Я виріс у глушині. Бачив ліс і небо, річки і струмки. Культура у нас була – цирки та карнавали, сільські шоу і коміки, біґ-бенди. Радіо, де грала чудова музика. Усе це залишилось зі мною.
Обміняв картину "Елвіс Преслі" Енді Ворхола на диван. Завжди хотів сказати Енді, що утнув дурницю. І якби він дав мені іншу картину, нізащо не зробив би такого знову.
Якщо все життя не народжуєшся, значить, усе життя вмираєш.
Люди говорять, діють, живуть так, ніби не збираються помирати. І що ж вони залишають по собі? Нічого, крім маски.
Бог не дивиться на людей і не каже: "Ось – банкір, це стоматолог, а це – бурильник нафтових свердловин". Бога не обходить, як ми називаємо себе.
Не знаю, як продав понад сто мільйонів записів. Це – диво.
Слова такі ж важливі, як і мелодії. Якщо ви не прожили пісню, нема сенсу її виконувати.
Ніколи не грав у футбол. Не люблю робити собі боляче.
Чудово знаходжу спільну мову з усіма жінками, які були в моєму житті. Не важливо, бачу їх час від часу чи ні. Ми досі – найкращі друзі.
Можу написати пісню в кімнаті, заповненій людьми. Натхнення приходить, де завгодно.
Мої найкращі пісні були написані дуже швидко.
Якщо говориш правду, це чудово і правильно, а якщо брешеш – ну, все одно це чудово і правильно. Ось чого мене навчили народні пісні.
Головний двигун соціальної або політичної активності – почуття провини.
Важко визначити, що робить персонажа гідним народної пісні. Ймовірно, він має бути справедливий, чесний і відкритий. Аль Капоне був успішним гангстером, але про нього пісень не складали. Він нецікавий і негероїчний. Фригідний. Як риба-причепа – схоже, ні хвилини в житті не провів один на природі.
Коли хтось готовий за тебе померти – це любов.
Критики сказали, що я зробив кар'єру, бо виправдав очікування. Справді? Це все, що я зробив? Начебто схоплююся серед ночі, думаючи, як це зробити. "Що ти робиш у житті, чоловіче?" – "О, я виправдовую очікування". – "Добре, ця вакансія у нас уже зайнята". Виправдав очікування. Навіть не знаю, що це значить.
Дуже напружує, коли тебе нахвалюють, а ти сам собою незадоволений.
Я все робив швидко: думав, їв і ходив. Навіть співав швидко. Треба було уповільнити мозок, якщо збираюся стати композитором, якому є що сказати.
Успіх – це можливість прокидатися вранці і засинати ввечері, встигаючи робити між цими двома подіями те, що тобі справді подобається.
Творчість зав'язана на досвіді, спостережливості й уяві. Якщо якогось із цих елементів не вистачає, нічого не вийде.
"Афінський полководець" Фукідіда – твір, від якого мороз по шкірі. Написаний за 400 років до Христа, і там ідеться, що людська природа – завжди ворог усього вищого. Виглядає, ніби за весь цей час нічого не змінилося.
Молоді люди йдуть вулицями з мобільними телефонами і айподами, з голови до ніг загорнуті у файли та відеоігри. Усе це краде їхню особистість, не дозволяє налаштуватися на хвилі реального життя. Сподіваюся, вони зрозуміють це до того, як розтратять сили на електронні дурниці.
Ненавиджу балаканину про рівність. Єдине, в чому люди рівні – у тому, що всі колись помруть.
Сподобався "Державець" Макіавеллі. Але коли він ділиться мудрістю, що краще хай тебе бояться, а не люблять, мимоволі задумаєшся: як у нього з масштабами мислення? Розумію, про що він. Тільки в житті той, кого люблять, іноді вселяє стільки страху, що Макіавеллі й не снилося.
Люди рідко роблять те, у що вірять. Набагато частіше роблять те, що зручно в певній ситуації, а потім шкодують про це.
Приємно почуватися легендою. Люди платитимуть лише за те, щоб побачити її. Але більшості одного разу вистачить.
У природи є ліки від усього, і по них я йшов до неї.
Моє покликання? Воно не надто відрізняється від покликання інших. В одних – бути хорошим землеробом, в інших – хорошим моряком. Хоч би що ти робив, маєш бути найкращий у своїй справі. Це не зарозумілість, а впевненість у своїх силах. Маєш знати, що ти – найкращий, навіть якщо всі навколо говорять, що це не так.
Гординя – не обов'язково хвороба. Скоріше – слабкість. Пихатого легше підставити і, відповідно, повалити.
Щодня відбувається те, що не вписано у сценарій. Якщо хтось краде шкіру і шиє з неї черевики для бідних, це – морально, але за законом – неправильно, а тому неправедно. Такі речі мене турбували – закон і мораль. Є вчинки хороші й погані. Хороша людина може зробити щось погане, а погана – хороше. Лінію між ними мені так і не вдалося провести.
Моя перша дружина ніколи не вважала, що за її щастя відповідає хтось. У ній завжди було власне вбудоване щастя. Мені це подобалося.
Іноді небеса шукаєш зовсім не там. Вони можуть бути в тебе під ногами. Або у твоєму ж ліжку.
Я не драматург, тому всі персонажі моїх пісень – це я.
Коли вперше почув Елвіса Преслі, то зрозумів: ніколи ні на кого не працюватиму і ніхто ніколи не буде моїм начальником. Ніби вирвався із в'язниці.
Щастя не валяється на дорозі. Щастя – і є дорога.
Христа розіп'яли, бо він став дуже помітний. Тому я завжди намагаюся зникати.
Ненавиджу бути боягузом і слабаком.
Я не переступлю через людину, яка лежить на вулиці. Дам помираючому сигарету. Але я не святий. Не прагну врятувати когось від його долі, про яку нічого не знаю.
Деякі люди насолоджуються дощем, інші – просто мокнуть.
Якщо президент і його оточення не розуміють Гамлета, як можна сподіватися, що вони зрозуміють нас із вами?
Політика створює більше проблем, ніж вирішує. Справжня сила – у руках маленьких груп людей.
Можна імітувати оргазм, але не можна підробити сміх.
Пристрасть – гра для молодих чоловіків. Старші мають бути мудрими.
Щоденник укладений за матеріалами інтерв'ю, промов та автобіографії Боба Ділана
3 
1
Коментарі