Нам треба не думати, як повернутися до рівня 2013 року, а як випередити, наприклад, Польщу і здійснити серйозні стрибки у 10 сегментах глобального ринку. Такі країни, як Сингапур, Японія, Норвегія, Емірати, прагнули рвонути вперед. А Україна чомусь постійно оглядається назад.
Володимир СПІВАКОВСЬКИЙ, 62 роки, бізнесмен
За останній рік Україну накрила економічно-фінансова криза. Гривня знецінилася майже втричі. На захопленій бойовиками частині Донбасу залишилося чимало підприємств, що працювали на експорт і приносили в казну долари та євро. Усе це сприяло збільшенню зовнішнього державного боргу, який нині становить понад 32,8 мільярда доларів.
Торік на 6,8 відсотка упав валовий внутрішній продукт України, порівняно з 2013-м. Цього року падіння має сповільнитись. Міжнародний валютний фонд прогнозує мінус 5,5 відсотка.
"Ми дуже обережно оцінюємо перспективи 2016 року, – сказав прем'єр-міністр Арсеній Яценюк 16 квітня на Національній економічній нараді. – На подив, наші прогнози з МВФ зійшлися. І уряд, і Міжнародний валютний фонд оцінюють 2016-й як плюс 2 відсотки зростання ВВП".
Коли країна зможе повернутися до економічного рівня 2013 року?
До 2017 року на рівень 2013-го не вийдемо точно. З погляду економічного падіння МИ ЗАРАЗ БЛИЗЬКІ ДО ПРИЗЕМЛЕННЯ. Але падати завжди є куди. Доки ситуація в країні буде така нестабільна, як зараз, чекати на особливе покращення не варто. Однак завдяки фінансовій допомозі Заходу зможемо стабілізувати ситуацію і проводити реформи – потроху вибиратимемося з дна. Невелике зростання може початися наприкінці цього року й на початку наступного. Але це ще не буде рівень 2013-го.
Віталій КРАВЧУК, 35 років, Інститут економічних досліджень
Невідомо, коли економіка зможе повернутися до рівня 2013 року.
Бо рухаємося не туди. По-перше, гривня нестабільна, а це руйнує всю грошову систему. По-друге, придушується внутрішній ринок, стискається платоспроможність населення – податками, зрізанням пенсій, зарплат. По-третє, в Україні продовжують володарювати олігархи й корупціонери. Виводять кошти за кордон. Унеможливлюють залучення чесних, прямих іноземних інвестицій. Як наслідок – НЕМАЄ ПРИРОСТУ КАПІТАЛУ. А без цього неможливо модернізувати економіку.
Володимир ЛАНОВИЙ, 62 роки, колишній міністр економіки
Це залежить від трьох чинників: від війни, що відтягує ресурси, від реформ, які не впроваджуються, і від валютного ринку. За оптимістичного сценарію – це якщо війна заморозиться, а податкові гайки не закручуватимуть – знижений курс гривні приведе до збільшення експорту і будуть валютні надходження в державу. Результат проявиться за півтора-два роки. За найоптимістичнішого – якщо буде дерегуляція економіки й шокова терапія – матимемо ефект за рік. За песимістичного сценарію – якщо війна затягнеться, а реформ майже не буде – позитивні результати будуть не раніше, ніж за три роки. АБИ РОЗВИВАЛАСЯ ЕКОНОМІКА, ТРЕБА, ЩОБ ЛЮДИ СТАВАЛИ БАГАТШІ. Тобто доходи населення мають зростати. Та поки що всі біднішають, а потім їм платять субсидії. Який може бути розвиток ринку, якщо нема за що купувати товари й послуги?
Володимир ХАРКО, 36 років, викладач економічного факультету
Львівського університету ім. Франка
Щоб вийти на показники 2013-го, потрібно від п'яти до десяти років.
П'ЯТЬ РОКІВ – ОПТИМІСТИЧНИЙ СЦЕНАРІЙ. 10 – РЕАЛЬНИЙ. За рік навіть при максимально рішучих кроках влади досягнути бажаних показників неможливо. Економічне зростання стане реальністю, коли реалізують необхідні для цього реформи. Насамперед це зміни в судовій сфері. Друге – реприватизація. В останньому є деякі зрушення, але цього замало. Також важливо покращувати податковий клімат. Та й закони не повинні змінюватися щороку. В законодавчій сфері має бути стабільність.
Ерік НАЙМАН, 46 років, економіст
Торік і позаторік економіка падала від 6 до 12 відсотків. Щоб досягти рівня 2013-го, потрібно в наступні три роки мати зростання бодай 4 відсотки в рік. А це – малоймовірно. 2016-го уряд обіцяє плюс 2 відсотки. Та, скоріш за все, будуть нульові показники. Тому, навіть за найоптимістичнішого сценарію, лише 2020-го матимемо цифри 2013 року. Щоб були хоч якісь якісні зміни 2017-го, закладати фундамент треба сьогодні. Цього, на жаль, не спостерігаємо. Навпаки, зростає тиск на бізнес. Людям заважають заробляти гроші. Держава продовжує займатися мародерством. Першочергово треба спростити податкову систему. Друге – потребуємо прозорої судової системи, яка б гарантувала право власності. Поки що в парламенті ухвалюють переважно популістські закони. Іноземці в уряді кричать, що приватизація врятує країну. Не врятує. ДЕРИБАНИТИМУТЬ ТЕ, ЩО ЩЕ НЕ ВСТИГЛИ ПОДІЛИТИ.
