Співпраця із Заходом повинна бути розумна й на користь Україні, а не Міжнародному валютному фонду чи Світовому банку, – каже дипломат Грігол КАТАМАДЗЕ
В Україні тривають протести ФОПів. Уряд має піти на поступки?
– Питання складне. У 1990-ті не було можливості забезпечити громадян робочими місцями. Прийняли спрощену систему оподаткування, щоб розвивалися малий і середній бізнес. Через деякий час великий бізнес почав зловживати нормою. Але цю проблему має вирішувати правоохоронна система. На жаль, цього немає.
Зараз намагаються провести тотальну фіскалізацію, це зачіпає простих підприємців. Переконаний, із 1,5 мільйона українських ФОПів лише 5–7 відсотків задіяні у зловживаннях. Решта мають невеликий бізнес. Навіщо їх чіпати? У багатьох країнах є мінімум, що взагалі не оподатковується.
У Грузії чотири роки тому обсяг річного обороту в мікробізнесі був 100 тисяч доларів, діяла фіксована ставка податку 5 відсотків. 2017-го податок на прибуток замінили податком на розподілений капітал (або податок на виведений капітал. Його запровадили в Естонії, Латвії, Грузії. Оподатковується лише прибуток, який підприємець забирає як власний дохід. Якщо реінвестує гроші в компанію, податку не сплачує. – Країна). За перший рік бюджет втратив до 300 мільйонів доларів – якщо використовувати слово "втрата", як це роблять українські фахівці. У Грузії говорять, що ці гроші залишилися в економіці для розвитку малого й середнього підприємництва. За рік мали економічне зростання 1,5 процента. Ще за рік – збільшили обсяг обороту для мікробізнесу до 200 тисяч доларів і знизили податок до 1 відсотка. Бізнес розвивається.
Але Україна має зважати на позицію Міжнародного валютного фонду, який проти заміни податку на прибуток.
– Коли запроваджували податок на розподілений капітал у Грузії та інших країнах, Міжнародний валютний фонд теж був категорично проти. Але уряди ухвалили це рішення. Бо вважали, що воно піде на користь країні. За рік економіка зросла.
Тож це проблема українських переговорників. Треба відстоювати свої позиції. Розмова двох людей і переговори держави з Міжнародним валютним фондом нічим не відрізняються. Скрізь люди, хоча і з різним досвідом. Якщо сказати: ми не погоджуємося співпрацювати на цих умовах, вони що, одразу підуть? Є країни-донори, які роблять внески в МВФ. Треба спілкуватися з ними. Вони називають себе партнерами України.
Коли я працював заступником міністра оборони Грузії, вдалося значно розширити коло контактів. Доти грузинське міноборони співпрацювало лише з Російською Федерацією та Україною. За 2,5 року підписали договори з майже 80 країнами. Отримали до 50 мільйонів доларів гранту, а не кредитів. Це були 1998–2000 роки, коли річний бюджет міністерства оборони Грузії становив 17 мільйонів доларів.
В Україні майже шість років говоримо про прийняття законопроєкту про податок на виведений капітал. Польща торік ухвалила – закон набув чинності з 1 січня 2021 року. Так сусідня країна робить свою економіку привабливішою, зокрема і для українського бізнесу. Коли в Грузії запровадили такий податок, декілька компаній закрили офіси в Україні й переїхали туди. Зараз перебиратимуться в Польщу, бо там кращі умови для ведення бізнесу.
Що думаєте про 8 тисяч разової допомоги ФОПам? Наскільки загалом ефективна в Україні підтримка бізнесу під час карантину?
– Нереально повернути ФОПам весь втрачений дохід. І по 8 тисяч гривень державі складно виплачувати. Бо економіка не в найкращому стані.
Кілька років чуємо, що з української митниці повз державний бюджет проходять 5 мільярдів доларів на рік. Ці гроші досі осідають по кишенях. У процесі беруть участь кілька тисяч людей. І це не тільки проблема митниці або митників. Бо 100 доларів, які вони отримують, мізерна частина того, що залишається у вищих ешелонах влади. Тож питання легко вирішити – потрібна політична воля.
Чому більшість державних компаній збиткові? Якщо у вас таке підприємство, ви його або закриєте, або реформуєте. А держава на це заплющує очі. Бо насправді ці компанії збиткові лише для держави й бюджету.
Повернімося до заміни податку на прибуток. Я чотири роки говорю, що він корумпований. Свого часу міністри фінансів Олександр Данилюк та Оксана Маркарова публічно заявляли, що тільки 10 відсотків зареєстрованих в Україні компаній сплачують чесно податок на прибуток. Решта – оптимізують, бо чинний Податковий кодекс дає таку можливість.
Ще раз звернуся до грузинського прикладу. Ухвалили новий Податковий кодекс. Залишили шість податків із 21. Ставки знизили. Водночас провели фінансову амністію. Сказали: вкажіть усе, що у вас є, і держава не переслідуватиме. Провели нульове декларування. З того моменту запрацювали нові правила гри.
Український бізнес не дуже довіряє державі. Наскільки готовий вийти з тіні?
