Епоха великих кораблів для російського флоту завершилася

Збулося пророцтво прикордонника з острова Зміїний

Крейсер "Москва" затонув. Це визнало міністерство оборони Московії. Тим часом спеціалісти з морської гідрофізики кажуть, що це був гнів Нептуна. А приводом для його люті стали піратські дії російського флоту в Чорному морі, варварські ракетні бомбардування мирних українських міст. Нептун цього не любить, мститься. Збулося пророцтво прикордонника з острова Зміїний: "Русский военный корабль, иди нах*й". Пішов.

Ракетний крейсер "Москва" радянського 1164-го проєкту донедавна був флагманом і найбільшим кораблем Чорноморського флоту Росії. У СРСР і пострадянській РФ крейсери класу "Слава" – так називалася "Москва" при "на­родженні" – гучно називали вбивцями авіаносців. Утім за свою історію жодного авіаносця жоден із них не уразив. Будували кораблі цього проєкту на Миколаївському суднобудівному заводі ім. 61 ко­мунара. Загалом планували побудувати шість кораблів, устигли три. Четвертий – довгобуд, досі стоїть на Миколаївському заводі.

 

Кораблі цього проєкту – роки будівництва 1976–1990 – тоннажністю понад 9 тисяч тонн. Головний ударний комплекс – "Базальт": 12 важких протикорабельних ракет П500 (дальність до 500 км. – Країна). Пізніше комплекс модернізували, додавши до ракет твердопаливні прискорювачі – в Росії він став зватися "Вулкан П-1000". Тобто стріляє на тисячу кілометрів. Артилерійська система "Москви" – двоствольна АК-130 калібру 130 міліметри. Слід розуміти, що, хоча калібр АК-130 і не набагато більший, ніж у танкової гармати, це значно серйозніша система. Вона веде вогонь за даними радіолокаційної станції. І темп вогню у корабельних гармат – 45 пострілів за хвилину на ствол. Тобто гатить, як танкова рота разом. Але в ракетному флоті це все-таки засіб самозахисту. Або нападу на беззбройних. Наприклад, на прикордонників острова Зміїний. Важливо, що головний засіб протиповітряної оборони 1164-го проєкту – зенітно-ракетний комплекс середньої дальності С-300Ф "Форт", корабельний варіант "трьохсотки". С-300 забезпечує протиповітряну оборону не тільки корабля-­носія, а й ­ордера – групи суден.

"Москва" – найстаріший корабель проєкту. Спущений на воду з назвою "Слава". Це вже потім Лужков і Ко домоглися перейменування корабля на честь російської столиці. Але тепер "Москві" капець" – звучить символічно.

1985 року Михайло Горбачов хотів зустрітись у Рейк'явіку з президентом США Рональдом Рейганом на борту радянського крейсера. Для цієї зустрічі, що все-таки відбулася на березі, на "Славі" одну з кают-компаній переобладнали на віп-салон. Але флагманом Чорноморського флоту "Слава-Москва" стала 1999-го.

Дві "сестри" "Москви" – "Маршал Устінов" і "Варяг" – колишня "Червона Україна" – прийшли в лютому в Середземне море з Північного і Тихоокеанського флотів і залишилися там. Через чорноморські протоки Туреччина їх не пропустила. "Москва" донедавна піратила в Чорному морі, паралельно виконуючи "паркетну" функцію флагмана ЧФ.

Отже 13 квітня крейсер "Москва", який у цей час шкалив із групою собі подібних недалеко від острова Зміїний, "раптово" вибухнув. Російські пропагандистські ресурси про причини мовчать. А що казати, що "укропи розфігачили "Москву"? Нехай і не ту, що на семи пагорбах. Ще нестерпніше визнати, що "гордість Чорноморського флоту" знищена українською ракетою. Генеральний штаб ЗСУ теж не афішує, хто, чим, як і за яких умов знищив російський флагман. Вважаєте, що "Москву" уразив американський "Гарпун" чи французький "Екзосет"? Будь ласка. І вони в нас будуть. Скоро нищитимемо ворогів у нашому морі і "Гарпунами", і "Екзосетами", і "Томагавками". І "Нептунами" теж. Усе буде. А сьогодні викликає захоплення майстерна тактика наших ракетників.

