Вівторок, 08 грудня 2009 11:06

13 листопада вийшов "нульовий" пробний номер журналу "Країна"

Я розумію, що вам хотілося зробити журнал якомога оригінальнішим. А відверту безграмотність видання - таким собі викликом мовним пуристам і, головне, - засобом суспільного епатажу. Але ж літературна мова - не приватна власність видавців, а тому подібне "вільне поводження" з нею вимагає щонайменше пояснень.
Норми та кодифікація літературної мови, як в Україні, так і в інших країнах (якщо ці країни цивілізовані) - не що інше, як закон. Норм і правил літературної мови необхідно дотримуватися так само, як дотримуються норм Конституції країни, норм Кримінального або Цивільного кодексів! Згадаймо, - за граматичні та пунктуаційні помилки у школах і вузах ставлять двійки.
Отже, свідомо випустивши "Країну" суржиком, ви грубо порушили закони нашої країни. І, якби Україна була цивілізованою державою, вам би довелося писати довгі пояснення у Генеральній прокуратурі або прокуратурі міста Києва. У Франції, наприклад, - точно довелося б. І не тільки у Франції.
З якого дива ваш журнал видається під девізом "Журнал по-українськи"? Вибачте, але ж треба писати правду - "Журнал по-малоросійськи".
Варто згадати і "моральну складову". Хочете ви цього, чи ні, але ви даєте молоді сигнал: безграмотність - не вада; писати безграмотно і говорити суржиком - це "кльово і прикольно"! Тільки так і треба!.. І чого ви цим хочете досягти? Що довести?
Читач


Прошлась по косой. Проблема та же - украинский язык. Нерентабельно, поскольку читающих на украинском очень и очень мало.
Інна Нейманова, 29 років, Київ


В "Країні" є якась родзинка. Кожна сторінка таїть в собі інтригу. Але журналу притаманний якийсь недоречний ефект незавершеності. Фінальним акордом мав би бути матеріал не про російську матірщину, а розділ, присвячений сучукрліту, рецензіям на книжки чи фільми. "Країна" повинна запропонувати своїм читачам-громадянам найапетитнішу, найбільш делікатесну, екзотичну духовну літературну їжу.
Киянка, 19 років


Репортаж з Кременчука дуже душевний. Особливо сподобалось, що не змінювали мову героїв.
Володимир Шиманський, 38 років, вчитель історії зі Львова


Щодо мови і стилю написання, то ставлюсь до цього досить позитивно. Суржик показує оригінальну мову людини, яка про щось розказує. Наприклад, там про лікаря є, до якого прийшла на прийом пацієнтка і зомліла. Ну то нормально - ця мова показує лікаря, як неграмотного. Може, він це прочитає і йому захочеться взятися за самоосвіту. У виданні літературною мовою має говорити журналіст, а як говорить людина, це вже залежить від неї. На телебаченні ніхто ж не перечитує мову інтерв"юйованих. Як говорить Тимошенко суржом, так воно і є.
Ірина Третяк, 36 років, місто Рогатин Івано-Франківської області, ведуча новин на телеканалі "ТРК "Захід".


Прочитав "Документ" про приймач ВЕФ. Автор зауважив, що електротехнічна фабрика у Ризі з"явилася до входження Латвії в СРСР. Я родом із Риги і знаю, що зараз на місці фабрики великий торговельний центр. А ще зі входженням Латвії до ЄС втрачено майже всю промисловість. Зараз Латвія найтяжче переживає світову кризу: закриваються навіть школи й лікарні. Бюджет порожній. Без МВФ і Єврокомісії латвійський парламент навіть не може його прийняти. Автор у своєму матеріалі цього не згадав. А загалом журнал чудовий.
Михайло Грищенко, 30 років

"США не зможуть захистити Україну військово"
Мабуть, одна з найцікавіших статей у журналі. Хоча заголовок відображає тільки незначну частину змісту. Сформульовано гарно, але в статті йдеться про інше.
Редактор, 22 роки


Не зрозуміло чому анонс виступу Масок-шоу займає передове місце у виданні? Мабуть, заплатили або дали багато білетів на редакцію - таке враження.
Киянка, 37 років


Фото
Шикарне фото київської комуналки.
Євгеній Самойлов, 45 років, художник, Полтава

Особисто мені не сподобалося запитання "Що би ви сказали про Литвина на його похороні?". Як на мене, запитання такого роду, хоч би про яких людей у них ішлося, є некоректними і можуть "відштовхнути" багатьох читачів та потенційних передплатників.

У журналі досить багато пустот. Заголовки часто займають третину сторінки, а подекуди й половину. Можливо, це такий дизайнерський задум. Але виходить, що чимало паперу пустує, а папір коштує грошей.
Олексій, Київ

Журнал із назвою "Країна" має об"єднувати людей. А висловлювання на кшталт "російська матірщина" тільки нагнітають міжнаціональну ворожнечу.
Всеволод Степанович, конструктор,72 роки

Загалом журнал сподобався. Але у статтях журналісти геть не підводять до наведених фактів, а просто викладають їх, і все.
Алла Степанівна, нотаріус, Черкаси

Відчувається, що все написане - правда. Про сурдоперекладачку стаття вразила. Це ніби зазираєш в інший світ. Особливо цікава ще історія про Індію. Не думала, що буває десь гірше, ніж у нас.
Зоряна Олійник, 30 років, вчителька англійської мови, Тернопіль

Якась дивна любов у журналістів до тварин. До чого там був той слон Бой на обкладинці? Хоча увагу привертає.
Василина Котовська, 19 років, студентка, Тернопіль

Зараз ви читаєте новину «13 листопада вийшов "нульовий" пробний номер журналу "Країна"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 866
Голосування Як оцінюєте судову систему після вироку Стерненку?
  • Судової системи в Україні не існує. Є телефонне право президента
  • Вбивця і викрадач людей Степаненко отримав те, що заслужив
  • Українська судова система – це Портнов
  • Хто такий Стерненко?
  • Мені байдуже. Я виїхав з країни, або планую це зробити
Переглянути