Перший спогад у житті – я загубилася в лісі, неподалік дому. Впала у глибоку траншею, яку копали для прокладання труб. Не могла дотягнутися до краю. Кричала, але ніхто на допомогу не приходив. Уже темніло. Раптом побачила собачу морду. Це був наш Дік – вівчарка. Як батьки зневірилися мене знайти, пустили на пошуки пса.
Коли ми з Ващуком розлучалися, до наших воріт приблудила вівчарка. Я її назвала Діна, аби було співзвучне з Діком. Намагалася знайти господарів. Ними виявились охоронці ставка неподалік нашої вулиці. Один із них побив собаку і вигнав.
У школі була відмінницею, але дружила з хлопцями, які стояли на обліку в міліції. Вони були справжні, знали, що таке честь. Любити – то любити, стріляти – то стріляти.
Люблю Бреда Пітта. Він схожий на моє перше кохання – Олега. Зрозуміла причину симпатії, переглядаючи свій шкільний альбом.
Батько дуже хотів сина. Тому навчив мене в'язати краболовки і ловити рибу. Вмію начиняти патрони порохом. Але боюся зброї й ненавиджу стріляти.
Якось мене дуже образили дворові діти. Пообіцяла їм, що зараз же приведу тата і він всім дасть. Але тато заявив, що мушу захищатися сама. Тому придумала версію, що він дав їм 5 хвилин. Якщо ми не домовимося – вийде, і всім буде погано. Відтоді знаю, що можу розраховувати лише на себе.
Коли батьки розлучилися, зрозуміла, що таке тато. Приїжджав, дарував подарунки, забирав брата на полювання. А коли ще жив із мамою, ми його практично не бачили.
Діти на енергетичному рівні відчувають стосунки батьків. Знають, коли закінчилося їхнє кохання. Ми з братом просили: "Дайте нам спокій – розлучіться". У дитинстві пообіцяла собі: ніколи не житиму з чоловіком заради дітей.
Віталіку й Василісі (дочку називає саме так) пояснити розлучення із Владом було важко. Говорила дорослою мовою: "Для того щоб жити разом – має бути відчуття кохання, а його немає". "Ми з татом дружитимемо, але житимемо окремо". Тривалий час Віталік писав Дідові Морозу листи, щоб тато з мамою знову зійшлися. Я його попросила не робити цього, бо це не під силу Дідові Морозові. Добре, що ми з Владом мешкаємо неподалік. Наші діти "Фігаро тут, Фігаро там".
Стосунки мертві, коли вам неприємно бути вдвох, немає про що говорити. Коли фізично не тягне одне до одного, подружні зв'язки обтяжують. Стосунки поступово вмирають у пар, які їздять відпочивати окремо.
Якщо жаринки не можна роздмухати, краще розійтися.
Своїми вчинками ми спокутуємо гріхи предків, завершуємо щось на цій землі, розпочате ними. Мені сказали, що своїм другим 12-річним шлюбом із Владом Ващуком відпрацювала родову карму.
Після розлучення намагалася зрозуміти, що таке – любов. У мене було так: емоція – секс – діти – сім'я. А потім виявляється, що ми – люди з різних планет.
Любов – це такий стан, який робить нас дурними. Має відтінки. Трансформується.
Між подружніми стосунками має минути не менше двох років. Цей період я називаю "чисткою пір'я".
Не люблю цілуватися прилюдно. Є речі, які потрібно робити за зачиненими дверима.
Не розумію сенсу в тому, аби бути у шлюбі й мати коханців.
Хочу жити чесно. Інколи молюся про себе: "Хоч би не запитали моєї думки". Чути правду людям не завжди приємно.
Маю рецепт, як вирішувати складні завдання. Беру паузу. Зустрічаюся з тими, хто мені приємний. Співаємо караоке, виходимо на природу, поряд бігають діти. І так три дні. На четвертий усе вирішується саме собою.
Після "добре" завжди настає "погано". Треба вміти цінувати позитивний період.
У мене тричі відбирали ресторанний бізнес. У цій країні все розраховане на купку осіб, у яких є влада і ресурс. Мені це набридло. Заробляю знаннями. Продаю їх у вигляді тренінгів та майстер-класів. Я професор в Університеті культури – викладаю основи ресторанно-готельного бізнесу.
Тішуся, що моя донька не заражена вірусом "Радянський Союз". Якось запитала в неї, хто такий Ленін. Вона: письменник, мабуть, якийсь.
Особистість не виховують у тепличних умовах. Дітям необхідно дозволяти набивати собі ґулі. Інакше вони не зможуть у дорослому віці щось вирішувати.
У вихованні хлопчика перші сім років активну позицію повинна займати мати, потім – батько. Він має сформувати чоловічі якості.
У Київ закохалася з першого погляду в 15 років. Їхали з батьками потягом із Росії до Молдови. Побачила куполи Лаври, монумент Батьківщина-Мати. Сказала мамі, що житиму і вчитимуся тут.
Мій кумир – Лені Ріфеншталь. Від неї відмовився весь світ, а вона все одно знайшла себе – поїхала до Африки та почала фотографувати місцеве населення. Я чимось схожа на неї. Заберіть у мене все – однак я знайду, як себе реалізувати.
Не працюю з людьми, які мені неприємні.
Дорогою додому побачила, як із машини з іноземними номерами вилітає паперовий стаканчик з-під кави. Підрізала ту машину. З неї бумкає музика, виглядають чоловіки. "Молоді люди, – кажу їм, – у вас щось випало з вікна. У нашому місті так не заведено". Стаканчик підняли.
Сфера послуг – це обмін енергетикою. Ніхто не платитиме за сурогат. Якщо офіціант гарно обслужить клієнта, той залишить чайових на піврахунка.
Із бабцею в супермаркеті на касі переді мною грубо повелися. Я влаштувала скандал. Касирка вибачилася.
Путін – дуже стриманий. Мало говорить, багато слухає. Енергетика в нього – колосальна. Мене вразив умінням себе подати і маленьким зростом. Я знала, що він низький, але щоб настільки! Реально карлик.
Жінкам зі мною складно, бо я – сильна. Для них мене забагато.
Батьки повинні дати дітям належну освіту. Більше вони їм нічим не зобов'язані.
Я з династії довгожителів. Проживу 100 років. Нині лише на півдорозі.
1 
1
Коментарі