"Гривня є недооціненою десь на 60 відсотків"

Не варто було звільняти з посади прем'єра Арсенія Яценюка. Хай би врахував зауваження і працював далі, – каже колишній голова Національного банку Володимир СТЕЛЬМАХ

Місяць тому долар коштував 24,6 гривні. Сьогодні – 26,7. Чому відбувся цей стрибок?

– Падіння гривні сталося два роки тому. За Януковича хотіли показати низьку інфляцію, заради цього стримували курс. Інфляцію в бюджет не закладали. Імпорт залишався дешевий. Так спалили резерви. 2010-го, коли я пішов у відставку з посади голови НБУ, залишив по собі казну, в якій було 37 мільярдів доларів. За два роки залишилося 10. Після революції 2014-го інфляція підскочила до 26 відсот­ків, потім – до 46. Курс пішов угору.

Є межа, де гривня може зупинитися? Чи процес падіння триватиме?

– Межа визначена у бюджеті – 24,7 гривні за долар на цей рік. За прогнозованої інфляції у 12 відсотків – якщо витримаємо її.

Ми повинні турбуватися про стабільність купівельної спроможності національної валюти. Це означає: 2017-го ціни в гривні мають бути, як і цьогоріч або нижчі. Це можливо, якщо економіка розвиватиметься нормальними темпами. Буде хоча б п'ять відсотків зростання валового внутрішнього продукту на рік.

І ще – у нас немає корінного фактора забезпечення стабільності нацвалюти й курсу. У валовому внутрішньому продукті питома вага експорту завжди нижча, ніж імпорту. Коли буде навпаки, зможемо говорити про стабілізацію курсу.

Кредити в цьому допомагають?

– Допомагають, але не стабілізують надійно. Вони тимчасові. Все одно настає час віддавати. Від МВФ позики вигідні, бо їх дають під конкретні структурні програми. Зовнішні рейтингові агентства дивляться: якщо дав Міжнародний валютний фонд, то й ми можемо дати. До того ж гроші від МВФ дешеві – близько двох відсотків від вартості.

Ви кажете – статус гривні можна підняти, якщо подолати тріаду – доларизацію, тінь і корупцію. Як це зробити?

– Основою корупції є тіньова економіка. Її може подолати свобода бізнесу. Зараз стоїть питання, як повернути вивезені капітали.

Є два варіанти – амністія та легалізація. Нацбанк виступав за легалізацію. Амністія означає, що ви все-таки винні. Наприклад, у Південно-Африканській республіці бізнесмени мали заявити про свої капітали за кордоном. І якщо повертають їх у країну, платять разовий податок – три чи п'ять відсотків. Можна лишити за кордоном, але віддати доведеться 10–12 відсотків разового податку. Далі – від доходів. У нас не захотіли цього робити. Ми двічі пропонували. І двічі контролюючі органи не пропускали цього. І зараз не хочуть, попри те, що в нинішній кризовій ситуації легалізація капіталів за кордоном є максимально актуальна.

Доларизацію економіки України подолає стабільність національної валюти. Цінової стабільності у свою чергу можна досягнути, якщо ВВП збільшуватиметься переважно за рахунок зростання продуктивності праці.

 

Чому влада гальмує легалізацію капіталів?

– Боїться сум, що має за кордоном. Легалізація означає: був порушений закон чи ні – показуєте капітал і платите податки.

Законно їх ніхто не виводив. Був випадок за час моєї роботи в Нацбанку – юрист купував колишній дружині будинок на Кіпрі. Офіційно брав дозвіл на виведення валюти. І справді придбав дім. Ми це перевіряли.

Легалізація капіталів допоможе зміцнити курс гривні, посилити її купівельну спроможність, а також – збільшити довіру іноземних інвесторів.

Тіньову економіку потрібно виводити на світло. Обов'язково – за спрощеною процедурою. Усі дозволи слід оформляти без бюрократії.

Парадокс, але зараз від економічного колапсу нас рятує тіньова економіка. Її питому вагу можна оцінювати по-­різному. За моїми підрахунками, це 60 відсотків. Саме на стільки є недооціненою гривня.

Як гроші виводили з держави?

