Уміння жартувати Борис Джонсон перейняв у батька, яскраво вдягатися – у матері
Британський прем'єр-міністр Борис Джонсон ламає стереотип політика. Кабінетні чиновники вийшли з моди, бо змінилися запити суспільства. Одні потребують політика-руйнівника. Другі – будівельника, треті – хранителя.
У європейському суспільстві запит нині на політиків-руйнівників. Це психологічні трикстери. До них належать Борис Джонсон, Дональд Трамп, Емманюель Макрон, Джастін Трюдо та Володимир Зеленський. Ці люди не бояться порушувати правила. Потрапляють у скандал, щоб посилити свій бренд, рейтинг і вплив.
Джонсон і Зеленський зблизились як руйнівники-насмішники. Обидва регулярно виходять за рамки протоколу й постійно ризикують власним іміджем.
Темперамент і характер
За темпераментом Джонсон – холерик. За характером – людина емоційна, ідейна, креативний командний гравець зі слабким самоконтролем. Трудоголік, саркастичний і сильний лідер, схильний до самоіронії. Концентрує увагу на головному і з легкістю приносить у жертву формальний підхід.
Маргарет Тетчер називала його улюбленим журналістом
Інтелект визначити складно, бо результатів тестів нема. Самооцінка завищена. Самоіронію допускає, але самоповага для нього – понад усе.
Хитрий. Іноді говорить так швидко, що перекладачі не вловлюють усієї суті промови. Це такий собі спосіб узяти паузу на кілька секунд, пробурмотіти щось незрозуміле, щоб краще сформулювати власну думку і продовжити промову.
Мотивація
Мотивацію можна поділити на три групи – прагматичну, соціальну та ідеалістичну. Прагматичні мотиви керують політиками найчастіше. Головне для багатьох – заробити побільше грошей. Соціальні – сповідує той, хто жадає визнання. Джонсон – ідеаліст. Послідовний прихильник брекзиту. Його головне бажання – посилити міць і велич Британії, незважаючи на власне саркастичне ставлення до королівської сім'ї.
Сильні і слабкі сторони
До сильних рис відношу здатність багато працювати, зав'язувати контакти й майстерно володіти словом. Недарма його висували на кілька журналістських премій у Британії, а Маргарет Тетчер називала улюбленим журналістом, бо вміє називати речі своїми іменами, висміює все недолуге.
Самоповага – понад усе
Слабкі сторони: відсутність самоконтролю, неспроможність протистояти спокусі, схильність до маніпуляцій і видавання бажаного за дійсне. Власні слова й думки приписує іншим персонам. Так було, коли працював журналістом. До цього вдається досі, хоча майстерно приховує.
Вплив жінки
Часто потрапляє в сексуальні скандали. Мав службовий роман із колегою-журналісткою, за що поплатився посадою. Був тричі одружений. Альфа-самець, який бачить мету й не знає перепон.
Критики кажуть, на нього впливають жінки. Насправді – стан закоханості. Дозволяє жінкам управляли тими чи іншими сферами його життя. Той факт, що молодша на 23 роки дружина добирає персонал для його офісу, свідчить, що вона втручається в політичну кар'єру чоловіка, а він цьому не противиться.
Приїзд в Україну під час війни
Не побоявся приїхати в Україну, яка воює. Такі вчинки політиків треба аналізувати з трьох боків. По-перше, Джонсон є частиною бюрократичної політичної системи, має виконувати завдання, що їх вимагає його посада. Це не східний тип політика, який що хоче, те й робить, на зразок Путіна, котрий не враховує інтересів однопартійців та виборців: захотів напасти – почав війну з Україною, захотів подружитися з талібами – затоваришував. Джонсон – емоційний, але на перше місце завжди виносить інтереси Британії. Після брекзиту його країні треба відвойовувати статус на міжнародній арені та демонструвати власну позицію.
Привертання до себе уваги – це спосіб керування світом
По-друге, приїзд в Україну має особистий мотив. Джонсон останнім часом втрачає рейтинги через власну нестриманість. Один з останніх скандалів – візит на вечірку під час жорсткого карантину в Лондоні. Щоб підвищити рейтинг, він здобуває образ такого собі сміливця, який гуляє воєнним Києвом, звідки повтікали всі дипломатичні установи.
