Коли голодом призупинили національно-визвольний рух на кілька років, Ленін рекомендував: "Повторите через 10 лет"

Геноцид українців визнали 17 країн

Цьогоріч вийшла ваша книжка "Нариси про Голодомор, або Навіщо нам потрібно знати всю правду про геноцид українців". З чого почали працювати над темою? Які архівні знахідки найбільше вразили?

– Чотири роки тому під час роботи в музеї над уроками й екскурсіями виникла ідея підготувати науково-популярне видання. Мало хто береться читати на­укові дослідження про Голодомор. У моїй роботі коротко й доступно роз'яснений їхній зміст. Виділені причини, що призвели до геноциду українців, методи винищення та наслідки. Можна зрозуміти, чому Голодомор-геноцид є однією з найбільших трагедій ХХ століття. Навіщо геноцидні дії треба класифікувати як злочин і чому перешкоджають цьому. Знати це потрібно кожному, не тільки історикам.

До вивчення Голодомору варто долучатися медикам, щоб оцінити фізіологічні наслідки, які передаються з покоління в покоління. Так само психологам. Міждисциплінарні підходи допоможуть зрозуміти масштаб злочину Росії проти нашої держави.

Важлива увага дипломатів, аби працювали над утвердженням правди за кордоном. Визнання Голодомору геноцидом іншими країнами – надважливе. Це нерозривний процес із визнанням акту агресії з боку РФ і сьогодні.

 

У своєму дослідженні окрему увагу приділяєте пам'яті про Голодомор. Що ключове мають знати українці про трагедію?

– Що це геноцид і він не виник просто так. Політика Москви протягом 300–400 років була агресивна й окупаційна. 1708 рік, Батурин – росіяни знищили 20 тисяч жителів української столиці. Це теж геноцид.

Із 1917-го після утворення Української Народної Республіки – до 1920 року були три російсько-українські війни, повстання більшовиків у Києві, що підривало державність УНР і призвело до її втрати. Масовий штучний голод, який створив Володимир Ленін у 1921–1923 роки. Це все робилося через те, що було потужне прагнення народу до утвердження незалежності держави.

Більшовики ставилися до України як до колонії. Вивозили зерно в Росію. Пів мільйона штиків відправили, щоб забрати збіжжя. Йосип Сталін, як і Путін, вважав ці землі своїми.

Коли масовим штучним голодом призупинили національно-визвольний рух на кілька років, Ленін рекомендував: "Повторите через 10 лет, а еще лучше – потом еще через 10". Голодомор-геноцид 1932–1933 років був організований і спланований. Активістів, які допомагали комуністам вбивати мирне населення, готували протягом десятиліття.

Ми неправильно кажемо, що отримали незалежність. Ми її вибороли. Російсько-­українські війни з 1917-го по 1920 рік, масовий штучний голод 1921–1923 років, Голодомор-геноцид, "Великий терор" 1937–1938 ро­ків, масовий штучний голод 1946–1947 років, боротьба УПА 1940–­1960-х, дисиденти – весь цей час вели боротьбу.

Коли 2006-го почалася робота з визнання Голодомору геноцидом, російські пропагандисти затято заперечували факт цього злочину. Чи змирилися вже в Москві?

– У російських дослідженнях досі пишуть, що українці помирали в 1932–1933 роках через укуси комарів.

Ми ж робимо все можливе для поширення правди. За першого президента Леоніда Кравчука з'явився пам'ятник біля Михайлівського собору. Леонід Кучма встановив День пам'яті жертв Голодомору. За Віктора Ющенка почали визнавати геноцид у світі. За Петра Порошенка відновили будівни­цтво другої черги музею, призупинене 2010 року. Створили Інститут дослідження Голодомору.

Торік 82 відсотки українців вважали Голодомор геноцидом, за опитуванням групи "Рейтинг". Маємо закон про Голодомор, рішення Апеляційного суду міста Києва про засудження організаторів. Є визнання геноциду 17 країнами. Це досить багато.

На кого зорієнтована нинішня діяльність Національного музею Голодомору-геноциду? Що у пріоритеті?

– На молоде покоління. На вікові групи фокус налаштований по-різному. Ми проводимо екскурсії і дітям від 6 років, і для людей, які приходять сюди як свідки – щоб виговоритися.

Серед відвідувачів більше іноземних туристів. Це засмучує. Ми готуємо матеріали для вчителів. У підручниках інформації мало, подана поверхово.

2017 року почалося будівництво другої черги Національного музею "Меморіал жертв Голодомору". Епідемія коронавірусу багатьох змусила змінити плани.

– Роботи не зупиняли ні на день, попри пандемію. Музей не займається спорудженням. Це робить окремо створене державне підприємство з будівництва другої черги та реконструкції першої черги, воно підпорядковується Міністерству культури.

Сподіваємося, до 90-х роковин матимемо перший єдиний Музей Голодомору-геноциду в Україні і світі.

Музей матиме вигляд розламу хліба чи тріщини в землі. Правда, похована зі знищеними голодом людьми, виходить на поверхню. Напрямок майбутніх експозицій другої черги Музею вже обраний. Лейтмотивом будуть голоси свідків. Доповнимо експонатами, артефактами й інтерактивом.

 

Зі США до музею привезли картину Віктора Цимбала "Рік 1933. Шлях додому". Автор створив її 1936-го в Буенос-Айресі. Яка роль цього твору?

– Віктор Цимбал жив на трьох континентах та у п'яти країнах, але завжди залишався українцем. Зобразив тему Голодомору символічно – померлі від голоду мати з дитиною піднімаються в небо. Картина посяде одне з ключових місць в експозиції другої черги Музею. Полотно "Рік 1933" – це звинувачувальний присуд українця нелюдському сталінському режиму.

Віктор Цимбал писав до газет і збирав кошти для допомоги біженцям із СРСР. Боровся з масштабною кампанією приховування Голодомору. Тому кожну його виставку супроводжували протести місцевих комуністів.

Команда музею із громадською організацією Ukraїner цьогоріч за підтримки Українського культурного фонду провела експедицію Україною в пошуках свідків Голодомору.

– Ми записали 120 унікальних відеосвідчень. Вони ляжуть в основу експозиції. Минуло 87 років, які багато що знищили. Зібрати пам'ятки для музею ­надзвичайно важко. Але люди дещо зберігають. Ми знайшли 56 фотографій 1932–1933 років на негативах на склі. Це унікальні експонати.

Також друкарську машинку, яку використовувала судова "трійка", що виносила смертні вироки. Щоденник людини із записами 1932–1933 років. Домовляємося, щоб нащадки передали до музею.

Кілька років тому за підтримки Українського культурного фонду зробили геоінформаційну систему місць масових поховань. 800 захоронень зафіксували в кримінальній справі, заведеній Службою безпеки України 2009-го. Ми перевіряли ці місця, шукали підтвердження від голів сільських рад, свідчення, списки похованих, фотографії. Загалом вдалося знайти 1058 масових поховань.

Більшість досліджень Голодомору стосуються села. Що спонукало створити мобільний додаток Track Holodomor History про Київ 1930-х?

– Ми почали масштабне дослідження українських міст із сучасної столиці. Track Holodomor History – це перший унікальний мобільний додаток про Голодомор. Як Київ переживав геноцид, розповідає через документи, історії очевидців, архівні фото й досі невідомі факти. Ця інформація недоступна в іншій формі. Вона або лежить в архівах, або розкидана по різних джерелах, які ще потрібно перевіряти. Віднині історію Києва можна дослідити інтерактивно, прогулюючись містом і взаємодіючи з ним.

×