Вікно можливостей для нападу Російської Федерації на Україну триватиме до липня 2017 року, – каже військовий експерт Михайло САМУСЬ
Загроза великої війни Росії з Україною зараз дуже висока, каже розвідка. Як вважаєте ви?
– За останні півроку Росія стягнула до українських кордонів нові військові формування. У місті Клинці Брянської області біля білоруського й нашого кордонів розташували 28-му мотострілецьку бригаду. Перевели її з Єкатеринбурга. Із Самари до міста Валуйки Бєлгородської області – 23-тю. Ближче до Луганська, в місті Богучар Воронезької області, стоять 9-та мотострілецька й 10-та танкова. На їх основі формуються дивізії, наступальні групи. За всіма ознаками, це – підготовка до наступу. Інженерного облаштування території не здійснюють. Оборонних споруд не будують. Ведуть активну, провокативну, відкриту розвідку.
На донецькому напрямку фактично створили загальновійськову армію (оперативне об'єднання сухопутних військ із кількох корпусів або бригад. Виконує завдання у складі фронту або самостійно. – Країна). Вона складається з першого та другого армійських корпусів, що перебувають у Донецьку й Луганську (нараховують близько 35 тис. військовослужбовців, за інформацією розвідки Міноборони України. – Країна). Формується 150-та дивізія в Новочеркаську Ростовської області. Там є Центр територіальних військ. Ці корпуси підпорядковуватимуться йому.
Звідки можна чекати удару?
– Потужна група сформована в Криму. Півострів використовуватимуть як авіаційну та морську бази. Звідти можливі лише допоміжні сухопутні удари. А от авіаційні можуть завдавати по всій території України. Зараз там десятки надсучасних бомбардувальних, штурмових і винищувальних літаків. А також корабельна техніка, що забезпечуватиме прикриття наступу з моря і проведення морських десантних операцій на азовському, чорноморському, зокрема, одеському напрямках.
Можливі операції з Придністров'я. Там розташовані російські війська й армія Придністровської молдовської республіки, які готові до провокативних відволікаючих ударів.
Насамперед активізуються бойові дії на Донбасі. Безумовно, будуть підготовчі інформаційні операції. Лідери ДНР-ЛНР виступатимуть із заявами про бажання розширити території "республік" до адмінкордонів Донецької та Луганської областей. На кількох напрямках почнуться локальні наступи. Говоритимуть про наміри пробити сухопутний коридор у Крим. Триватимуть десантні операції на Азовському морі й удари по Маріуполю.
Як наслідок, українські війська максимально стягуватимуться до цієї зони. У цей момент можливі відсікаючі удари з Богучара та Валуйків на Дніпро. Можуть узяти Харків і піти на столицю з півночі.
Акцент Росія робитиме на високоінтенсивну військову операцію. Протягом 10 годин можуть завдати кілька потужних ударів
Якщо українському командуванню не вдасться швидко зорієнтуватися – за добу буде пізно. Відбудеться блокування основної групи військ, дезорієнтація й деморалізація. Це призведе до трагедії, яку неможливо порівняти навіть з Іловайськом.
Коли ймовірний наступ?
– Зараз умови для Росії – найсприятливіші. Вікно можливостей буде відкрите менш як рік – до квітня-липня 2017-го. Доки нова американська адміністрація не розпочне виконання своїх функції – виробить стратегію, завдання й цілі у внутрішній та зовнішній політиці. Зараз Росія почувається вільно. США занурені в передвиборні перегони, Євросоюз – у власні проблеми. Далі справи Путіна будуть гірші. США повернуться на арену. Україна зміцнюється й починає усвідомлювати себе потужною воєнною державою.
4–5 вересня (говоримо 30 серпня. – Країна) відбудеться саміт "Великої двадцятки" (форум для обговорення питань глобального економічного і фінансового співробітництва. Об'єднує 19 країн із найрозвиненішими економіками світу, 20-й член – Євросоюз. – Країна), а 18 вересня – вибори в російську Держдуму. До саміту Путіну не варто розпочинати активних дій, бо знову опиниться в ізоляції й ходитиме на саміті сам один. Але до 18-го числа йому потрібно провести успішну акцію, щоб заповнити інформаційний простір. До того ж має готуватися до президентських виборів 2018 року. Економічні, внутрішньополітичні та соціальні негаразди доти зберуться до купи.
