий російський Крим.
Куба, Іран, Венесуела – приклади держав-невдах, бо їхня політична еліта засновує власну легітимність на боротьбі з ворожим світом. Так вона підсвідомо намагається підвищити власну значимість. Байки про "американську змову" мають переконати населення і керівництво Кремля у власній величі. Адже проти порожнього місця змов не плетуть. Звідси бажання принизити досягнення інших, розповіді про фінансовий крах Америки і розпад Європи. Той, хто сам не може зробити нічого значного, прагне чуже велике показати малим, щоб самому піднестися.
Путін і його команда вірять у свої міфи і розглядають геополітику як сукупність змов. Думають, якщо вони так роблять, то всі решта – теж. Тому щиро вірять, що Майдан організували американці, а не обурені українці.
3 
1
Коментарі
2