Щоб Україну поважали, маємо самі поважати законодавство й державність, – каже уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь
Ви на посаді мовного омбудсмена майже три місяці. Які важелі впливу маєте? Чи їх достатньо?
– Ми зробили все необхідне для старту Секретаріату уповноваженого із захисту державної мови. Зараз формуємо команду. Моє головне завдання – захист прав громадян України на отримання інформації та послуг державною мовою.
Почали розглядати скарги та звернення про порушення мовного закону. Здебільшого йдеться про використання російської у сфері обслуговування, в аеропортах, транспорті, на сайтах органів державної влади, у політичній рекламі та ЗМІ. Є порушення мовного та закону про освіту у вузах, які з 1 вересня мали перейти на навчання українською.
Фонд "Демократичні ініціативи" спільно із Центром Разумкова недавно оприлюднив дослідження щодо мовного питання. 72 відсотки вважають, що українська мова є важливим атрибутом незалежності України. 66 процентів погоджуються, що російська в Україні може вільно використовуватись у приватному житті, але єдиною державною мовою має бути українська. 79 – переконані, що всі громадяни повинні володіти державною мовою. Чи все так оптимістично?
– Сумніваюся в таких показниках. Насправді вони ще оптимістичніші. Рівень підтримки української як державної значно вищий. Є проблема з тим, щоб така динаміка не зупинялася, а мала перспективу. Для цього потрібна системна державна мовна політика.
До 16 січня 2020 року Кабмін мав затвердити державну програму з розвитку й опанування української мови. Її немає. Мережа безкоштовних курсів вивчення української працює нецентралізовано й лише завдяки ініціативі громадських організацій. А перш ніж вимагати від людей володіння державною мовою, треба створити умови. У цьому величезна роль міністерств культури, освіти та Ради національної безпеки й оборони. Бо мовний фронт в умовах гібридної війни не менш важливий.
Торік парламент ухвалив мовний закон. Як це вплинуло на життя країни?
– Це своєрідне зведення законів або, користуючись бароковою мовою, синопсис. Містить норми десятків раніше ухвалених документів – у сфері освіти, реклами, авторських прав. Він звів їх докупи.
Низка положень закону вже набула чинності. З 16 січня 2020-го мова реклами, зокрема політичної, має бути лише українська. З 16 липня – назви аеропортів, станцій, зупинок, технічна та проєктна документація, мова діловодства, документообігу, листування і звітності юридичних осіб.
З 1 вересня всі школи перейшли на українську. Із 16 січня наступного року сфера обслуговування повинна стовідсотково користуватися державною мовою.
Мовний закон – не перешкода, а додаткова можливість для бізнесу. Величезну підтримку суспільства отримала позиція мережі McDonald's, що запропонувала споживачам меню українською та англійською.
Верховна Рада 16 вересня провалила голосування за навчання студентів іноземною мовою. Експерти трактують подію як кінець для лекцій російською. Чи вважаєте це перемогою?
– Ініціативи політиків, які хочуть на мовному питанні заробити бали, безперспективні. Мовної проблеми в Україні не існує. На порядку денному зараз війна, пандемія, економічна криза, геополітичні зміни. Питання мови не входить у десятку найнагальніших. Я звертався до народних депутатів, політиків місцевого рівня із закликом не експериментувати на речах, що є основоположними для держави.
Подання народних депутатів до Конституційного суду щодо неконституційності мовного закону – чиста політика. Переконаний, що найближчим часом ні до мовного, ні до освітнього законів змін внесено не буде.
Книгарня "Є" опублікувала пост із прогнозом, що "україномовної книжки ставатиме менше, читачі купуватимуть ще більше російською, всупереч власному бажанню". Закликала державу фінансово підтримати видання книжок українською мовою. Що може й мала б робити держава?
– У моєму рідному Миколаєві майже немає книгарень. Зрозуміло, як це впливає на гуманітарний пояс півдня. У Києві ситуація не набагато краща. Книгарні часто перетворюють на місця громадського харчування. Частково вирішити цю проблему могла б державна програма сприяння розвитку мови, що включала би й підтримку видавництв. Та поки що для цього не вистачає консолідації в державних органах.