– Поважні люди в різній формі укладали договір на постачання газу з Росії. А туди постачали нашу продукцію. Був такий бартер. Та газ до нас ішов як імпорт з офшорних зон. Там можна було за 2 долари створити фірму й вона продавала нам газ. Податок платили там.

Також створювалися "родинно-дружні" фірми за кордоном. Їм експортували продукцію за заниженою вартістю. Вони реалізовували вже за цінами тих ринків. Різниця осідала там.

Які перспективи має українська економіка?

– Раніше головним джерелом валютних надходжень були металургія, хімічна промисловість. Потім стали розвивати сільське господарство. Почав зростати експорт аграрної продукції.

Наша земля здатна дати стільки їжі, що можемо годувати всю Африку. А звідти везти нафту й газ. Із 45 мільйонів гектарів чорноземів використовуємо відсотків 60. Коли ми про це говоримо, то світові організації відповідають: "Так, у вас є можливості. А як вивезти це зерно? Немає інфраструктури".

Треба знати, чого потребує країна. Має бути чітка програма розвитку. Тоді не імпортуватимемо – вироблятимемо. Якщо ж сільське господарство переорієнтуємо на продукцію з доданою вартістю, наприклад, напівфабрикати, то зможемо експортувати їх. Уже зараз у США возять наші торти й хліб. Щоб усе це запрацювало в серйозних обсягах, потрібні приваб­ливі умови для інвестицій.

Що маємо зробити для цього?

– Бізнес повинен бути заявно-повідомчий. Наприклад, із 1 вересня я хочу займатися випічкою. Повідомляю про це відповідні органи. Вони мають допомогти з вирішенням інфраструктурних питань, запропонувати фінансові стимули, доступні кредити. А в нас усе розбивається об клерків і бюрократію.

В інвестиційних проектів є два джерела погашення – прибуток і амортизація. На період окупності, особливо кредитних проектів, треба зняти податок на прибуток підприємства, не стягувати ПДВ. Норму списання амортизації бізнес має визначати сам. Завдяки цьому американці свого часу за 10 років догнали Радянський Союз у космічній галузі.

Що в нас? Ще тільки завозиш обладнання – а вже плати ПДВ. А ще погашаєш кредит. При реалізації інвестиції змушений звідкись брати гроші, щоб покривати податкові видатки. Бізнес цього не витримає.

Як отримати стійке зростання економіки?

– Маємо зробити так, щоб питома вага експорту була вища за імпорт. Маємо таку можливість. Ринок можна розширити за рахунок арабських країн.

Друге питання і головне: щоб отримати приріст економіки хоча б на п'ять відсот­ків у рік – інвестицій має бути не менш як 30 процентів від ВВП країни.

І головне – щоб урядово-контролюючі органи не заважали. У нас 16-й прем'єр за 26 років. Хіба може капітал реалізувати якусь економічну програму хоча б на 5–10 років, коли кожен глава уряду змінює правила гри в економіці? Нестабільність відштовхує бізнес.

"Банківські чистки" НБУ принесли більше користі чи шкоди?

– Я пережив таку ситуацію 2008-го, 2009-го і 2010 року. Банки потрапили у халепу. Ми їм дали близько 70–80 міль­ярдів рефінансування.

А зараз їм не допомогли. Навпаки – НБУ вилучив з економіки майже 200 мільярдів, позбавив грошей.

Наприклад, мали 200 мільярдів емісії, щоб купити валюту з ринку. Будемо вважати, що придбали її по 8 гривень. Це було за Арбузова (голова Нацбанку в 2010–2012 роках. – Країна). Держава тримала курс по 8 гривень за долар. За Кубіва (голова НБУ в лютому-червні 2014-го. – Країна) – вже 15 гривень. Хоча мав бути до 10. Прийшла нинішній голова Нацбанку і ще стрибки – 20, 25 гривень. Це все – вилучення грошей.

Створили потребу в доларах і вдалися до адмінзаходів – обмеження продажу валюти. Народ і бізнес насторожилися, що може стати ще гірше. Тому старалися купувати. Попит зростав. І відсотків на 40 був вищий, ніж очікували.

Хто за це має відповідати?

