До Верховної Ради потраплять не найкращі

Державне управління потребує фахівців, які здатні швидко ухвалювати правильні рішення

У російського історика Едварда Радзинського натрапляємо на спостереження за епохою царювання імператора Олександра II: "Вместо арестованных, высланных или уехавших за границу зрелых людей, возглавлять эту новую молодежь пришли сверстники – недоучившиеся гимназисты и студенты. Их закружил, опьянил, обезумел дух свободы, и они жаждут политической деятельности. Молодые люди презирают поколение вчерашних либералов. С ненавистью молодых к старикам они называют их не иначе как "соглашателями", "господами, которые, при всей эрудиции и революционных фразах, бессильны порвать со старым порядком". Ибо старики верят в реформы. Но верить следует только в революцию".

 

Олександр Достоєвський (вчений-гістолог, племінник письменника Федора Достоєвського. – Країна) про цей відтинок російської історії пише: "Экспроприаторы, убийцы, бомбоносцы – это бездарные литераторы, студенты, не кончившие курса, адвокаты без процессов, артисты без таланта, ученые без науки. Люди с огромными амбициями и малыми талантами. Много амбиции, но мало амуниции".

Латинське слова ambitio означає честолюбство, зарозумілість, жадібність, гординю. Молодим членам "Голосу народу" (від назв партій "Голос" і "Слуга народу". – Країна) – енергійним і марнославним – амбіцій не позичати. З амуніцією ситуація менш обнадійлива. Ці призовники до парламенту часто не розрізняють інформацію та знання і забувають, що громадська сила накопичується насамперед через останні. Знання – це систематизовані достовірні уявлення про предмети і явища. Застосовуються для організації діяльності і вирішення завдань. А інформація – відомості про поняття, факти, події. Не всім удається сприйняти та належно опрацювати її.

По-єзуїтськи звучать слова Віктора Медведчука, що президент РФ "із повагою ставиться" до президента України, а "досвід – справа наживна, навчиться". У Володимира Олександровича катма часу вчитися азам політики і вмінню вести перемовини. Непрофесійність "слуг народу" небезпечна для держави. Бо нефаховістю її керманичів скористається ворог і змусить Україну йти на поступки. Зруйнувати стару систему можна. А що далі?

"Цей склад парламенту – найгірший за роки незалежності. Найогидніший, і з погляду професіоналізму, і моральних якостей", – каже Віктор Шишкін, екс-суддя Конституційного Суду, перший генпрокурор України. Можна лише здогадуватися, яка буде новообрана Рада.

Запит на "нові обличчя" нині формується у Facebook та Instagram. А реальна політика, економіка, державне управління нагло потребує висококласних фахівців, які спроможні швидко ухвалювати правильні рішення.

Офіс президента двічі проігнорував звернення представників української делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи, заявила її член Марія Іонова. Пропонували Зеленському зустрітися і напередодні сесії ПАРЄ, на якій скасували санкції проти Росії. Із президентом, який відповідає за зовнішню політику Української держави, члени делегації мали б узгодити план дій. У такій драстичній для країни ситуації Зеленський міг би й сам бути на цій злощасній сесії. Чи не є така реакція Офісу наслідком візиту президента до Брюсселя, Парижа і Берліна?

25 червня ПАРЄ повернула право голосу делегації РФ.

– Подібні рішення базуються на консенсусі ключових країн. Ми побачили німецько-французький. Він став наслідком "політики мовчання" – як європейські дипломати назвали зовнішню політику Зеленського, – каже дипломат Василь Філіпчук. – Два місяці міжнародні партнери України очікували від нього мирного плану. Але так і не почули. Ті самі слова, ті ж люди. Але Зеленський із риторикою Порошенка менш переконливий. У Володимира Олександровича немає часу на розкачку. Потрібне системне бачення виходу з конфлікту.

Призначення друга дитинства президента Івана Баканова першим заступником голови Служби безпеки України – начальником Головного управління боротьби з корупцією та організованою злочинністю і водночас виконувачем обов'язків голови спецслужби з погляду ефективності виглядає сумнівним. Ще і через те, що дружина Баканова – громадянка Росії, хоча з 1998-го живе в Україні.

А слугою якого народу є керівник партії "Слуга народу"? 13 червня телеведуча ток-шоу "Право на владу" Наталія Мосейчук попросила Дмитра Разумкова говорити українською. У відповідь почула: "Как только стану народным депутатом и у меня будет такая возможность, я обязательно перейду на украинский". Йдеться не про брак інтелекту і не про непомірну гординю. Це навіть не малоросійство, а світоглядний принцип. Небезпечний для партійного діяча, який претендує на владу в Українській державі.

Російська опозиціонерка Марія Гайдар швидко опанувала українську. Російський журналіст Аркадій Бабченко вчить її. Каже: "Якщо Україна не матиме своєї мови – Росія полізе рятувати країну від фашистів і бандерівців. За 10 років, 50, 70. Мені як російськомовному журналісту було би зручніше – дві мови. Але це мої проблеми. Існування незалежної України – важливіше". Дмитро Разумков цього не розуміє?