Вирішити українське питання – стратегічне завдання Кремля. Має два варіанти для цього: внутрішній бунт в Україні – розкол із середини, або зовнішня агресія, що призведе до переформатування території.
Анексія півострова була першим кроком, щоб запустити процес розвалу. Завершитися все мало в середині 2014-го. Якщо тоді хтось переконав би Путіна, що Україна залишиться, він не починав би цієї авантюри.
Тепер Крим – не успіх, а проблема. У Росії є один спосіб вийти з цього криміналу – знищити Україну. Все інше матиме сенс лише для внутрішнього електорату. Й то недовго.
Катові потрібно вбити жертву, інакше вона почне свідчити. Путін це розуміє. Україна для нього – завдання життя. Без неї не відбудує імперію.
Що хоче зробити з Україною?
– Основне завдання – посіяти хаос. Щоб на його тлі життя в Російській Федерації здавалося суперрівнем.
Москва не розвиває території. Її стратегією є захоплення і використання для власного зміцнення – геополітичного, інформаційного, психологічного. Приклад – Придністров'я, Абхазія, Донбас утримуються на рівні, що дозволяє жевріти.
Якщо Кремль реалізує сценарій щодо України, то конкурентоспроможні підприємства знищать. Залишать, грубо кажучи, тільки миколаївський "Зоря-Машпроект" і запорізький "Мотор Січ", які виготовляють турбіни для кораблів і двигуни для вертольотів.
Чи зможемо дати відсіч?
– Інформація закрита. У силових відомствах стверджують, що докладають зусиль. Але перевірити це складно. За інтенсивних бойових дій головний чинник – здатність швидко, системно реагувати. Збройні сили мають бути розвідувально-ударною системою, коли цілі й маневри противника виявляються у реальному часі. Командування повинне за хвилини ухвалювати рішення.
Чи працюють так зараз? Це покажуть реальні бойові дії. Окрім зброї, у війні важлива психологія командувачів, їхня готовність приймати відповідальні рішення.
В Іловайській трагедії головний винуватець – Путін, генштаб РФ і конкретні російські офіцери й солдати, які розстрілювали українців. Вони – вбивці. Однак наше командування майже тиждень вирішувало питання про відведення військ. У високоінтенсивних бойових діях це неприпустимо.
Зараз для України важливий економічний розвиток. Він об'єднає суспільство. Якщо відсутність реформ триватиме й соціальний стан людей не покращиться, складно буде реалізовувати заходи з оборони держави. Наступні мобілізації викликатимуть роздратування, протестні настрої. Люди не розумітимуть, навіщо йти на війну, коли всюди – зрада. Чи без допомоги Кремля чи з нею, але сформувалася несприятлива для України ситуація. Змінити її можливо, коли влада поверне довіру суспільства.
На саміті G-20 у Китаї Путін говоритиме з канцлером Німеччини Анґелою Меркель і президентом Франції Франсуа Олландом про Україну. Чим це небезпечно для нас?
– Без українського лідера це – не нормандські зустрічі. Російський президент руйнує цей формат (перемовини з урегулювання ситуації на Донбасі за участі представників України, Німеччини, Франції й Росії. – Країна). Намагається знищити суб'єктність України за столом переговорів. Показати, що її долю вирішують західні держави й Росія.
Кремль проводить демонстративні військові маневри та навчання біля українських кордонів. Погрожує Європі війною. Це – відвертий шантаж Меркель і Олланда, щоб вони змусили Україну виконувати Мінські угоди за російською логікою: амністія й вибори до закриття кордону і припинення бойових дій. Якщо ні – Росія вирішуватиме українське питання силою.
Після цього саміту настане переломний момент у війні?
– Так. Мінські домовленості втратили силу 31 грудня 2015 року (на той час урегулювання конфлікту на Донбасі мало завершитися виборами на нині окупованих територіях. – Країна). Ніхто не пролонгував цей документ.
Українська позиція полягає в тому, що домовленості слід повторно підписати, розробити чіткий покроковий алгоритм їх виконання. Припиняємо бойові дії, відводимо війська, вводимо миротворчий контингент, виводимо російських військових, закриваємо кордон, витримуємо стабілізаційний період, а потім – проводимо вибори. Це класичний підхід ООН до вирішення конфліктів.
Але Мінські угоди написані російською дипломатією так, що трактувати їх можна як завгодно. Москва сподівалася змусити Київ рухатися за своїм сценарієм. Але Україна витримала шалений військовий, економічний та дипломатичний тиски. За російською логікою, мінський процес провалився.
