Хто програє у разі приєднання України до зони вільної торгівлі з ЄС

 

Про переваги і недоліки приєднання України до зони вільної торгівлі з Євросоюзом розповідає економіст Віктор Шевчук

- Дуже сильного удару зазнає роздрібна торгівля. За конкуренції й доступу імпортного товару на ринки ніхто вже не зможе робити націнки на товар 40-100 відсотків. 5-10 - не більше. Мала архітектурна форма "будка з турецьким товаром" відімре. Вистоять торгові комплекси, у яких ще є й розважальні послуги.

Програють ті, хто поєднують бізнес із перебуванням у міській, обласній владі. Бізнес потребуватиме посиленої уваги.

Зникне фермер, який відзначає всіх Іванів на рік і ще 25 релігійних свят. Якщо він досі не купив жодної корови в Голландії і не побудував стайню, на його місце прийде іноземець. Тут дешевша, ніж будь-де у Європі, робоча сила, землі не зіпсовані пестицидами, гербіцидами, бо просто не обробляються.

В яких галузях можна чекати економічного пожвавлення

- Якщо скасують мита у торгівлі з країнами ЄС, знизяться ціни на імпорт. Наприклад, подешевшають авто. В Україні вони зараз дорожчі, ніж у сусідній Польщі. У нас - 30 тисяч доларів, у Євросоюзі - 23. А якщо автомобіль неновий, то ціна удвічі менша. Так само буде і в нас. Добробут українців від цього зросте.

Друга перевага - зростуть можливості експорту. Якщо ми не оподатковуємо німецькі автомобілі, то Німеччина не чинитиме перешкод імпорту нашої пшениці, ріпаку, соняшникової олії.

Третя - іноземні інвестори розгорнуть виробництво, бо зникнуть перешкоди для руху товарів. Вітчизняний інвестор себе не показав. Розважальний комплекс, готель, добити до ручки підприємство радянської доби - це все, на що він здатен. Крім "Норда" в Луганську, жодного великого підприємства за часи незалежності український капітал не створив.

Виграє сільське господарство, харчова промисловість. На Львівщині є підприємство "Яблуневий сад". З наших яблук чавлять сік, концентрат везуть цистернами за кордон, а готові соки повертають в Україну. Бо з Польщі готовий продукт легше експортувати. У зоні вільної торгівлі таку ж нагоду отримає й українське підприємство.

Можуть узятися за виробництво добавок до бензину з ріпаку. Біда не в тому, що багато сіють. У Німеччині чи Чехії у період цвітіння ріпаку - також країни жовті. Але там є технологія, понад три роки підряд на одній землі не сіють. На четвертий садять капусту. Це вже трудомістка праця, нашому хлопеві невигідно. А іноземний інвестор робитиме це.

Пожвавиться виробництво побутової техніки. Наші люди люблять придбати собі щось таке, чого ніхто не має. Словенці свого часу звичайний холодильник почали випускати у металевому корпусі. Усі кинулися купувати. Щось подібне може з'явитися і в нас.

Виграє металургія і важке машинобудування. Спочатку буде гірше через зміну власників на металургійних підприємствах. Коли високі ціни на метал, вигідно продавати руду. Але щоб виробити металевий лист для автомобіля, потрібно оновлювати виробництво. Листв в Україні не роблять. На "Криворіжсталі" власник - індус Лакшмі Міттал. Він розвиває виробництво. А українські власники утримують футбольні клуби. Коли буде конкуренція у металургії, наш власник закине футбол і почне вкладати кошти у нові технології.

Зрушиться легка промисловість. Італійці взуття за 300 євро роблять вручну. Наші шкіру вивозять в Італію, а звідти привозять готове взуття. Як буде зона вільної торгівлі, італійські хлопці прийдуть працювати сюди.

Наші шкіру вивозять в Італію, а звідти привозять готове взуття. Тепер італійські хлопці прийдуть працювати сюди

Як зміняться українці

- Якщо в Україні почнуть вирощувати втричі більше овочів, зарплата підніметься доларів до 600-700. Отже, зросте купівельна спроможність, частково зупиниться навала українців у Європу. Там потрібна буде робоча сила лише в певному сегменті - по догляду за людьми похилого віку. Європі потрібні наші програмісти, а не молодь, яка приїхала до мами і тиняється по Неаполю. Нічого страшного, якщо програмістів виїде ще більше. Для хлопців це єдина можливість вирватися в люди. Натомість у нашій "Львівській Політехніці" утричі збільшать набір програмістів замість того, щоб випускати журналістів і філологів.

Від заробітчанства ми отримали два негативні наслідки. Люди почали лінуватися. Ось італієць вирощує екологічно чисту полуницю в селі Бишків на Львівщині. Платить за роботу 1600 гривень на місяць - великі гроші для селянина. Але в потенційного робітника дружина в Італії, 300 євро щомісяця передає. І чоловік не йде у поле мозолі натирати.

Другий негатив - діти звикли, що їх утримують. Не хочуть учитися, не вміють працювати. На ті самі 1600 гривень у Кіровоградській, Вінницькій області черга би стояла. А у Львівській - мало хто погодиться.

У зоні вільної торгівлі іноземець швидко навчить нас працювати. На сьому ранку прийти, перерва на бутерброд 5 хвилин, обід - 20 хвилин. Система штрафів, звільнень. І не врятує родич у районній адміністрації вкупі з дядьком у міліції.

Феномен бучних весіль є тільки у Польщі й у нас. Якщо додати вартість усіх весіль в одному районі Львівщини, то за ці гроші можна збудувати зо два десятка ферм і завезти племінну худобу. Але люди беруть кредит на весілля. Бані на церквах позолочені, а в селі ні ферми, ні стада, ні сепаратора. На Балканах весілля теж великі, але дешеві: танцюють і саме вино п'ють. А такої риси, щоб до роботи сильно тягло - ні в українця, ні в поляка нема. Але за часи перебування в ЄС поляки навчилися виробляти. Тому саме Польща для нас - зразок оптимальний.

Якщо в нас багато заможних і ми хочемо брати з них гроші в бюджет, то краще робити це не митом на імпорт, а щорічним податком на дорогий автомобіль. Заробляєш до 50 тисяч доларів за рік, купуй машину не дорожчу за 15 тисяч. У США при такій зарплаті не побачиш навіть за 15 500. Якщо перед тобою їде Mercedes С500 - 100 відсотків людина має мільйон доходу на рік. У нас навпаки: авто за 30 тисяч купує бідося із зарплатою 900 гривень і мамою в Італії. На таке авто податок мав би бути 3 тисячі доларів на рік. Не можеш платити такий податок - купуй за 25 тисяч. Тоді податок буде тисяча. А хочеш їздити без податку - купуй за 15 тисяч доларів, а за Mercedes МL виклади у скарбницю 30 тисяч. Тоді люди радітимуть кожній престижній машині в місті, бо це - дохід у міський бюджет поїхав.

Мусимо навчитися жити за європейськими правилами, особливо бізнес. Зараз ми створюємо забагато хаосу. Ненадійні партнери, бо не тримаємо слова. От ввели експортні мита на зернові. Для чого - ніхто не може пояснити. Версії різні: хотіли наповнити бюджет за рахунок експортерів, обмежити прибутки зернотрейдерів-іноземців, довести до банкрутства землевласників напередодні скасування мораторію на продаж землі. Добре, зняли мита - тепер боїмося, щоб знову не запровадили. Це постійна гра, в якій чиновник має своє слово. У зоні вільної торгівлі бюрократичне свавілля матиме обмежені можливості.

×