В Україні заборонили Діда Мороза – в рамках декомунізації. Про це пишуть російські медіа. Джерелом інформації вказують заснов­ника етнокультурного проекту Folk Ukraine Ігоря ­Добруцького.

– Ми довго популяризували ідею, тепер це набуло масового характеру, – говорить він. – Українських дітей повинен вітати Святий Миколай. Дід Мороз – вигаданий персонаж і пережиток радянського минулого.

Добруцький мав на увазі лише святкування Нового року на Софійській площі в Києві.

– Не держава має вирішувати, хто приноситиме подарунки дитині – Дід Мороз, Миколай чи Санта-Клаус, – каже голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович. – Країна прибирає з громадського простору символи комуністичного тоталітарного режиму, що відображені в назвах, топонімах, пам'ятниках. Але немає навіть наміру застосовувати політику до свят чи Нового року.

Дід Мороз – дух, що разом з онукою Снігуронькою вітає дітей із Новим роком і робить подарунки. Персонаж сформувався у Російській імперії на початку ХХ ст. Став традиційним для Радянського Союзу.

 

"Дід Мороз з'являється на святі не одразу, а посередині або наприкінці, – пише дослідниця Олена Душечкіна в книжці "Русская ёлка". – Діти нетерпляче його ждуть, бо до його приходу не отримують подарунків".

Вперше подібний образ з'являється у виданому 1841 року збірнику Володимира Одоєвського "Сказки дедушки Иринея". Герой казки Мороз Іванович взимку ходить по вулицях. Заглядає у вікна, щоб люди не забували топити піч і закривати труби. Допомагає бідним, чемним вручає подарунки, ледачих заморожує.

"Седой-седой, – описує Одоєвський. – Сидит он на ледяной лавочке да снежные комочки ест. Тряхнёт головой – от волос иней сыплется, духом дохнет – валит густой пар. Дом у Мороза Ивановича сделан был изо льда: и двери, и окошки, и пол – ледяные, а по стенам убрано снежными звездочками".

Звичай прикрашати домівки ялинками напередодні Різдва прийшов у Російську імперію з Німеччини також у 1840-х.

Не ветер бушует над бором,

Не с гор побежали ручьи,

Мороз-воевода дозором

Обходит владенья свои.

Идет – по деревьям шагает,

Трещит по замерзлой воде,

И яркое солнце играет

В косматой его бороде.

Микола Некрасов,

уривок із поеми "Мороз, Красный Нос", написаної 1863 року.

Фрагмент вважають першим канонічним описом Діда Мороза. Хоча він – негативний персонаж твору.

Олена Душечкіна перелічує вигаданих персонажів, які вітали росіян з Новим роком на межі ХIХ–ХХ ст.: старий Рупрехт (1861) – запозичений із німецької міфології, Святий Миколай (1870), Морозко (1886), Мороз (1890-ті), Санта-Клаус (1914), Йолкич. До Жовтневого перевороту 1917 року всіх витіснив Дід Мороз. Його зображували на новорічних листівках і рекламах, вішали на ялинку як іграшку. Згодом почав приносити подарунки.

Под "Рождество Христово" в обед

Старорежимный елочный дед

С длинной-предлинной такой бородой

Вылитый сказочный "Дед Мороз"

С елкой под мышкой саночки вез,

Санки с ребенком годочков пяти.

Советского тут ничего не найти! – вірш Дем'яна Бєдного "Рождественская картина. Бытовая". Опублікувала газета "Правда" напередодні 1929-го. Тоді святкування Нового року оголосили буржуазним пережитком. Ялинка і Дід Мороз стали небажаними атрибутами.

"Давайте организуем к Новому году детям хорошую елку" – статтю першого секретаря Київського обкому ВКП(б) Павла Постишева з таким заголовком опублікувала "Правда" 28 грудня 1935 року. Він заявляв, що вважати новорічну ялинку буржуазною – неправильно. "Комсомольцы, пионер-работники должны под Новый год устроить коллективные елки для детей, – пропонував Постишев. – В школах, детских домах, в дворцах пионеров, в детских клубах, в детских кино и театрах – везде должна быть детская елка! Горсоветы, председатели районных исполкомов, сельсоветы, органы народного образования должны помочь устройству советской елки".

Діда Мороза "реабілітували". А Постишева через три роки розстріляли в рамках боротьби з "троцькістами".

"Вотчина Деда Мороза" розташована у Великому Устюзі Вологодської області. Її урочисто відкрили 25 грудня 1999 року. Під час новорічних свят місце щодня відвідують до 8 тис. осіб. Пропонують прогулянку по Стежині казок, екскурсію будинком, огляд зоопарку. Також можна піти на риболовлю з Дідом Морозом. Це обійдеться щонайменше у 700 руб. для дітей і 1 тис. руб. для дорослих – 280 і 410 грн відповідно.