– Кажуть, від 35 до 60 відсотків бізнесу працює "в сіру". Думаю, приблизно 45–50. Це багато. Тінь – це відповідь бізнесу на недолугі кроки держави. Якщо є недовіра бізнесу до державних установ, перший крок повинні зробити ті, в кому сумніваються. Ключові моменти – ухвалення нового Податкового кодексу й нульове декларування. Друге без першого не спрацює.
Ще депутати пропонують передбачити сплату відсотків. Якщо заводиш гроші з-за кордону – одна цифра, якщо виймаєш "з-під матраца" і несеш в банк – інша. Не треба цього робити. Це велика помилка. Варто оголосити фінансову амністію, щоб держава сказала: ми не переслідуватимемо нікого.
Багато років говоримо про створення Бюро економічної безпеки. Бізнес більш-менш почули. В законопроєкті прописали, що бюро буде органом виконавчої влади. Всі правопорушення в економіці, публічних фінансах – це підслідність цього органа. Мені соромно, що прийняття цього закону є однією з умов меморандуму з МВФ і ЄС про надання макрофінансової допомоги. Тому що це наше домашнє завдання. Ніхто не повинен нам казати, що маємо створити.
У нас кожен новий уряд змінює вектор політики. Можливо, в цьому проблема, що важливі рішення не приймаються?
– Це справді проблема. Десь місяць тому Кабмін створив робочу групу, що працювала над економічною стратегією до 2030 року. Провели економічний аудит. Попередні уряди теж писали такі стратегії. Але в цьому питанні головне – виконувати написане. А в нас завтра прийдуть інші міністри і почнуть писати своє.
Литовський уряд на чолі з прем'єр-міністром Андрюсом Кубілюсом вирішив позбутися залежності від російського газу. Треба було спорудити LNG-термінали для зрідження й регазифікації скрапленого газу. Це значні гроші для невеликої країни – понад мільярд доларів. Вони знайшли їх, побудували. За цей час Кубілюс пішов у відставку. Але новий уряд відкрив термінал, зробив його міжнародним. Литва звернулася до Євросоюзу, щоб їм повернули частину витраченого на будівництво.
Чи виправдані спроби української влади зупинити поширення епідемії жорсткими карантинними заходами, локдаунами зокрема?
– Весняний сильно вдарив насамперед по дрібних підприємцях. Втратили 700 тисяч робочих місць. Тепер – новий локдаун. Під час карантину вихідного дня багато ресторанів, нічних клубів працювали. Це провокує недовіру до держави. Коли приймаєш жорстке рішення, повинен або перевіряти й карати за невиконання, або не запроваджувати обмеження.
Поширена думка, що бізнес адаптувався і краще готовий до нового локдауну. Тимофій Милованов сказав, що Україна може втратити 0,3 відсотка ВВП і це втричі менше, ніж навесні. Наскільки реальний такий прогноз?
– Три роки тому запровадили СМКОР (систему моніторингу критеріїв оцінки ризиків. – Країна). Бізнес почав говорити, що блокуються накладні й він не може так працювати. Тодішній міністр фінансів Олександр Данилюк казав, що блокуються 0,01 відсотка. Насправді, якщо хоча б одна накладна на мільйон заблокована, це означає, що в системі щось не працює. Треба виправляти. Коли Тимофій Милованов говорить, що це набагато менше, я відповім: пробачте, але це все одно втрати.
Попередній локдаун вплинув на ще більшу тінізацію економіки?
– Відсотків не назву, але думаю, що суттєво. Тінь – це недовіра. І вона зросла. Бачимо це за соціологічними опитуваннями.
У розвинутих країнах малий і середній бізнес займають в економіці не менш як 50 відсотків. А в Україні?
– У Західній Європі менш як половини немає ніде. У Великій Британії майже 98 відсотків – це малий і середній бізнес. У нас – максимум 15.
Україна повинна розуміти, що всі сусідні країни – конкуренти. І ми або конкуруємо, або програємо. Іншого шляху немає. Якщо конкуруємо, тоді державні діячі не мають ходити з простягнутою рукою до МВФ чи будь-якої іншої фінансової інституції. Не кажу, що нам не потрібна співпраця. Але вона повинна бути розумна й на користь Україні, а не МВФ чи Світовому банку.
Які реформи потрібні Україні?
– Насамперед податкова й митна. Наступна – реформа правоохоронної системи. Бо теперішня реагує на факт. А потрібна превенція. Якомога швидше маємо реформувати судову систему, щоб суд став незалежною гілкою влади і повернулася справедливість.
І дві фундаментальні речі – освіта й охорона здоров'я. За радянських часів з усього СРСР в Україну їхали робити операції, лікуватися. Те саме з освітою. Я прибув навчатися в Україну з Грузії за 3 тисячі кілометрів. І таких людей були тисячі. Сьогодні українці вирушають за кордон.
Культуру не треба реформувати. Слід вкладати в неї гроші. Хоча я вважаю, що держава не повинна витрачати багато на театри. Успіх будь-якого – його вистави. Якщо вони талановиті, люди ходитимуть. А фінансувати збиткове – це те саме, що з держкомпаніями.
13 
1
Коментарі