Ексклюзиви
Середа, 06 травня 2020 17:05

Для успіху команди таланту тренера недостатньо

Футбол Лобановського залишився в чемпіонаті, де можна було відпочивати в одних матчах, аби викластися в інших

Київське "Динамо" 2 травня 1986 року виграло Кубок володарів Кубків. Ця історія ледь не до найменших деталей повторює перемогу в цьому ж турнірі 14 травня 1975-го. Потужний попередній рік, коли виграли все можливе, з кульмінацією навесні та поступовим згасанням після невдалого півфіналу Кубка чемпіонів.

Це не збіг, а закономірність для всіх футбольних клубів, чий успіх побудовано на перевазі в командній швидкості. Чому ж Валерій Лобановський створив за все життя лише дві такі команди, а не чотири-п'ять? Час же давав змогу. Відповідь проста: для успіху команди таланту тренера недостатньо. Потрібні футболісти певного рівня та трохи удачі.

  Микола НЕСЕНЮК, журналіст
Микола НЕСЕНЮК, журналіст

Все це зійшлося 1985-го. Тоді вдруге в історії в Києві зібрали гравців, кожен із яких відповідав рівню збірної СРСР. Відрахувавши з команди Леоніда Буряка, майстра точних передач, тренер зробив дві речі – показав, що недоторканних немає і підкреслив курс на швидкість. З нею в Буряка були проблеми. Того року всі гравці "Динамо", за винятком хіба що Олександра Заварова, були здатні відбігати два тайми на максимальній швидкості, виконуючи вказівки Лобановського.

Це принесло успіх у внутрішньому чемпіонаті та перших раундах Кубка кубків, де киянам протистояли далеко не гранди – нідерландський "Утрехт" і румунська "Університатя". Власне, і на шляху до фіналу європейського кубка навесні 1986 року динамівці обійшли не елітних опонентів – австрійський "Рапід" і чехословацьку "Дуклу". Для всіх чотирьох єврокубкових суперників шалений пресинг "Динамо" став нездоланною перешкодою.

Про це в нас воліють не згадувати, але до тріумфальної весни 1986-го київське "Динамо" підготував не Валерій Лобановський. Це зробив Едуард Малофєєв – тодішній тренер збірної Радянського Союзу. Команда упродовж лютого готувалася до фінального турніру Кубка світу в розширеному складі, до якого входили вісім футболістів київського "Динамо". Лобановський того часу працював практично із дублем і чотирма гравцями основного складу, які не потрапили до збірної.

Але був один суттєвий нюанс – викликані до збірної гравці "Динамо" відверто "плавили" Малофєєва, грали абияк. Зате в Лобановського викладалися на 100 відсот­ків. Гру його команди було налагоджено до авто­матизму – основний склад практично не змінювався. Цей факт разом зі слабкістю конкурентів і зумовив вихід до фіналу Кубка кубків. Там на киян чекав перший суперник справді європейського класу – мадридський "Атлетіко", третя команда Іспанії.

Сучасним уболівальникам це важко уявити, але тоді за іспанські клуби грали лише іспанці, за французькі – французи, за німецькі – німці. По­одинокі іноземці не відігравали визначальної ролі. Теперішній "Атлетіко", у складі якого півтори збірні світу, не можна порівняти з командою 1986 року. Але і з нею у практично збірної СРСР, яким тоді було київське "Динамо", виникли проблеми.

З того матчу прийнято дивитися лише диво-комбінації "віялом", після яких Олег Блохін і Вадим Євтушенко забили другий і третій м'ячі. Насправді ж динамівський пресинг спрацював лише на перших хвилинах, коли й відкрили рахунок. Після чого впродовж 80 хвилин іспанська команда небезпечно атакувала, а часом і просто "возила" динамівців полем. Допомогли їм вистояти залізна дисципліна й удача, що була на нашому боці. А потім "Атлетіко" в останні хвилини пішов на штурм усією командою і пропустив оті дві контратаки, які так любимо передивлятися.

Гра команди Лобановського була ефективна лише проти слабких конкурентів, які здавалися після першого пропущеного м'яча. Коли ж суперник мав високий рівень, командна швидкість допомагала не завжди. І ще – в такому шаленому темпі футболісти могли грати не частіше двох-трьох разів на місяць. Саме в цьому була причина провалу збірної СРСР на Кубку світу в Мексиці, куди її замість Малофєєва повіз Лобановський.

Після поразки від Бельгії в 1/8 фіналу оперативно створили міф про арбітра, який нібито не зафіксував офсайду, коли бельгійці зрівняли рахунок. Коли ж без вигадок, то збірна Лобановського наприкінці того матчу вже не мала сил грати в потрібному темпі. Захисники намагалися створити штучний офсайд і помилилися. Команді Бельгії в червні, на відміну від "Атлетіко" у травні, вдалося зрівняти рахунок. І вся "магія" гри ­команди Лобановського зникла.

Який висновок? Грати у футбол, у який грало "Динамо" 1986 року, сьогодні неможливо. Тепер не можна проводити чи не половину матчів внутрішнього чемпіонату у тренувальному режимі, готуючись зіграти на повну силу раз на два тижні. Упевнений, що володарі Кубка Кубків-1986 року і сьогодні були би здатні протистояти і навіть перемогти сьогоднішні "Баварію", "Барселону", "Ювентус" чи "Ліверпуль". Один раз, коли пощастить. Грати в такий футбол не два рази на місяць, а двічі на тиждень, як роблять це названі європейські гранди, неможливо – організм футболістів не витримає.

  Гравці київського ”Динамо” вітають тренера Валерія Лобановського після перемоги в Кубку СРСР-1985. У фіналі перемогли ”Шахтар” – 2:1. Здобуття трофея дало  змогу стартувати в Кубку кубків 1985/86 і виграти турнір
Гравці київського ”Динамо” вітають тренера Валерія Лобановського після перемоги в Кубку СРСР-1985. У фіналі перемогли ”Шахтар” – 2:1. Здобуття трофея дало змогу стартувати в Кубку кубків 1985/86 і виграти турнір

Футбол Лобановського залишився в тому чемпіонаті, де можна було відпочивати в одних матчах, аби викластися в інших. А коли не мали нагоди відпочити, перенести гру. Саме так було 1986 року, хоч про це і не згадують. Звісно, і тепер часом можемо бачити зразки футболу з граничними швидкостями. Але сьогодні так грають футболісти, чия майстерність, нехай не ображаються заслужені динамівці, на порядок вища. І швидкість дає не дисциплінована біганина, а точність передач в один дотик.

Для мене 2 травня 1986 року було одним із найщасливіших днів у житті. Я вдруге і, можливо, востаннє став свідком перемоги моєї команди в єврокубку. Як усе минуле, цей день слід пам'ятати. Але не намагатися повторити. Та перемога, як і футбол Лобановського, залишилися в минулому столітті разом із Пеле, Марадоною, Кройффом, командами, за які вони грали, та тренерами, які ці команди очолювали. Їхній досвід давно застарів і не потрібен фахівцям, які продовжують розвивати футбол. Одне втішає: гучні перемоги та яскрава гра найкращих нинішніх команд теж колись стануть історією.

Зараз ви читаєте новину «Для успіху команди таланту тренера недостатньо». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 91
Голосування Який результат покаже збірна України з футболу на Євро-2020/21?
  • 1) не вийде з групи
  • 2) дійде до 1/8 фіналу
  • 3) дійде до 1/4 фіналу
  • 4) дійде до 1/2 фіналу
  • 5) дійде до фіналу
  • 6) виграє турнір
Переглянути