– Чи була державі завдана шкода, мав би визначити зовнішній аудит. Він повинен бути не лише обліковий, а й економічно доцільний. Експерти повинні відповісти, чи була приватна користь. Її могли отримати не ті, хто працює в Нацбанку. Але голослівно про це говорити не можна. Перевірки не було.

Куди краще вкладати гроші в нестабільних умовах?

– Народна мудрість каже: коли йдете на базар – не кладіть яйця в один кошик. У нас є близько 100 банків. Розкладіть гроші в різні – щоб сума не перевищувала 200 тисяч (у разі банкрутства фінустанови власники депозитів можуть отримати від Фонду гарантування вкладів щонайбільше 200 тис. грн компенсації. – Країна). Забирайте відсотки і живіть на них. Якщо плануєте поїхати за кордон, то суму до 10 тисяч доларів можна тримати готівкою.

Порошенко радиться з вами щодо економічної політики? Можливо, Гройсман чи Гонтарева?

– Ні. Хіба ви не знаєте нашу політику? Крісло звільнив – усе. Ті, хто приходять, поводяться, як "мы сами с усами".

До міністра фінансів Наталі Яресько пішов із програмою фінансового стимулювання та інвестицій. Вона каже: "Все правильно. Але в нас зараз така ситуація". Тобто повертаємося до однієї з ключових проблем бізнесу – спочатку заплати, а потім роби.

У Податковий кодекс змін не внесли. Починається: то одному якийсь стимул зробити, то іншому. А не повинно бути вибірковості. Фінансове стимулювання інвестицій – коли люди з грошима знають: не можна займатися зброєю, наркотиками. Решта – дозволене, бо немає прямої заборони в законі.

Два роки тому ви радили новій владі, що робити. А що зараз порадили б Порошенку?

– Не варто було звільняти з посади прем'єра Арсенія Яценюка. Хай би врахував зауваження і працював далі. У новому уряді замінили більшість міністрів. Навіщо? Щоб збільшити плеяду тих, хто був міністром? Немає стабільності. А раз немає її в уряді, то нема й економічної програми, що стимулювала б стабільний ефективний розвиток.

Тобто помилки мав виправляти прем'єр Яценюк?

– Звісно. Тим паче він їх бачив і знав, що треба виправляти.

Для прикладу, Міністерство аграрної політики. Чи чули ви, щоб порушували питання: "Скільки нам треба свинини? А крольчатини? Великої рогатої худоби? Курятини?" Не було жодної програми розвитку. І так у кожному міністерстві. Єдиний плюс – зараз оборонне замовлення чітко проглядається і виконується.

У цілому ж ніхто не говорить, що нам потрібно. От білоруси сказали: трактори потрібні. Скооперувалися з німцями – ті дають двигуни. Тепер випускають найкращу техніку на теренах СНД.

Кожне міністерство має скласти програму. Далі це зводиться у Мінекономіки. Маємо стільки певної продукції, а треба стільки-то – отже, розвиваємо. Будемо підтримувати, зокрема фінансовими стимулами від держави. Тоді вироблятимемо власну продукцію, а не завозитимемо.

На державному рівні має бути визначено, що розвиток економіки повинен забезпечити належний добробут населення. Цей показник визначає рівень освіти й соціальних стандартів. 95–97 відсотків працездатного населення повинні мати надійну роботу. Людина, яка працює, не має бути бідна.

Багато надій покладаємо на децентралізацію. Та на практиці все зависло. Чому?

– Децентралізація в умовах унітарної держави полягає в забезпеченні місцевих органів влади фінансовими ресурсами, що надходять від тамтешньої економіки. Децентралізація – це коли органи місцевого самоуправління можуть упливати на бізнес, вирішувати, що треба розвивати. Припустимо, маємо податок на прибуток 15 відсотків, що створюється на місцях. Шість відсотків залиште там. ПДВ на 18–20 відсотків реалізується через торгівлю. П'ять процентів віддайте на місця. Тоді місцеві органи бачитимуть: якщо розвиватимемо малий і середній бізнес, отримаємо більше доходів.

Не варто центральній владі лізти в місцеві справи – і процес запуститься.

Якби раніше почалася децентралізація, можливо, не було б і окупації Донбасу. Коли гроші стають зброєю? Коли політика заважає працювати.

×