Тарас ЗАГОРОДНІЙ, 36 років, політолог та економіст
Зараз економіка не зростатиме з двох причин – корупція і бюрократія. Інвестиційний клімат на нулі, банківський сектор падає. Бюджет виконується за рахунок інфляції. Відчути позитивні зміни – приблизно за два роки – може допомогти міграційний капітал. ТОРІК ЗАРОБІТЧАНИ ПЕРЕРАХУВАЛИ В УКРАЇНУ ВІСІМ МІЛЬЯРДІВ ДОЛАРІВ. На ці гроші зводять будинки, купують машини. Але економіка цього не бачить. Бо ті ж будівельні матеріали везуть переважно з Польщі. Треба дати можливість заробітчанам узаконити свій капітал. Тобто оформити їх як підприємців. Щоб вони, працюючи там, могли накопичувати кошти на рахунках в Україні. Офіційно переказувати зароблене треба заохотити пільгами – на земельні ділянки, проекти будівництва.
Ірина ВЕРЕЩУК, 35 років, правознавець
Зміни можуть відбутися за чотири-п'ять років. Для підприємців головне, щоб діяла не на папері, а насправді презумпція невинуватості. Щоб бізнесмен знав: якщо я нічого не порушую, то до мене ніхто не прийде з перевіркою. А в нас поки що бізнес і держава – воюючі сторони. Це протистояння треба припиняти.
Регуляторна політика дає лише 10 відсотків ефективності. Слід скасувати всі ліцензії, які не стосуються безпеки людини. Атомна енергетика – так, медицина – так, а навіщо ліцензія на постачання теплої води в будинок? Треба впровадити електронне урядування, мінімалізувати контакт громадянина з чиновником.
ДЕРЖАВІ ПОТРІБНО ЗАЛИШИТИ ДВІ ФУНКЦІЇ, ЯКІ НЕ МОЖЕ ВИКОНАТИ ХТОСЬ ІНШИЙ, – РОЗВІДКУ Й ПРАВОСУДДЯ. З рештою впораються бізнес і громадські організації. Комунальні послуги можуть надавати приватні структури, треба тільки врегулювати ціни. Це великі зміни, тому без шокової терапії не обійтися.
Посилено трудитись потрібно всім. Ефективність праці в Євросоюзі вдесятеро вища, ніж у нас. І не тому, що там робітник у 10 разів швидше махає лопатою. А тому, що він не стоїть у чергах по дозволи. У нього немає потреби робити зайві рухи й витрачати час абияк.
Ярослав РУЩИШИН, 47 років, підприємець
Є фактор війни і біженців, тобто руйнації та безробіття. Якщо говорити лише про незахоплену війною територію, то цілком можемо вийти на рівень 2013-го наприкінці наступного року. Бо 2015-го борсатимемося в реформах, а В НАСТУПНОМУ РОЦІ З'ЯВЛЯТЬСЯ ЦЕНТРИ ЗРОСТАННЯ. Нині прибираємо корупційні схеми, непотрібних регуляторів. Якісні зміни дадуть кількісний результат за цей час. Однак, хоч би як склалися обставини, уряд має перестати прив'язуватися до видобутку вугілля, руди чи сільгосппродукції. Треба відокремити ці сфери від усього іншого – легкої промисловості, машинобудування, будівництва, ІТ. І домагатися зростання у цих галузях.
Борис КУШНІРУК, 48 років, економіст
Усе залежить від реформ. Якщо вони будуть успішні – впродовж трьох років можемо й перевищити рівень 2013-го. Якщо їх не буде або ж буде такий темп, як зараз, – до рівня 2013 року можемо взагалі не повернутися.
Володимир СІДЕНКО, 61 рік, науковий консультант з економічних питань Центру Разумкова
Українська економіка вже не розвиватиметься олігархічним шляхом. Вона залежала насамперед від металургії, яка була монополізована. Зараз треба заходити на європейські ринки нашому малому й середньому бізнесу. Цього року сягнемо дна в падінні. Наступний стане початком зростання. Україна долучиться до європейських законів, але ще років 10 ітиме до ЄС. Для бізнесу це – дуже приваблива модель: європейські стандарти вже діють, але ще немає зобов'язань, які працюють у ЄС.
Нам ТРЕБА ПЕРЕМАНИТИ РОСІЙСЬКИХ БІЗНЕСМЕНІВ, ЯКІ ВТЕКЛИ ВІД ПУТІНСЬКОЇ ТИРАНІЇ І ВИВЕЗЛИ КАПІТАЛИ ДО ЛОНДОНА. Їм було б дуже комфортно працювати в Україні. Вони про це говорили ще 2005 року. Цей бізнес може перевезти свої штаб-квартири в Україну. Але треба створити привабливі умови й забрати вампірів, які сидять у дозвільних структурах.
Україну зараз називають прекрасним місцем для стартапів. Тут великі ризики, але й можливість отримувати швидкі прибутки. Багато хто вже зрозумів це.
Олег РИБАЧУК, 57 років, колишній віце-прем'єр і керівник Секретаріату президента Ющенка
1 
1
Коментарі