Осінь стане критичною точкою реалізації нового плану Москви щодо України. Він полягає в дестабілізації країни зсередини. Українці отримають нові комунальні рахунки, посилиться соціальна напруженість, розпочнеться новий політичний сезон. Багато залежатиме від спроможності української влади втримати ситуацію під контролем. Адже у Франції та Німеччини бракує реальних важелів тиску на Путіна.
Наскільки вірогідний сценарій воєнного конфлікту Росії з країнами Заходу?
– Імовірність низька. Головна мета путінського режиму – побудувати потужну імперію, що стала б одним із полюсів сили на міжнародній арені.
Росія копіює дії США, долучається до конфлікту в Сирії, намагається удавати глобальну державу. Ідеолог сучасної зовнішньої політики Кремля Олександр Дугін пише, що, наприклад, на півдні сфера інтересів Росії сягає Балкан і Середземного моря. На заході вони готові зупинитися на кордонах Білорусі й України, де була межа СРСР.
Якщо Захід погодився б на це, вірогідність нових агресій була б мінімальна.
НАТО розміщує в Польщі та країнах Балтії додаткові сили.
– Чотири додаткові батальйони не можна назвати адекватною відповіддю на величезний воєнний потенціал РФ. Це крок, що засвідчує готовність до протидії. Доти були сумніви, чи НАТО боронитиме, наприклад, Естонію від нападу Росії. Нині Кремль отримав чіткий сигнал – Альянс дасть військову відповідь на можливу агресію.
Але це стосується тільки держав НАТО. Не варто очікувати, що солдати Альянсу захищатимуть Україну.
Які перспективи членства України в НАТО?
– У липні прийняли Стратегічний оборонний бюлетень. Його схвалили на варшавському саміті НАТО. Це – дорожня карта до вступу в Альянс. Якщо документ реалізують, то 2020 року Україна зможе подати заявку на членство. Але доти слід повністю перебудувати систему – починаючи з солдата, відділення, взводу, роти.
Бюлетень – це створення нової армії за кращими світовими стандартами. У ньому багато прогресивних ідей. Наприклад, система командування за західними зразками. У ній відсутня бюрократія, коли для проведення воєнної операції слід звертатися до численних командувачів різних підрозділів та родів військ.
У чому недоліки нашої реформи?
– Успіхи – фрагментарні, точкові. З'явилися окремі надзвичайно боєздатні підрозділи, новітнє озброєння. Але немає системності. Потрібен чіткий структурований план комплексного покращення на всіх рівнях.
Для армії закуповують безпілотники. Та їх не використовують ефективно, бо застаріла система командування не працює як єдиний злагоджений механізм.
Ще одна проблема – відсутність вертикалі виконавчої влади у сфері оборонного виробництва. Цим напрямком керує Адміністрація президента й державний концерн "Укроборонпром". Органа виконавчої влади між ними немає. Це породжує корупцію й неефективність. Потрібно створити невелике урядове агентство, що комплексно опікуватиметься оборонною промисловістю. Ця структура має працювати не лише з Укроборонпромом, а й із вітчизняними та іноземними приватними компаніями.
Американці, поляки, чехи часто звертаються до нашої оборонки з конкретними пропозиціями, технологіями, проектами. Проте Укроборонпром – украй незграбна структура. А приватні компанії на українському ринку стикаються з такими бюрократичними проблемами, що покидають його.
Чи є для України альтернатива НАТО?
– Нею можуть стати двосторонні оборонні договори з різними країнами. Але якщо Україна підпише такий документ, наприклад, із Литвою, то та фактично має вступити у воєнне протистояння з Росією. НАТО ж матиме вступитися за Литву й розпочати війну з РФ. Провідні держави Альянсу не дозволять цього.
Німеччина й Франція відкидають будь-яку вірогідність реального воєнного протистояння з Росією. А держави Центральної та Східної Європи – зокрема Польща, країни Балтії, Румунія, зацікавлені у стримуванні агресії Кремля. Це призведе до розколу серед членів Альянсу.
Якщо НАТО існуватиме лише на папері, Україна зможе утворити оборонний блок із країнами Центральної та Східної Європи. Їх підтримають США, Велика Британія, Австралія, Канада. Можливо, це парадоксальний сценарій, але фактичний розпад НАТО відкриє для України перспективи побудувати систему колективної безпеки з державами, зацікавленими у стримуванні Росії.
3 
1
Коментарі