"Близько 80 відсотків людських втрат – від осколків"

Україні потрібні бронетехніка й далекобійна зброя, – каже військовий аналітик Ігаль Левін

Як оцінюєте зброю, що її надають Україні партнери, та її потреби, враховуючи тип нинішньої війни?

– Україна нині в такому стані, що їй потрібна будь-яка зброя – і радянська, і натовська. Навіть у мирний час ніхто не може на 100 відсотків підготуватися до нападу. Завжди можна говорити, що треба більше. А тепер – війна, тому Україні потрібно все. Усе може бути використано.

А що потрібно насамперед для боїв на півдні та сході країни?

– Важке озброєння. По-перше, це означає, що потрібні танки, бронетранс­портери, броньовані машини на колесах. По-друге, артилерія та системи залпового вогню, далекобійна зброя, дрони-камікадзе, які передавали американці. Там модель Switchblade 600. Вона може бити на 40 кілометрів. Необхідна далекобійна зброя будь-яких систем – від радянських гаубиць до сучасних дронів.

По-третє, для ефективного використання артилерії потрібні системи пошуку й виявлення. По-четверте, зенітні ракетні комплекси та переносні зенітно-ракетні комплекси. Це потрібно для захисту військ із повітря. Бо можна розгорнути артилерію й танки, а їх буде знищувати російська авіація. Це все первинне. Далі все інше – шоломи, бронежилети, медичні автомобілі, безпілотні катери, протикорабельні ракети, системи для роботи штабів.

А що з названого озброєння найважливіше?

– Далекобійні системи й усе, що забезпечує їм роботу, – снаряди й системи виявлення та наведення. Гармата й танк самі собою – це лише гармата й танк. Щоб це все працювало, треба навчений екіпаж і системи. Можуть дати 100 танків, але потрібні й люди, які вміють із ними працювати. Тому потрібно не лише далекобійне озброєння, а й уся інфраструктура й людський капітал, які дають їм змогу працювати. Добре, що все це нібито робиться щодо озброєння, яке надається Україні, зокрема й навчання.

Що таке далекобійне озброєння, на скільки кілометрів воно стріляє?

– На понад 10 кілометрів. Танк веде бій на 5 кілометрів і ближче. Багато протитанкових ракетних комплексів працює на 1–5 кілометрів. Часто бої йдуть на відстані 1–2 кілометри. Кулемети працюють на такій же відстані. Тож усе, що стріляє на більш як 10 кілометрів, можна вважати далекобійним.

 

Як знищувати великі колони російських батальйонно-тактичних груп, особливо коли наші сили розбиті на малі групи?

– Так, швидко знищити всі ворожі танки в колоні не вдається, деякі розвертаються й відстрілюються, але по них продовжують вести вогонь українські військові. Танки окупантів можуть вести бій на відстані 2 кілометри. Якщо в нього немає систем наведення й хорошої розвідки – а російська армія не НАТО – то танк сліпий. А український протитанковий ракетний комплекс "Стугна-П" може стріляти на 5 кілометрів. Плюс оператор перебуває не біля "Стугни". А оператор – це головне. Він може працювати й на більшій відстані, й танк проти нього безпомічний. Це дуже важливий момент.

До того ж працюють Сили спеціальних операцій, які підривають дороги, встановлюють міни. Це тактика "мотті" – тактика фінських військ, яку використовували під час радянсько-фінської війни 1939–1940 років проти радянської армії. Полягає в розбитті на частини великих сил противника на менші групи з подальшим оточенням і знищенням. Так розбили російські угруповання біля Чернігова, Сум, Києва. У Путіна кажуть про відступ від цих міст як про жест доброї волі, але це було уникнення воєнної катастрофи й оточення. Бо далі з північним угрупуванням росіян була б катастрофа на рівні знищення крейсера "Москва".

Українці запозичили досвід фінів. Більше того, проти таких колон на трасі легше працювати, ніж по частинах, розгорнутих десь у лісі. У ЗМІ пишуть про 40-кілометрові колони російської техніки, здаються страшними, але їх легше так бити.

Чи можна на півдні та сході країни продовжувати ту ж тактику, що була й на півночі?

– Я розділив би ОРДЛО й зону операції Об'єднаних сил – з одного боку. З другого – південь України. В зоні ООС і ОРДЛО в усіх є тил. Але Збройні сили України воюють під Харковом і біля Херсона. Там такого суцільного фронту немає.

А що там треба?

– Там степи. Ось там треба важке озброєння і більше бронетехніки. Чому кажу про броньовану техніку? Навіть танк не витримає сучасної протитанкової керованої ракети, але броньована техніка потрібна для захисту від осколків. Тому що близько 80 відсотків втрат – від осколків. Люди гинуть від осколкових поранень і супутніх проблем, як-от втрата крові. Навіть легкоброньовані алюмінієві бронетранспортери М113 від США, вони часом і від кулеметної черги не рятують, але затримують осколки. І це потрібно. Бо одна річ – захист у місті, й інша – у степу. Там потрібно багато броньованої техніки. Американський броньовик М113 на озброєнні вже понад 60 років, але все одно він потрібен. І треба більше. Тому що захищає від осколків.