По-третє, це відображення його систематичного зневажливого ставлення до Путіна й диктатури. Він першим порівняв російського президента з ельфом Доббі з книги Джоан Роулінґ "Гаррі Поттер". Антипатії Бориса не зміняться за жодних обставин. Це ключова психологічна риса. Якщо йому хтось не подобається, то це назавжди.
Жарти, сатира й самоіронія
Джонсон кепкує щохвилини. Дозволяє собі жарти на адресу королеви, а коли просять вибачитися, радить Єлизаветі ІІ стати в чергу тих, кого, можливо, колись перепросить. Уміння кепкувати перейняв від батька. Той поплатився посадою за першоквітневий жарт.
Якщо хтось не подобається, то це назавжди
На Джонсона вплинула робота у британській пресі, що виступає системним та історичним опонентом будь-якій владі, вдається до сатири і насмішок.
Якби зустрівся з Путіним, потролив би і його. Переговори з диктатором використав би як можливість продемонструвати себе, а не домовитися про щось. Шкода, що у протокольному відділі Кремля цього не допустять. На тлі Джонсона Путін видається слабким.
Образ
Розкуйовджене волосся, нечищені черевики, перекручені краватки – не вади, а перевага. Яскраво вдягатися навчила мати. Якщо глянути на дитячі фото прем'єра, він і в дитинстві був епатажним. Коли прийшов у політику, не було необхідності вигадувати імідж. Усе склалося природно. Привертання до себе уваги – це спосіб керування світом. Європейці потребують неординарних і креативних людей, які не вписуються в систему – носять рюкзак замість портфеля, їздять на роботу велосипедом.
Уміння бути спонтанним – тепер перевага. Згадайте недолугий танок Терези Мей, коли вона поїхала з візитом до Африки. Це були незграбні рухи, на які смішно дивитися, але публіка сприйняла це тепло й позитивно. Джонсон не нехтує можливостями здатися смішним. Під час Олімпіади в Лондоні він застряв на протягнутому над містом тросі й кілька годин веселив публіку, вимагаючи драбину.
Дитячі травми
Важко аналізувати, наскільки дитинство вплинуло на формування Джонсона-політика. Замало архівних даних. Людство вимагає героя. Тому політики щедро доповнюють біографію вигадками, а трагічні обставини свого життя подають як сильні риси.
Раніше, щоб стати героєм, як Черчилль, треба було відзначитись у кількох військових кампаніях. Під час англо-бурської війни Вінстон утік із табору для полонених. Це стало його квитком у велику політику. Зараз віра в героїв зберігається, та увагу концентрують на інших подіях. Людина, яка з важкого дитинства змогла вийти переможцем, викликає повагу. Тому припускаю, що минулим Джонсона зараз маніпулюють. Невідомо, чи насправді зазнавав він у дитинстві знущань і чи був його батько домашнім тираном.
Генетичний вплив у біографії Бориса перебільшений. Джонсон – нащадок короля Георга ІІ. Він має англійське, німецьке та турецьке коріння, але на формування характеру вплинули виховання й середовище.
Нащадок короля Георга II
Кар'єра
Зараз Борис Джонсон на коні. Але якщо англійці забажають більш врівноваженого прем'єра, він буде змушений піти. Його кар'єра на цьому не закінчиться. Візьме курс на міжнародні об'єднання. Можливо, стане головою НАТО чи нової співдружності, що буде створена з Великої Британії та її союзників – Канади, Австралії, Нової Зеландії, США. Або очолить нове військово-політичне об'єднання між Британією, Польщею, Україною та країнами Балтії.
Подібність до Черчилля
Черчилль, як і Джонсон, був відомим і талановитим журналістом, прем'єр-міністром, любив руйнувати міфи і правила. З підліткового віку потрапляв у скандали і ледь не був відрахований із коледжу. Черчилль став британським брендом. Джонсон – не виняток.
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".
3 
1
Коментарі