"Кто придумал сделать родину Деда Мороза в этом Богом забытом месте? – пише житель Архангельська, який побував у Великому Устюзі торік. – На джипе добирались из Вологды практически весь день. Дорога – жуть! Ни перекусить, ни в туалет сходить. Дали ключи от коттеджа – там дубак. Поселили над кабаком – вонь. Делать абсолютно нечего. Мы лыжи, коньки брали с собой – не пригодились. С утра тоже поспать не дали: школьников несколько автобусов привезли – все в кабак, греться, кушать. Вышли, посмотрели дом Деда Мороза, ледяные статуи, на кривляющихся ряженых, на детей замерзших. Плюнули и поехали домой".

Микола Чудотворець (приблизно 270–345 роки) – християнський святий. Народився в грецькій колонії Патара – тепер територія Туреччини. З дитинства віддався богослужінню – вдень не виходив із храму, вночі молився. Став єпископом. Ініціював знесення язичницького храму Артеміди.

Миколу вважають покровителем воїнів, мандрівників, дітей, студентів, моряків, торговців, лучників і ромів. Його мощі спершу поховали в Мирах – сучасне Демре в Туреччині. Пізніше їх викрали й перевезли в італійське місто Барі. За допомогою останків британські антропологи відтворили зовнішність святого. На момент смерті йому було 65–70 років.

– Ми створили модель черепа Миколи, – розповідає професор Манчестерського університету Кароліна Вілкінсон. – Відтворили м'язи обличчя, наклали шкіру. Зуби допомогли визначити форму губ, очні впадини – очей. Потім додали зморшки, колір шкіри та очей, волосся й бороду. Це був чоловік зростом 168 сантиметрів. Грубий череп, велика квадратна голова. Ще за життя йому зламали носа.

На честь святого в Україні названо обласний центр Миколаїв і райцентр Миколаїв Львівської області. Ще чотири села: два у Львівській, по одному – у Хмельницькій і Чернігівській областях. Похідну назву Миколаївка має одне місто, дев'ять селищ і 86 сіл.

Святого Миколу вважають покровителем Луцька, зображений на його гербі.

Після смерті батьків Микола роздав спадок бідним. Один чоловік мав трьох доньок, проте не міг їх забезпечити. Аби збагатитися, хотів змусити їх до розпусти. Щоб цьому зарадити, Микола підкидав у їхню хату мішечки із золотом – у вікно, комин. Один мішечок впав у панчоху, яка сушилася на мотузці.

Завдяки цій легенді у середньовічній Німеччині виникла традиція дарувати дітям гостинці від святого Миколи. Спершу це робили 6 грудня – в день смерті святого. У ХVI ст. – в період Реформації – Церква виступала проти вшанування святих. Тому подарунки почали вручати на Різдво – 24 грудня. Згодом традиції злилися.

У Нідерландах дарувальника називають Сінтерклаас, без прив'язки до святого. У США це ім'я трансформувалося у Санта-Клаус. У Франції – Пер Ноель, Великій Британії – Джек Фрост, Норвегії – Юленіссе, Фінляндії – Йоулупукі, Литві – Каледу Сяняліс.

Ой, хто, хто Миколая любить?

Ой, хто, хто Миколаю служить?

Тому Святий Миколай

На всякий час помагай,

Миколаю! –

народна колядка. Українські православні та греко-католики вшановують святого Миколу або Миколая 19 грудня. Чемним дітям він кладе під подушки гостинці, нечемним – різки.

"Миколай про тебе не забуде!" – щорічна благодійна акція. Її започаткувала громадська організація Академія української молоді у Львові 2001 року. Волонтери – "помічники Святого Миколая" – розносять подарунки дітям із малозабезпечених сімей.

Маєток Святого Миколая запрацював 2004 року на території природного парку "Гуцульщина" в селі Пістинь Косівського району Івано-Франківської області. Резиденція збудована в гуцульському стилі. Тут можна ознайомитися з традиціями Різдва і Дня святого Миколая. Окремо – кімната-музей природи Карпат. Для дітей проводять майстер-класи з виготовлення новорічних іграшок. Роль Миколая виконує працівник парку Віталій Ходан.

На сайті маєтку діти можуть залишати листи святому. Один з останніх: "Мене звуть Назарієм. Мені 12 років. Я успішно навчаюся в Технічному ліцеї НТУУ "КПІ". Маю грамоти. Додатково вивчаю англійську мову з репетитором. Люблю математику, англійську мову, хімію, інформатику та інші предмети. У мене найкраща вчителька, яка викладає українську мову. У вільний від навчання час допомагаю мамі, сестричці, бабусі й тітці. Виконую посильну роботу: прибираю в кімнаті, поливаю квіти й дуже багато читаю. Люблю малювати. Вважаю, що моє основне завдання зараз – це гарно вчитися. Дуже хочу отримати від святого Миколая подарунок під подушку. Моє бажання одне – миру на землі".

×