Наскільки відчутною для російського угрупування в Чорному морі буде втрата крейсера "Москва"?

– Надто відчутною. Бо він прикривав інші кораблі, там були С-300 – зенітно-ракетні системи далекої дії. Це була протиповітряна оборона на морі. Обстрілювати цілі на землі можуть фрегати й корвети, а от захищати флот від авіації – це робив флагманський крейсер "Москва". Тепер цієї парасолі в російських кораблів немає.

Плюс це удар по іміджу, бо залишитися без флагмана у війні з державою, яка фактично не має свого флоту, – це репутаційні втрати. Думаю, що не всі розуміють важливість цієї події. І що цікаво, коли затонув атомний підводний човен "Курськ" із понад сотнею моряків на борту, то в Росії оголосили національний траур. А ось українці відправили під воду флагманський ракетний крейсер, де було більш як 500 моряків, – і нічого. Із Москви лунають якісь незрозумілі сигнали. Думаю, Кремль ще не перетравив ситуації. Навіть для Китаю і США будівництво таких кораблів – серйозні витрати.

Звірства окупантів у Бучі та інших українських містах ініційовані вищим російським командуванням?

– Ми маємо радіоперехоплення, де командири дають добро підлеглим на такі дії. Але припустімо, що в нас таких перехоплень немає. Ми знаємо, що РФ на рівні міністра закордонних справ Сергія Лаврова і президента Володимира Путіна заперечує це як факт. Це означає, що генерали й офіцери мають зелене світло: робіть, а російська влада скаже, що це фейк! І це розв'язує руки російський армії на півдні та сході України. Отже можна далі грабувати, вбивати, ґвалтувати, а Путін скаже, що це все фейк.

Це воєнний злочин. Але тут іще важливо, як вони ставляться офіційно. Бо можна сказати, що застосування сили було надмірним. Або ми ведемо війну з нацистами, але наші війська, на жаль, часом, коять неприпустимі речі. Далі показово покарати якогось генерала. Тут цього немає. Отже дається зелене світло для всіх інших.

Як протидіяти ракетним обстрілам українських міст, що відбуваються з літаків і тому проти них не ефективні проти­повітряна оборона чи винищувач?

– Тут, на жаль, лише власні заходи. Навіть якщо хтось передасть Україні сучасні системи протиракетної оборони, то для навчання персоналу користуватися ними потрібні місяці. Це не радянські системи ПРО, а західні. Про це говорили аналітики. В Україні слабка ПРО. Тому ворожим комбінованим ракетно-авіаційним ударам відповісти є мало чим. Тарас Чмут, директор фонду "Повернись живим", говорив про це давно. Тому це не несподіванка.

А які заходи?

– Розрідження військ. Не тримати їх в одному місці, не тримати їх у казармах чи центрах дислокації. Створити оманливі цілі, щоб ці ракети летіли не по військах. Але на 100 відсотків ефективної протидії немає.

У Маріуполі заблоковані українські війська. Як розв'язати цю проблему?

– Поки є боєкомплект і вода, заводу "Азовсталь" росіяни не візьмуть. Чи можлива деблокада? Це питання військово-політичне. Тут важко говорити. Відомо, що президент Володимир Зеленський пропонував командиру полку "Азов" Денису Прокопенку: якщо хочете – виходьте. На що той відповів, що азовці не кинуть полеглих і поранених. Можливо, щось уже робиться. Про таке ніхто не пише й мало хто знає.

Із військової точки зору, будь-яке велике місто України є Маріуполем. Просто в Чернігові й Сумах не було такої концентрації російських військ. Хоча мали заблоковані основні магістралі до міст, але не були відрізані повністю. Тепер ідуть бої на Донбасі й під Миколаєвом, Харковом та Запоріжжям. Усе в руках Генштабу. У Маріуполі складна ситуація, але відомі історії деблокади міст.

Водночас, враховуючи героїзм і професіоналізм захисників Маріуполя, я не знаю, яким чином окупанти зможуть їх дотиснути.

Мобілізацію в Росії можна провести, лише оголосивши воєнний стан. Що це дасть Москві?

– Якщо Росія формально оголосить війну Україні, то як мінімум може максимально використовувати свій людський ресурс. Бо в них контрактники звільняються, не хочуть іти помирати в Україну. І їх не можна записати в дезертири. Кремль не очікував довгої, затяжної війни, сподівався на розпад України. Тепер вони воюють без воєнного стану у країні.

Плюс треба розуміти, що Україну підтримує зброєю та грошима весь Захід. Хто підтримує РФ? Тому якщо вони оголосять воєнний стан, то економіка може не витримати, пупок розв'яжеться.

Хоча формально вони зможуть не відпускати контрактників і залучати військовозобов'язаних. Є дані, що тепер 20 відсотків російських військових, які вийшли з-під Києва, Чернігова і Сум, розривають контракти. Бо розуміють, що в Україні на них чекає смерть. Розривають, бо є така можливість, а під час воєнного стану це вже не вийде.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".

×