У віденському Музеї історії мистецтв з'явився аудіогід українською. Англомовна Вікіпедія змінила транслітерацію Kiev на Kyiv. Компанія Apple розмістила вакансію аналітика зі знанням української мови для команди голосового помічника Siri. Netflix створить українську версію сервісу. Про що це свідчить?
– Бачимо відповідальність бізнесу й повагу до українського законодавства. Такі ініціативи матимуть перспективу. Україна цікава світу як одна з найдавніших демократій у Європі. Ми захоплюємо прикладами боротьби за суверенітет і незалежність у війні з Росією. Демонструємо високий інтелектуальний і технологічний потенціал, наші вчені задіяні у світових розробках. Наші освіта, культура, мистецтво та інновації – нові напрямки кооперації з іншими країнами.
Із початком війни на Донбасі багато російськомовних переходили на українську. Чи продовжуються ці зміни зараз?
– Тенденція зберігається. Щоб вона не йшла на спад, її мають підтримувати медіа, освіта, сфера обслуговування.
Ви народилися й жили на півдні країни, який вважають російськомовним. Після 2014-го були на Донбасі й займалися переселенцями. Як ставитеся до поняття російськомовних патріотів?
– На Миколаївщині живуть представники майже 150 національностей – є села болгарські, німецькі, чеські, білоруські, молдовські, польські. Я проти виокремлення україномовних чи російськомовних.
2014-го на Майдан виходили різні люди. І на фронт добровольцями йшли не лише україномовні. Їх об'єднували цінності. Конфлікти між людьми не виникають, доки там не з'являються політики.
Хто головний ворог української мови? Що треба, аби здолати?
– Ніхто, крім українців, не почне розмовляти їхньою мовою перший. Щоб Україну поважали, маємо самі поважати законодавство й державність. Війна дала розуміння, що таке національні інтереси. Здолати ворога зможемо тоді, коли в нас буде спільне бачення.
Періодично в Україні піднімають питання про перехід на латинку. Головний аргумент – дистанціюватися від Москви. Чи вважаєте цю ініціативу слушною?
– Вона має право на обговорення, але я не думаю, що на часі. Ми недавно отримали новий правопис. Закріпили зміни, яких боялися у 1990–2000 роках. З'явилася нова термінологічна база, триває робота над фемінітивами. Це один із показників розвитку мови. З другого боку, це речі, які в нас відібрали у 1920-х. По суті, повертаємося до правопису початку ХХ століття – відроджуємо українську мову.
Представник України у Тристоронній контактній групі, перший президент Леонід Кравчук, припускає можливість ширшого застосування російської мови на Донбасі. Вбачаєте небезпеку в такій позиції?
– Мені не зрозумілі такі заяви. Крим, Донбас – це Україна, а люди, які там живуть, – українці. Їх не варто виокремлювати. Зокрема, в мовному питанні.
Захист російськомовних був однією з причин вторгнення Росії в Україну. Що заважає українцям зрозуміти цей зв'язок?
– Питання про напад Росії було актуальне й на початку 1990 років, і у 2000-х. До війни Москва готувалася давно. Зараз ситуація не менш загрозлива. П'ята колона в Україні ретранслює риторику Путіна. Той розраховує на просування своїх інтересів поближче до Києва, щоб дотиснути Україну.
Без очищення інформаційного, освітнього, культурного й мовного простору буде складно звільнити наші території й повернути громадян в анексованому Криму, на окупованих територіях Донецької і Луганської областей.
Чи достатньо лагідної українізації для утвердження мови?
– Українці достатньо спілкуються державною мовою. Змушувати їх до чогось не варто. Питання в іншому – як створити можливості, щоб покращити якість володіння українською.
Як ставитеся до суржику?
– Суржик і літературна мова не можуть бути одне без одного. Як і діалектизми. Це свідчення розвитку й життя мови.
Суржик активно використовують у літературі, кінематографі. У політиці – як елемент загравання з людьми. Скажімо, як торішній законопроєкт проти матюків. Це епатаж, йому не місце в парламенті.
Публіцист Сергій Чирков казав, що "українська мова утвердиться як державна, коли нею заговорять у ліжку". Що ви вважаєте таким маркером?
– Батько написав: "Радіти мало, що не вмерла, співати мало "Ще не вмерла". Нам жити треба, щоб жила вона!" Потрібно жити Україною, дбати про неї. А підтримка добрих ініціатив повинна мати продовження на державному рівні.
3 
1
Коментарі