Береговий протикорабельний ракетний комплекс "Нептун", з якого поцілили російський флагман, – розробка Київського конструкторського бюро "Луч". Улюблене дітище генерального конструктора Олега Коростельова. Його створювали, коли вже розуміли та знали, з ким будемо воювати на морі і як. Передали на озброєння 2020-го, а перший дивізіон мав стати на службу у квітні цього року. Російська агресія спонукала діяти швидше. Дальність стрільби по надводних цілях – до 270 кілометрів, інтервал пуску ракет – 2–5 секунд. Але росіяни, судячи з їхніх дій, не вірили в ефективність і боєздатність українських ракет. Пересвідчилися.

Знищити таку ціль – ціла операція: хтось має дезінформувати противника, відволікати його увагу. Хтось забезпечити ефективне придушення його радіоелектронних засобів – так, щоб приховати й одночасно не зашкодити роботі наших РЛС, таємно підготувати місце пусків, здійснити розгортання комплексу, знищити ворога і швидко змінити позиції. І зробити це все чітко, скоординовано за часом і місцем, в умовах переваги сил противника. Це справжня майстерність.

 

"Москву" вразили двома "Нептунами" в лівий борт. Здетонував боєзапас. Шансів у ворога не було. Штатний екіпаж "Москви" – близько 480 моряків і 30–50 офіцерів. Разом десь 520–530 осіб. Є сподівання, що більшість із них пішла на корм чорноморським бичкам. Такий він, гнів Нептуна.

Яка була роль "Москви" в морському угрупованні сил ворога? Головний ударний комплекс – "Базальт" – не придатний для стрільби по берегових цілях. Утім, говорити, що крейсер не становив небезпеки для нас, неправильно. "Москва" була командним пунктом усього угруповання російських кораблів, що діяли в західній частині Чорного моря. І ударних, тих що стріляють "Калібрами" по мирних українських містах. І морського десантного загону, що час від часу намагається висадитися на узбережжя біля Одеси. Командний пункт – центр опрацювання інформації, прийняття рішень, видавання вказівок. Тепер у ворогів його нема. Допоки не знайдуть йому тимчасової заміни. А це час. Теоретично роль флагмана флоту може взяти на себе один із нових фрегатів Чорноморського флоту 11356-го проєкту – крім, звісно, вже підстреленого на початку квітня, ймовірно тим же "Нептуном", "Адмірала Ессена". Наприклад, головний із них "Адмірал Григорович". Єдине, що стоїть на заваді, – російська любов до гігантоманії. У них завжди флагманським кораблем має бути найбільше одоробло на зразок "Петра Великого".

Але, судячи з усього, епоха великих кораблів для російського флоту завершилася остаточно й безповоротно. Військове кораблебудування прямує у фарватері за Роскосмосом.

По-друге, "Москва" була для сил російського флоту, що воює з Україною в Чорному морі, протиповітряною парасолькою – забезпечувала групове ППО з'єднання кораблів своїм комплексом С-300Ф "Форт". Тепер у піратського угруповання протиповітряного захисту немає – не буде кому прикрити ані ударні групи, ані можливий морський десант. Доведеться компенсувати ці втрати винищувальною авіацією. А вона потрібна окупантам в іншому місці, на критично важливих напрямках битви за Донбас. Отже, без надійного протиракетного і протиповітряного прикриття кораблям російського флоту в Чорному морі буде значно складніше. Нахабства й самовпевненості поменшає. Росіяни тепер знатимуть, що будь-де від Тарханкуту до Зміїного можна отримати "Нептуна" в борт.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".

×