Я виростав в атмосфері українського патріотизму. Вдома була велика бібліотека, часто з'їжджалися активні учасники національного життя, родичі та їхні знайомі.
Дитиною пережив чотирикратне пересування воєнних фронтів через рідне село і важкі двотижневі бої. Наш дім був частково знищений гарматними набоями. Тоді ж ми спостерігали велику різницю між українськими та московськими військовими частинами.
До моїх спортивних занять належали біг, плавання, лижі, баскетбол і передусім мандрівництво. У вільний час залюбки грав у шахи. Крім того, співав у хорі, грав на гітарі й мандоліні. Не курив і не пив алкоголю.
Повною і найвищою перемогою українського націоналізму буде стан, коли російська імперія перестане існувати.
Росія при всіх внутрішніх перемінах ніколи не змінювала і не послаблювала свого імперіалізму. Кожний режим зосереджував свої сили, всі найжорстокіші засоби, щоб утримати й закріпити поневолення, пограбування і нищення України та інших народів. Московський народ не тільки не протистояв тому, але в цілому був і залишився носієм цього імперіалізму.
Усвідомлення, що з нами Бог, – це найпевніша і найбільша поміч для нас усіх.
Україна – це та непримиренна сила, яка бореться проти всякого наїзника, всякого поневолення. Серед найтяжчих умов не тільки продовжує боротьбу, а й живе власним, оформленим у підпільно-державному творі, життям.
Визволення чужими силами може звільнити народ від неволі, але справжньої самостійності воно не дасть.
По плодах пізнається дерево, а чинники політичного життя – по ділах.
Люди, які у своїй праці усвідомлюють, що можуть будь-якої миті втратити своє життя, як ніхто вміють це життя цінувати. Вони знають його вартість.
Я прожив рік із впевненістю, що незабаром загину. Але жодного разу не переживав того, що пережив, коли відправляв двох членів ОУН на певну смерть.
П'ять і чверть року я просидів у найтяжчих в'язницях Польщі, з того більшу частину – у суворій ізоляції. За той час провів три голодівки – по 9, 13 і 16 днів. Одну з них спільно з іншими українськими політичними в'язнями, а дві – індивідуально.
Лояльність до ворога – це національний злочин.
Український націоналістичний рух не має нічого спільного з нацизмом, фашизмом або націонал-соціалізмом. Український націоналізм бореться проти імперіалізму, тоталітаризму, расизму і всякої диктатури чи насильства. "Український націоналіст" є співзвучним з "український патріот". Він готовий боротися за свободу свого народу, жертвувати усім, що має. Навіть життям.
Хоч які великі жертви – боротьба конечна.
Якщо нас не люблять за так званий фанатизм, то значить не люблять нашої непохитної, безкомпромісної боротьби проти поневолення.
Наші ідеї – найбільша сила і найуспішніша зброя. Жоден вояк не поміняє своєї випробуваної зброї на таку, що вже не раз підвела, хоч надається до параду.
Розправляючись із ворогом у себе в хаті, треба тямити, що він остаточно буде переможений лише тоді, коли капітулює на своїй землі.
У кожному ідеологічному чи політичному русі найважливішу роль грають два складники – ідея і людина. Перші творять душу, істоту, внутрішній зміст руху. Другі – його живий, діючий організм.
Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все, в тому числі і хліб. Якщо обирає свободу, матиме хліб, вирощений ним самим і ніким не відібраний.
За матеріалами автобіографії, статей, інтерв'ю і виступу на суді Степана Бандери
4 
1
Коментарі