 

Не вважають за необхідність розмовляти українською і брати Шефіри, представники студії "Квартал 95". "Я очікую перегляду квот (на державну мову на радіо та телебаченні. – Країна). 90 відсотків – це багато. Про мову потрібно прийняти нормальний закон. Це перший крок для припинення війни", – каже перший помічник президента Борис Шефір. А глава президентського офісу Андрій Богдан в інтерв'ю "РБК-Україна" заявив про можливість проведення референдуму про статус російської як регіональної в Донецькій і Луганській областях.

"Чуваки" з Банкової явно загралися. Вони демонструють не лише брак стратегічного бачення української перспективи. Слова Богдана дублюють російську пропаганду про "два незгодні регіони, що по­встали проти нацистів".

Чи треба дивуватися, що ке­рів­ник фракції "Опозиційно­го блоку" Вадим Новинський і народний депутат Олександр Долженков передали до Конституційного Суду подання, підписане 51 нардепом, про визнання неконституційним закону про мову. "Закон дискриминирует по языковому признаку 40% населения страны – русскоязычных украинцев, называя их национальным меньшинством".

Після виборів партія "Слуга народу" не хоче вступати в коаліцію з іншими політичними силами і ставить за мету стати монопартією, повідомив представник президента у Верховній Раді Руслан Стефанчук: "У нас є мрія взяти одноосібну відповідальність".

Однопартійна більшість визначатиме законодавче майбутнє країни. Ніхто не знає, до кого дослухатиметься Володимир Зеленський. Це може бути Вашингтон і Брюссель, пан Коломойський, найближче оточення з "Кварталу 95". На які кроки зважиться президент України, аби замиритися з Москвою?

Передвиборча програма "Слуги народу" рясніє гаслами: впровадимо, скасуємо, створимо, повернемо, позбавимо, запустимо, ухвалимо, підтримаємо. А в пункті "Безпека й оборона" задекларовано: "Забезпечимо законодавчий супровід ініціатив президента, спрямованих на відновлення територіальної цілісності й державного суверенітету України". Стоп! А хто, власне, порушив територіальну цілісність і становить найбільшу загрозу для існування нашої державності? Занзібар? Про Росію як країну-агресора – жодного слова.

І вишенька на торті – "Слуга народу" знає, як здолати корупцію. Дмитро Разумков переконаний, що "переїзд столиці в центр України допоможе вирішити проблеми корупції раз і назавжди". Для цього, правда, треба 3 мільярди доларів із бюджету. Акцентуймо: країни, що воює.

Коли першими людьми в країні стають останні, все робиться криво, фальшиво і жахливо, вважав філософ Фрідріх Ніцше. І мав рацію. Повальна мода на нові обличчя в політиці часто втілюється за принципом "краще гірше, аби інше".

На 5 червня на сайті партії "Слуга народу" зареєструвалися понад три з половиною тисячі охочих стати кандидатами в народні депутати від цієї політсили в мажоритарних округах. Дмитро Разумков заявляє, що у список відбирали тих, хто брав участь в організації президентської кампанії Володимира Зеленського. А ще туди потрапили люди, яких у партії вважають "ефективними", "широко відомими експертному співтовариству".

А хто нині уособлює розум, честь і совість? Услід за лідером "Кварталу 95" в політику посунули представники шоу-бізнесу. За даними ЦВК, понад 60 артистів братимуть участь у виборах до Верховної Ради. Тренер "Ліги сміху" Сергій Сивохо балотується від "Слуги народу" в Донецькій області, а Юрій Корявченков – "Юзик", актор студії "Квартал 95", в рідному Кривому Розі. Шоумен Сергій Притула йде за списками партії "Голос" Святослава Вакарчука. Павло Зібров планує "вболівати за долю простого народу" у Верховній Раді. Заявили про намір стати депутатами народні артисти Світлана й Віталій Білоножки. Михайло Поплавський очолив список Аграрної партії.

До Верховної Ради потраплять не найкращі. Цьому сприяє і сумнівний механізм рекрутування бажаючих, і безвідповідальність виборців, які лінуються усвідомити причинно-наслідкові зв'язки між голосуванням і тим, до чого це може призвести.

Ренат Кузьмін – колишній заступник генпрокурора часів президентства Віктора Януковича, хотів балотуватися від партії "Опозиційна платформа — За життя". Перебуває у розшуку, а в базі розшуку Міністерства внутрішніх справ зазначається, що зник п'ять років тому — у липні 2014 року. Кузьміна звинувачують за статтями про завідомо незаконні затримання, завідомо неправосудні вироки, зловживання владою та службове підроблення. На щастя, ЦВК скасувала його реєстрацію на вибори. Але Неля Штепа, екс-мер міста Слов'янськ, опинилася на 74 місці у виборчому списку цієї ж партії.

Питання, яку хатку прагнуть збудувати українці, залишається відкритим. Може, скористатися досвідом англосаксів?

Ось хатка, яку збудував собі Джек.

А це – комора, в коморі – пшениця,

З якої так смачно пекти паляницю

У хатці, яку збудував собі Джек.

(з англ. переклад Івана Малковича, Юрія Андруховича)

×